Ухвала

від 24.12.2013 по справі 369/7359/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7359/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/6401/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В. Категорія 26 24.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левіт-Безпека" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Левіт-Безпека» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11 квітня 2012р. між ТОВ «Левіт-Безпека» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 23/Б та Договір № 24/Б про надання послуг охорони. Згідно додаткових угод № 1 до вказаних договорів прізвище Замовника ОСОБА_2 замінено ОСОБА_2.

Позивач з свого боку своєчасно, в повному обсязі виконував умови Договорів, але в порушення умов цих Договорів та діючого законодавства України, Відповідач умови договорів виконував не в повному обсязі, а саме: не в повній мірі сплатив Позивачу передбачену Договорами суму коштів за надання послуг з охорони.

Загальна сума заборгованості по Договору № 23/Б складає 22 568.27 грн., по Договору № 24/Б -18 232,03 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь.

Під час розгляду справи 05 вересня 2013 року відповідач подавала зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Левіт-Безпека» про стягнення майнової шкоди, яка ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 9 вересня 2013 року була повернута ОСОБА_2(за її заявою).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Левіт-Безпека» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Левіт-Безпека» заборгованість за договором про надання послуг охорони № 23/Б в сумі 22 468 грн. 27 коп., судовий збір в сумі 230 грн., та заборгованість за договором про надання послуг охорони в сумі 18232 грн.03 коп. і судовий збір в сумі 230, а всього 41160 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неналежно виконувались умови договору № 24/Б від 12.04.2012 року на надання послуг охорони, відповідно до якого «охорона» зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення цілісності майна «замовника» на «об'єкті» з метою відвернення безпосередніх посягань на нього. 05.12.2012 року сталася крадіжка майна офісу «Вишнева оселя» з вини охоронця ОСОБА_3, який не зачинив металеві двері, чим сприяв можливості несанкціонованого доступу злочинцям до приміщення та спав на робочому місці, чим не забезпечив всіх належних заходів безпеки, порушивши при цьому умови договору.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Левіт-Безпека» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 23/Б та Договір № 24/Б про надання послуг охорони. Згідно додаткових угод № 1 до вказаних договорів прізвище «Замовника» ОСОБА_2 замінено на ОСОБА_2.

Згідно п.2.1. Договору № 23/Б «Замовник» доручає, а «Охорона» приймає на себе виконання обов'язків щодо організації та забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, прийнятого під охорону, на об'єкті «Замовника»: АДРЕСА_1.

Згідно п.2.1 .Договору № 24/Б «Замовник» доручає, а «Охорона» приймає на себе виконання обов'язків щодо організації та забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, прийнятого під охорону, на об'єкті "Замовника»: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.7.1. Договорів: «Замовник» робить оплату за Договором на умовах 100% передплати суми вартості послуг з охорони, відповідно до умов даного договору. Оплата здійснюється «Замовником» на підставі рахунки-фактури, виставленого «Охороною».

Відповідно до п.7.2. Договору: здача-приймання виконаних робіт (послуг) оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт(послуг), підписаними обома сторонами, який подається «Охороною» «Замовникові» не пізніше останнього дня календарного місяця. У випадку мотивованої відмови «Замовника» прийняти виконані роботи (послуги) сторонами складається акт із переліком претензій «Замовника», у якому вказуються строки усунення недоліків «Виконавцем» у виконаних роботах (послугах).

Позивач з свого боку своєчасно, в повному обсязі виконував умови Договорів, але в порушення умов цих Договорів та діючого законодавства України, Відповідач умови договорів виконувала не в повному обсязі, а саме: не в повній мірі сплатила Позивачу передбачену Договорами суму коштів за надані послуги з охорони.

21 травня 2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія на загальну суму боргу 30925 грн. по договорам охорони №22/Б; №23/Б;24/Б, яку Відповідач отримала 27.05.2013р., з проханням погасити існуючу на той час заборгованість, до претензії були долучені копії рахунків, акти виконаних робіт, акт звірки станом на 21.05.13р. (а.с.19-20).

Однак, Відповідач заборгованість за Договорами 23/Б; №24/Б, не сплатила і 31 травня 2013 року, в зв'язку з систематичним порушенням умов договору Відповідачем дія Договорів № 23/Б та №24/Б від 11.04.12р. була призупинена.

06 червня 2013 року позивачем повторно була направлена Претензія на загальну суму боргу 61 555 грн. по договорам охорони №22/Б; №23/Б; №24/Б, яку Відповідачу було відправлено рекомендованим листом 06.06.2013р., з проханням погасити існуючу на той час заборгованість, до претензії були долучені копії рахунків, актів виконаних робіт, акт звірки ланом на 04.06.13р.(а.с.21-22).

Станом на 19.07.13р. заборгованість по Договору № 23/Б складає 21 960 грн., по Договору № 24/Б-17635 грн.

Пунктом 7.4.Договору передбачено: у випадку несвоєчасної оплати, згідно п.7.1. даного Договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченої оплати за кожен день прострочки, починаючи з наступного дня після останньої дати платежу.

Сума нарахованої Відповідачу пені за період з 01.06.13р. по 19.07.13р. складає: по Договору № 23/Б - 419,83 грн., по Договору № 24/Б - 491,06 грн.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач повинен також сплатити: по Договору № 23/Б - 88,44 грн. 3% річних, по Договору № 24/Б - 101,12 грн. 3% річних, та 4,85 грн. - інфляційних втрат.

Загальна сума позовних вимог по Договору № 23/Б складає 22 468,27 грн., по Договору № 24/Б -18 232,03 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, повно та всебічно встановивши всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є повністю доведеними та обгрунтованими , а тому підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, і що було підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, після того, як у грудні 2012 року стався розбійний напад на охоронюваний ТОВ «Левіт-Безпека» офіс «Вишнева оселя», ОСОБА_2 договірні відносини з позивачем не припинила, по питанню розірвання договорів ні до позивача, ні до суду не зверталася, а продовжувала отримувати послуги з охорони, які надавав позивач аж до 01 червня 2013 року, не здійснюючи при цьому оплату отриманих послуг, а тому в силу ст. 903 ЦК України відповідач повинна оплатити надані їй послугу з охорони в розмірі, що встановлені договорами і крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України зобов»язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Що ж стосується доводів апелянта про необхідність відмови в позові, оскільки позивач неналежно виконував умови договору щодо практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, валютних цінностей з метою недопущення несанкціонованого доступу до нього, внаслідок чого стався розбійний напад на охоронюваний ТОВ «Левіт-Безпека» офіс «Вишнева оселя» і їй були нанесені збитки у розмірі 350 000 дол. США, то вони не можуть бути прийняті до уваги при розгляді даної справи і розцінюються колегією суддів критично, так як будь-яких позовних вимог з цього приводу відповідачем заявлено не було і вона не позбавлена можливості в майбутньому звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, відповідно до ст. 906 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов