ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року Справа № 911/3998/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Добролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач), розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Алтерра інтернешинал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.14 у справі№ 911/3998/13 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" доПриватного підприємства "Алтерра інтернешинал" простягнення 69 631,50 грн.
У судовому засіданні 10.04.14 у справі було оголошено перерву до 15.04.14. до 14 год. 00 хв.
за участю представників сторін від:
позивача : Поліщук С.М. (дов. від 27.12.13),
відповідача : Служавий В.В. (дов. від 25.11.13).
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" про стягнення 24 000 грн. штрафу та 45 631,50 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання та організацію послуг від 26.06.12 № ДГ/Ж-000090 щодо забезпечення митного оформлення документів та кордонного перетину транспортного засобу перевізника. При цьому позивач посилався на приписи статей 22, 509, 526, 611, 932 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 230 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.13, ухваленим суддею Ярема В.А., позов задоволено в частині стягнення 24 000 штрафу, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань щодо дотримання нормативних строків митного оформлення документів та кордонного перетину транспортного засобу перевізника. Водночас відмовляючи у стягненні збитків у вигляді втраченої вигоди суд виходив з недоведеності усіх складових цивільного правопорушення. При цьому суд керувався приписами статей 22, 627, 629, 929 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 224, 225 Господарського кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Баранця О.М. - головуючого, Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А., постановою від 18.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду частково скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд визнав доведеним наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення відповідача, з огляду на що, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 22, 627, 629, 926 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне підприємство "Алтерра інтернешинал" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставний висновок щодо наявності у діях відповідача протиправної поведінки та вини. Водночас скаржник зазначає про те, що визначаючи розмір упущеної вигоди, апеляційним судом не враховано розміру необхідних затрат, які позивач мав понести для отримання прибутку. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 232 Господарського кодексу України. Отже, постанова у справі переглядається лише в межах вимог та доводів касаційної скарги.
Також скаржником до Вищого господарського суду України подано заяву про зупинення виконання оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.14, однак вмотивованих підстав не наведено, тому вказана заява не підлягає задоволенню.
На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом судового розгляду у даній справи є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" до Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" про стягнення 45 631,50 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди. Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору про надання та організацію послуг від 26.06.12 № ДГ/Ж-000090 щодо забезпечення митного оформлення документів та кордонного перетину транспортного засобу перевізника. Відтак, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних позивачеві збитків. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором . При цьому розмір збитків має бути підтверджений документально . За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) є не абстрактними, а такими, що дійсно були б отримані кредитором в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. В силу частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарським судом не встановлено факту заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 45 631,50 грн. Виходячи з того, що судом першої інстанції установлено відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, висновок суду про відмову у позові у цій частині визнається правомірним. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. При цьому колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду щодо визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди виходячи лише із загальної ціни договору та без урахування усіх витрат (вартість послуг із транспортування тощо), які позивач мав понести для отримання прибутку. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Київської області про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.14 у справі № 911/3998/13 Господарського суду Київської області скасувати.
Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.13 у цій справі залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" на користь Приватного підприємства "Алтерра інтернешинал" 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2014 |
Оприлюднено | 18.04.2014 |
Номер документу | 38289249 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Швець В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні