Рішення

від 24.12.2013 по справі 911/3998/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. справа № 911/3998/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ЛОГІСТИК», м. Київ

до Приватного підприємства «Алтерра інтернешинал», Київська обл., смт. Чабани

про стягнення 69 631,50 гривень

за участю представників:

від позивача: Поліщук С.М. (довіреність №7 від 09.04.2013р.)

від відповідача: Служавий В.В. (довіреність №7 від 25.11.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН ЛОГІСТИК» (далі-ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Алтерра інтернешинал» (далі-ПП «Алтерра інтернешинал»/відповідач) про стягнення 69 631,50 грн., з яких: 24 000,00 грн. штрафу та 45 631,50 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором надання та організації послуг №ДГ/Ж-000090 від 26.06.2012р.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2013р. порушено провадження у справі №911/3998/13 та призначено справу до розгляду на 05.11.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 05.11.2013р. та 19.11.2013р. розгляд даної справи відкладався на 19.11.2013р. та 26.11.2013р. відповідно.

В судових засіданнях 26.11.2013р. та 03.12.2013р. оголошувалась перерва до 03.12.2013р. та 24.12.2013р. відповідно.

12.12.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке залишено судом без розгляду у зв'язку з відмовою в судовому засіданні 24.12.2013р. представника позивача від вказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012р. між ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» (далі-виконавець) та ПП «Алтерра інтернешинал» (далі-замовник) було укладено договір надання та організації послуг №ДГ/Ж-000090 (далі-договір), відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення довіреного йому замовником вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом або іншим видом транспорту (далі-ТЗ) при попередньому погодженні в заявці сторонами, з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі замовника та надати інші транспортно-експедиторські послуги, які будуть вказані в заявці замовником, а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

Пунктами 2.1.4, 2.1.14 договору передбачено, що замовник зобов'язаний до прибуття ТЗ на міжнародні пункти пропуску (МПП) підготувати, оформити всі необхідні документи та подати їх на МПП для безперешкодного оформлення вантажу в цих МПП. Копії документів та інформацію надати виконавцю.

На перевезення по території України замовник зобов'язаний організувати завантаження ТЗ в межах 5 год., розвантаження в межах 5 год. (включаючи оформлення всіх необхідних документів). При міжнародних перевезеннях замовник зобов'язаний організувати завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід не пізніше ніж за 24 год. за межами України та завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід за 24 год. в межах території України.

Листом від 19.07.2013р. відповідач підтвердив усну домовленість сторін щодо ораганізації позивачем перевезення вантажу відповідача з Великобританії (Лондон) до України (смт. Чабани). Вартість перевезення становить 45 631,50 грн., дата розвантаження - 29.07.2013р.

На виконання умов договору, 22.07.2013р. між позивачем (далі-експедитор) та ФОП Креховецьким Б.В. (далі-перевізник) було укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №КИ-05964, відповідно до якого перевізник зобов'язався здійснити перевезення належного відповідачу вантажу за маршрутом Англія-Україна.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині забезпечення митного оформлення документів та кордонного переходу ТЗ в межах території України за 24 год. не виконав, внаслідок чого загальний період понаднормового простою транспортного засобу перевізника склав 24 доби.

Так, у відповідності до відбитків печаток митних органів на міжнародній вантажно-транспортній накладній CMR №018195 на територію Чопської митниці (Україна) перевізник прибув 27.07.2013р., натомість, у зв'язку з порушенням митних правил, що полягало у завантаженні для перевезення нових речей, у той час, як за умовами договору передбачалось перевезення речей, що були у використанні, огляд ТЗ перевізника з вантажем проводився по 22.08.2013р., що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного Чопською митницею Міндоходів та листом Чопської митниці Міндоходів №11/3-1.20/9705 від 20.12.2013р.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що загальний простій транспортного засобу перевізника на території митниці тривав з 27.07.2013р. по 22.08.2013р., у той час як нормовий простій за умовами договору становить лише 24 години (1 добу), позивачем було нараховано 24 000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.3 договору.

З метою досудового врегулювання даного спору, 10.09.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №10-09/13, відповідно до якої у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань, що призвело до понаднормового простою ТЗ, позивач вимагав сплати нарахованих 24 000,00 грн. штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 24 000,00 грн. штрафу, нарахованого за понаднормовий простій ТЗ з 29.07.2013р. до 22.08.2013р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 929, 627, 629 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

У відповідності до п. 4.3 договору при міжнародних перевезеннях замовник зобов'язаний організувати завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід не пізніше ніж за 24 год. за межами України та завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід за 24 год. в межах території України.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 26.06.2012р. договору надання та організації послуг №ДГ/Ж-000090, погодження сторонами маршруту та умов перевезення вантажу породжує у відповідача, як замовника, обов'язок по забезпеченню дотримання нормативних строків кордонного переходу (простою) транспортних засобів перевізника протягом здійснення перевезення, які в межах території України становлять 24 години.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за кожну почату добу зверх нормативного простою, відповідно до п. 2.1.14 ТЗ при завантаженні, розвантаженні, проходженні МПП, проведенні митних процедур, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1 000,00 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач свої обов'язки за договором в частині забезпечення дотримання нормативних строків митного оформлення документів та кордонного переходу транспортного засобу перевізника виконав неналежними чином, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем штрафу в порядку п. 4.3 договору.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті нарахованого позивачем штрафу з огляду на вчинення останнім всіх необхідних дій, пов'язаних з забезпеченням належного митного оформлення вантажу, що перевозиться за договором, як-то: укладення 13.01.2011р. з ТОВ «Логіс-Київ» договору про надання послуг з декларування, зберігання товарів на СТЗ та митного оформлення товарів та сплата 25.07.2013р. на рахунок Чопської митниці Міндоходів 50 000,00 грн. попередньої оплати за митне оформлення товарів, спростовуються протоколом про порушення митних правил №2092/30500/13 від 22.08.2013р., складеним головним інспектором Управління БК та МП Чопської митниці Міндоходів у зв'язку з встановленням порушень, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України - переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Таким чином, порушення відповідачем митних правил, що полягало у завантаженні для перевезення нових речей, у той час, як за умовами договору передбачалось перевезення речей, що були у використанні, зумовило проведення огляду ТЗ перевізника з 27.07.2013р. по 22.08.2013р., що значно перевищує передбачені договором строки нормативного простою ТЗ, а відтак, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань та обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин, а також враховуючи, що порядок обрахунку штрафу, заявленого позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а його розмір є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24 000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач просить суд стягнути 45 631,50 грн. упущеної вигоди з підстав ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, що полягає у вартості наданих послуг з організації перевезення вантажу за договором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статей 224, 225 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, ст. 22 ЦК України є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, в порушення вимог вищезазначених норм Закону позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують як сам факт завдання позивачу збитків у розмірі 45 631,50 грн., у вигляді втраченої вигоди у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, так і наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками позивача.

Крім того, у відповідності до ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Статтею 931 ЦК України унормовано, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктом 2.1.8 договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити своєчасну оплату виконавцю по договору в порядку та згідно заявок. Погоджена сторонами вартість послуг з організації перевезення спірного вантажу за договором становить 45 631,50 грн.

Виходячи з системного аналізу наведених законодавчих та договірних положень, суд дійшов висновку, що збитки (у тому числі упущена вигода), які заподіяні кредитору внаслідок порушення боржником свого зобов'язання за договором, неможна ототожнювати із заборгованістю, яка виникла внаслідок прострочення боржником грошового зобов'язання за цим же договором, оскільки дані юридичні категорії виникають з різних правових підстав та з настанням різних обставин.

Таким чином, заборгованість по оплаті вартості виконаних за договором робіт (наданих послуш), щодо стягнення якої заявлено вимогу, не є збитками (втраченою вигодою) в розумінні ст. 22 ЦК України, 245 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. у справі №3/172-11.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 22 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 45 631,50 грн. упущеної вигоди з підстав ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, що полягає у вартості наданих послуг з організації перевезення вантажу за договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2013р. у справі №5011-27/7049-2012.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 22, 525, 526, 627, 629, 929, 931 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 189, 193, 224, 225, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Алтерра інтернешинал» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, ідентифікаційний код 35678904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ЛОГІСТИК» (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корп. 3Б, оф. 2, ідентифікаційний код 36958491) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу та 593 (п'ятсот дев'яносто три) грн. 01 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема