Ухвала

від 27.12.2013 по справі 926/948/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" грудня 2013 р. справа № 926/948/13

За позовом в.о. прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державний заклад "Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці" ДТГО "Львівська залізниця"

про розірвання договору оренди, стягнення коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 32788,39 грн та звільнення займаного приміщення

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Чорней С.В., представник за довіреністю від 14.05.2013 р.

від відповідача (заявника) -Дячук Ю.В., представник за довіреністю від 25.10.2013 р.

від прокуратури - Чабан С.Ф.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вишнивецька Л.В., представник за довіреністю від 28.10.2013 р.

СУТЬ СПОРУ: в.о. прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" про розірвання договору оренди, стягнення коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 32788,39 грн. та звільнення займаного приміщення.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.11.2013 р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області в дохід Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 31449,65 грн., пеню у сумі 1103,61 грн., три проценти річних у сумі 235,13 грн., зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" звільнити займані приміщення п'ятого поверху будівлі лікарні (літ. Г) ДЗ Вузлова клінічна лікарня станції Чернівці ДТГО "Львівська залізниця" загальною площею 302,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 226 та перебувають на балансі Вузлової клінічної лікарні станції Чернівці у десятиденний строк після набрання рішення суду законної сили.

09.12.2013 р. на виконання рішення видані відповідні накази на примусове виконання рішення.

16.12.2013 року господарським судом Чернівецької області отримано заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" про відстрочення виконання рішення, в якій просить суд відстрочити на шість місяців виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 21.11.2013 року по даній справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 31449,65 грн., пені у сумі 1103,61 грн., трьох процентів річних у сумі 235,13 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.12.2013 р. заява товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" про надання відстрочки виконання рішення суду прийнята до розгляду та призначена до розгляду 26.12.2013.

У судовому засіданні 26.12.2013 р. оголошено перерву до 27.12.2013 р.

Станом на день розгляду заяви представник заявника підтримав вищевказану заяву, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача, третьої особи та прокурор заперечували проти надання відстрочки виконання рішення у даній справі, просили в її задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви щодо надання відстрочки виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 21.11.2013 виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено в пункті 7.1.1 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до пункту 7.2 постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України , ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Так, представник заявника посилається на скрутне фінансове становище, арешт рухомого майна та відсутність приміщення для здійснення господарської діяльності.

На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, та те, що кошти стягненні рішенням суду в дохід Державного бюджету України. Крім того, заявником не надано жодного належного доказу, та не доведено жодного факту реальної можливості виконання рішення суду за час можливої відстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем (заявником) суду не надано.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" про відстрочку виконання рішення суду від 21.11.2013 у справі №926/948/13.

Керуючись статтями 86 , 121 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностично-лікувальний центр Здоров'я" про відстрочку виконання рішення суду від 21.11.2013 у справі №926/948/13 відмовити.

Суддя М.О. Гурин