Постанова

від 18.02.2014 по справі 911/3998/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 911/3998/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Шмиговська А.М.

за участю від позивача - Поліщук С.М.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Пан Логістик"

на рішення

господарського суду Київської області

від 24.12.2013 року

у справі № 911/3998/13 ( суддя: Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Пан Логістик"

до Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал"

про стягнення 69 631, 50 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, ідентифікаційний код 35678904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корп. 3Б, оф. 2, ідентифікаційний код 36958491) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу та 593 (п'ятсот дев'яносто три) грн. 01 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Пан Логістик" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 45631,50 грн. упущеної вигоди та прийняти нове рішення, яким задовольнити дану позовну вимогу, в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 04.02.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання. Розгляд справи було відкладено на 18.02.2014 року.

В судове засідання 18.02.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 26.06.2012р. між ТОВ "ПАН ЛОГІСТИК" (далі-виконавець) та ПП "Алтерра інтернешинал" (далі-замовник) було укладено договір надання та організації послуг №ДГ/Ж-000090 (далі-договір), відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення довіреного йому замовником вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом або іншим видом транспорту (далі-ТЗ) при попередньому погодженні в заявці сторонами, з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі замовника та надати інші транспортно-експедиторські послуги, які будуть вказані в заявці замовником, а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

Пунктами 2.1.4, 2.1.14 договору передбачено, що замовник зобов'язаний до прибуття ТЗ на міжнародні пункти пропуску (МПП) підготувати, оформити всі необхідні документи та подати їх на МПП для безперешкодного оформлення вантажу в цих МПП. Копії документів та інформацію надати виконавцю.

На перевезення по території України замовник зобов'язаний організувати завантаження ТЗ в межах 5 год., розвантаження в межах 5 год. (включаючи оформлення всіх необхідних документів). При міжнародних перевезеннях замовник зобов'язаний організувати завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід не пізніше ніж за 24 год. за межами України та завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід за 24 год. в межах території України.

Листом від 19.07.2013р. відповідач підтвердив усну домовленість сторін щодо ораганізації позивачем перевезення вантажу відповідача з Великобританії (Лондон) до України (смт. Чабани). Вартість перевезення становить 45631,50 грн., дата розвантаження - 29.07.2013р.

На виконання умов договору, 22.07.2013р. між позивачем (далі-експедитор) та ФОП ОСОБА_3 (далі-перевізник) було укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №КИ-05964, відповідно до якого перевізник зобов'язався здійснити перевезення належного відповідачу вантажу за маршрутом Англія-Україна.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині забезпечення митного оформлення документів та кордонного переходу ТЗ в межах території України за 24 год. не виконав, внаслідок чого загальний період понаднормового простою транспортного засобу перевізника склав 24 доби.

Так, у відповідності до відбитків печаток митних органів на міжнародній вантажно-транспортній накладній CMR №018195 на територію Чопської митниці (Україна) перевізник прибув 27.07.2013р., натомість, у зв'язку з порушенням митних правил, що полягало у завантаженні для перевезення нових речей, у той час, як за умовами договору передбачалось перевезення речей, що були у використанні, огляд ТЗ перевізника з вантажем проводився по 22.08.2013р., що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного Чопською митницею Міндоходів та листом Чопської митниці Міндоходів №11/3-1.20/9705 від 20.12.2013р.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що загальний простій транспортного засобу перевізника на території митниці тривав з 27.07.2013р. по 22.08.2013р., у той час як нормовий простій за умовами договору становить лише 24 години (1 добу), позивачем було нараховано 24000,00 грн. штрафу на підставі п. 4.3 договору.

З метою досудового врегулювання даного спору, 10.09.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №10-09/13, відповідно до якої у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань, що призвело до понаднормового простою ТЗ, позивач вимагав сплати нарахованих 24000,00 грн. штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 24000,00 грн. штрафу, нарахованого за понаднормовий простій ТЗ з 29.07.2013р. до 22.08.2013р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Приписами статей ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 929, 627, 629 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

У відповідності до п. 4.3 договору при міжнародних перевезеннях замовник зобов'язаний організувати завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід не пізніше ніж за 24 год. за межами України та завантаження/розвантаження, митне оформлення документів, кордонний перехід за 24 год. в межах території України.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 26.06.2012р. договору надання та організації послуг №ДГ/Ж-000090, погодження сторонами маршруту та умов перевезення вантажу породжує у відповідача, як замовника, обов'язок по забезпеченню дотримання нормативних строків кордонного переходу (простою) транспортних засобів перевізника протягом здійснення перевезення, які в межах території України становлять 24 години.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за кожну почату добу зверх нормативного простою, відповідно до п. 2.1.14 ТЗ при завантаженні, розвантаженні, проходженні МПП, проведенні митних процедур, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач свої обов'язки за договором в частині забезпечення дотримання нормативних строків митного оформлення документів та кордонного переходу транспортного засобу перевізника виконав неналежними чином, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем штрафу в порядку п. 4.3 договору.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті нарахованого позивачем штрафу з огляду на вчинення останнім всіх необхідних дій, пов'язаних з забезпеченням належного митного оформлення вантажу, що перевозиться за договором, як-то: укладення 13.01.2011р. з ТОВ "Логіс-Київ" договору про надання послуг з декларування, зберігання товарів на СТЗ та митного оформлення товарів та сплата 25.07.2013р. на рахунок Чопської митниці Міндоходів 50000,00 грн. попередньої оплати за митне оформлення товарів, спростовуються протоколом про порушення митних правил №2092/30500/13 від 22.08.2013р., складеним головним інспектором Управління БК та МП Чопської митниці Міндоходів у зв'язку з встановленням порушень, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України - переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Таким чином, порушення відповідачем митних правил, що полягало у завантаженні для перевезення нових речей, у той час, як за умовами договору передбачалось перевезення речей, що були у використанні, зумовило проведення огляду ТЗ перевізника з 27.07.2013р. по 22.08.2013р., що значно перевищує передбачені договором строки нормативного простою ТЗ, а відтак, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань та обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин, а також враховуючи, що порядок обрахунку штрафу, заявленого позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а його розмір є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач просить суд стягнути 45631,50 грн. упущеної вигоди з підстав ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, що полягає у вартості наданих послуг з організації перевезення вантажу за договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 45631,50 грн. упущеної вигоди з підстав ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, що полягає у вартості наданих послуг з організації перевезення вантажу за договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують як сам факт завдання позивачу збитків у розмірі 45631,50 грн., у вигляді втраченої вигоди у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, так і наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками позивача.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статей 224, 225 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, ст. 22 ЦК України є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Протиправна поведінка Відповідача підтверджується вищевказаними складеними працівниками митниці протоколом про порушення митних правил, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, листом Чопської митниці міндоходів. Крім того, Відповідачем не було виконано ряд обов'язків, передбачених для нього Договором, а саме:

- не здійснення митного оформлення вантажу;

- не здійснення кордонного переходу вантажу за 24 години;

- не завантаження у автомобіль речей, що були у використанні, натомість завантаження нових речей;

- не надання копій документів Позивачеві.

Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань, автомобіль був затриманий на митниці, митного оформлення та кордонного переходу не було здійснено, станом на сьогоднішній день митне оформлення та кордонний перехід також не здійснено.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати зо звичайних обставин, якби її право не було порушене. Позивач мав право розраховувати і реально одержав би свій плановий дохід - плату за виконану організацію перевезення у разі виконання Відповідачем своїх зобов'язань. Якби Відповідач виконав вище перелічені зобов'язання, вантаж був би доставлений до місця призначення, а Позивач отримав би 45 631,50 грн. в якості плати з виконану організацію перевезення. Таким чином, дана суму 45 631,50 грн. - є збитками, а саме упущеною вигодою, на яку Позивач мав право розраховувати і яку б отримав у разі виконання Відповідачем своїх зобов'язань. Дана сума визначена в заявці і у відповідності до ч. 3 ст. 225 ГКУ упущеною вигодою.

Правопорушення, вчинене Відповідачем, підтверджується вищевказаними документами, що були складені працівниками Чопської митниці Міндоходів. Дане правопорушення спричинило появу наслідків - затримання автомобіля, у зв'язку з чим вантаж був вивантажений на митницю, ще спричинило неможливість доставки вантажу до місця, вказаного в заявці. Таким чином, протиправна поведінка Відповідача полягає у невиконанні ним вищевказаних обов'язків за договором та в порушенні Відповідачем митних правил. Між цим правопорушенням і завданими Позивачеві збитками у вигляді упущеної вигоди існує прямий причинний зв'язок, який полягає у тому, що внаслідок невиконання Відповідачем своїх обов'язків, Позивачеві було завдано збитків у формі упущеної вигоди, що складає 45 631,50 грн. - розмір плати, на яку Позивач мав право розраховувати у разі належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань. Якби Відповідач завантажив речі, що були у використанні, виконав би митне оформлення та кордонний перехід вантажу за 24 години, Позивач мав би можливість доставити вантаж до місця призначення, а отже і отримати плату в розмірі 45631,50 грн. Відтак, дана плата за виконану організацію перевезення - є упущеною вигодою Позивача.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищесказане, колегія суддів стверджує про наявність протиправної поведінки Приватного підприємства «Алтерра Інтернешинал», що призвело до заподіяння Позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме неотримання планового доходу, який він би міг отримати у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків, наявності причинного зв'язку (невиконання відповідачем обов'язків спричинило неотримання доходу Позивачем) та наявності вини Відповідача.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів приймаються до уваги з огляду на те, що вони є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2013 року у справі № 911/3998/13 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, ідентифікаційний код 35678904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корп. 3Б, оф. 2, ідентифікаційний код 36958491) 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу, 45631 (сорок пять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 50 коп. упущену вигоду, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, ідентифікаційний код 35678904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корп. 3Б, оф. 2, ідентифікаційний код 36958491) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

4. Справу № 911/3998/13 повернути до господарського суду Київської області.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 24.02.2014 року.