Рішення

від 16.12.2013 по справі 919/676/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року справа № 919/676/13 за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

(01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14)

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

до приватного підприємства "СТН"

(99029, м. Севастопль, пр. Ген. Острякова,58, кв.85,)

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

(01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14)

(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5)

про зобов'язання повернути майно,

суддя Щербаков С.О.

За участю:

прокурора - Почка А.А., посвідчення №005826 від 25.09.2013,

представників інших учасників судового процесу - не з`явились,

Суть спору:

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі із позовною заявою до приватного підприємства "СТН", Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про визнання недійсним договору №1304/105 від 23.04.2013, укладеного між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та приватним підприємством "СТН" та про зобов'язання приватне підприємство "СТН" повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Позовні вимоги із посиланням на ст.ст. 203, 215-216,235 Цивільного кодексу України, статтю 207 Господарського кодексу України, ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовані тим, що договір №1304/105 від 23.04.2013 суперечить положенням чинного законодавства, оскільки сторони фактично уклали договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є державне майно, яке не може бути об'єктом оренди, в зв'язку із чим прокурор просить суд визнати цей договір недійсним та зобов'язати відповідача - ПП «СТН» повернути державне майно за цим договором.

Ухвалою суду від 13.06.2013 року було порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2013 (суддя Лотова Ю.В.).

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 02.07.2013 відкладався на 18.07.2013, 18.07.2013 на 29.07.2013. В судовому засіданні 29.07.2013 було залучено до участі у справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Севастопольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та відкладено розгляд справи на 08.08.2013.

В судовому засіданні 08.08.2013 було замінено неналежного відповідача - Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" - на належного відповідача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та відкладено розгляд справи на 22.08.2013.

Ухвалою суду від 22.08.2013 було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 03.10.2013.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №409 від 03.10.2013, у зв'язку із перебування судді Лотової Ю.В. у відпустці, було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №919/676/13, за результатами якого суддею для розгляду справи визначено Щербакова С.О.

Ухвалою суду від 04.10.2013 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 30.10.2013 на 25.11.2013 та 25.11.2013. В судовому засіданні 25.11.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 20.12.2013 та відкладено розгляд справи на 16.12.2013.

Ухвалою суду від 16.12.2013, провадження у цій праві в частині вимог про визнання договору №1304/105 від 23.04.2013, укладеного між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та приватним підприємством «СТН» недійсним, було припинено.

В судовому засіданні 16.12.2013 прокурор підтримав позовні вимоги в частині зобов'язання приватного підприємства "СТН" повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Представник позивача - Міністерства інфраструктури України в судове засідання 16.12.2013 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив. Раніше, а саме 01.07.2013 представником цього позивача були надані письмові пояснення на позов (том 1, а.с. 34-41) та 22.08.2013 письмове клопотання про розгляд справи без його участі, в яких позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Представник позивача - Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в судове засідання 16.12.2013 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в матеріалах справи містяться письмові пояснення (том 1, а.с. 48), в яких останній просить позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання 16.12.2013 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, від представника відповідача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до початку судового засідання через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Також, в матеріалах справи міститься раніше наданий представником цього відповідача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відзив (том 2, а.с. 1), в якому останній проти задоволення позову заперечував та вважав, що на даний час предмет спору відсутній із посиланням на те, що спірний договір було розірвано шляхом укладання між відповідачами у справі Додаткової угоди №3 до цього Договору, а також на те, що згідно заявки, приватним підприємством «СТН» державне майно за цим договором було повернуто Державному підприємству "Адміністрація морських портів України". Крім того, в матеріалах справи наявний відзив іншого відповідача - приватного підприємства «СТН», в якому відповідач вказував, що спірний договір не є договором оренди, а є договором про надання послуг, а тому не має підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до підпункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідачі скористались правом, наданим їм статтею 59 Господарського кодексу України, а саме надали суду відзиви на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність учасників судового процесу, що не з`явились, за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013 між Державним підприємством «Севастопольський морський торгівельний порт», правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (Порт) та приватним підприємством «СТН» (Підприємство) було укладено договір №1304/105 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, з метою досягнення цілей даного Договору сторони зобов'язуються об'єднувати свої зусилля з організації громадського харчування в Артилерійській бухті м. Севастополя, а саме, Порт надає Підприємству можливість розміщення точки громадського харчування на облаштованому майданчику площею 363 кв.м, мощеному дерев'яним суцільним настилом та оформленому дерев'яним та металевим огородженням, розташованому на паромному пірсі №155 (інв. №102/1) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту (далі - майданчик), згідно схемі (Додаток №1), вартість якого визначена у відповідності зі звітом про оцінку станом на 31.03.2013 та становить 332300 грн. Підприємство власними силами на свій страх та ризик організовує на майданчику точку громадського харчування з 05.05.2013 по 01.11.2014, сплачуючи щомісячно Порту на протязі строку даного договору за користування майданчиком згідно розділу 3 (том 1, а.с. 19-20).

Відповідно до п.3.1.-3.2. Договору, вартість за даним договором станом на березень 2013 становить згідно розрахунку (Додаток №2) 4153,75 грн. (без врахування ПДВ) на місяць. Оплата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Підприємство здійснює оплату за надані Портом послуги за договором згідно пунктів 3.1.,3.2. та 4.1.3., на підставі виставлених Портом рахунків до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони у пункті 4.2.4. Договору обумовили, що у разі припинення або дострокового розірвання договору Підприємство зобов'язано звільнити майданчик та передати його Порту

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами заявки на розміщення точки громадського харчування Підприємства на майданчику Порту та діє по 01.11.2014 (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до заявки, відповідач - приватне підприємство «СТН» звернулось до ДП «Севастопольський морський порт» з проханням надати згоду для розміщення точки громадського харчування на майданчику з 05.05.2013, що перебуває у останнього на балансі відповідно до умов спірного договору №1304/105 від 23.04.2013 (том 1, а.с. 23).

Згідно письмової інформації директора приватного підприємства «СТН», майданчик, що є предметом спірного договору №1304/105 від 23.04.2013 використовується цим підприємством на підставі заявки від 05.05.2013, завізованої та погодженої начальником балансоутримувача - ДП «Севастопольський морський торгівельний порт» (том 1, а.с. 24).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію гідротехнічної споруди №СР-33-4-312-03, виданого Севастопольському морському торговельному порту від 21.05.2003, гідротехнічна споруда - паромний пірс №55 внесена до реєстру гідротехнічних споруд за номером ГТС - 312 на підставі Договору від 25.03.2002 №34-111-02 (203/68-А), відноситься до державної власності, експлуатуючою організацією є Севастопольський морський торговельний порт (Довідка №ТХ - 887 від 23.05.2003) призначення пірсу - вантажопасажирський (том 1, а.с. 29).

За даними довідки ДП «Севастопольський морський торговельний порт» на рахунку 10.3 «Будівлі та споруди» рахується Паромний пірс №155 у Артилерійській бухті (інв. №102/3) рік будування - 1954, первісна вартість станом на 31.12.2012 - 2251068,47 грн., залишкова вартість на 31.12.2012 - 281396,83 грн. (том 1, а.с. 31).

На думку прокурора, договір №1304/105 від 23.03.2013 суперечить положенням чинного законодавства, оскільки вважає, що сторони фактично уклали договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є державне майно, яке не може бути об'єктом оренди, в зв'язку із чим вважає, що цей договір повинен бути визнаний недійсним, а державне майно повинно бути повернено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України".

Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом.

В судовому засіданні 16.12.2013 було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору №1304/105 від 23.04.2013, укладеного між відповідачами у справі недійсним, у зв'язку із розірванням даного договору.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про зобов'язання відповідача - приватне підприємство «СТН» повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Відповідно до Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою №2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженої наказом Державного комітету статистики України №102 від 22 лютого 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2001 року за №221/5412 - причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Механізований причал - берегова споруда, оснащена закріпленими береговими і плавучими навантажувально-розвантажувальними механізмами.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття» та ОСТ 31.0006-77 «Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення» до гідротехнічних споруд відносяться: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 року за № 251 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531 (надалі - Правила), в п. 1.4 берегоукріплювальну споруду визначають як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) - як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду - як гідротехнічну споруду для швартування суден. Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (п. 1.1).

Відповідно до пункту 2.9 Правил, свідоцтво про придатність портових гідротехнічних споруд до експлуатації та свідоцтво про реєстрацію портових гідротехнічних споруд за встановленою формою оформляє Регістр судноплавства України.

Паромний пірс №155 зареєстрований в реєстрі гідротехнічних споруд за номером ГТС - 312, як об'єкт державної власності, що знаходиться в експлуатації Севастопольського міського торговельного порту (арк.с. 29).

Відповідно до наявної у матеріалах справи документації, зокрема свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди та паспорту гідротехнічної споруди, виданого ТОВ «Скорпіо», паромний пірс №155 є гідротехнічною спорудою - причалом вантажопасажирського призначення та, у відповідності до законодавства - об'єктом державної власності, що має загальнодержавне значення та не може бути об'єктом оренди.

Враховуючі усі істотні умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що сторони фактично уклали договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є державне майно, що має загальнодержавне значення та не може бути об'єктом оренди відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Проаналізувавши умови спірного договору, суд дійшов висновку, що основною ознакою спірного договору є користування державним майном за плату.

Якщо основною ознакою договору є передача в користування майна за плату, то відповідно до ст. 759 ЦК України цей договір є договором найму(оренди) майна.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір №1304/105 від 23.04.2013 є удаваним, що приховує орендні правовідносини. Прихованим правочином, в свою чергу, є правочин оренди нерухомого державного майна, враховуючи те, що Договір №1304/105 фактично містить істотні умови договору оренди згідно із статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та змістом його є користування майном за певну оплату.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За удаваним правочином (ст. 235 ЦК ) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним..

З огляду на те, що укладення спірного договору суперечить положенню ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд вважає наявними підстави для визнання його недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків з моменту укладання.

У той же час, як вже було зазначено, ухвалою суду від 16.12.2013 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання спірного договору №1304/105 від 23.04.2013 недійсним було припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Що стосується вимог прокурора зобов'язання відповідача - приватне підприємство «СТН» повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Прокурор у своєму клопотанні про припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання спірного договору посилається на те, що додатковою угодою №3 від 01.10.2013 до спірного договору №1304/105 від 23.04.2013, цей договір було розірвано за спільною згодою відповідачів у справі, однак сторонами не було надано будь яких доказів про те, що державне майно, що було предметом спірного договору повернено Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» чи її філії.

Дійсно, пунктом 4.2.4 Договору сторони обумовили, що приватне підприємство «СТН» у разі припинення або дострокового розірвання договору зобов'язано звільнити майданчик та передати його Порту у належному стан, не гіршому, ніж на момент його передачі, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи заявки, приватне підприємство «СТН» просить Севастопольську філію Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» розірвати договір №1304/105 від 23.04.2013 з 01.10.2013, якою також вказав на те, що повертає об'єкт за цим договором у належному стані (том 2, а.с. 2).

З додаткової угоди №3 від 01.10.2013 до Договору №1304/105 від 23.04.2013, вбачається, що договір №1304/105 від 23.04.2013 розірвано з 01.10.2013 (том 2, а.с. 3).

В той же час, Севастопольська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у своєму відзиві (том 2, а.с.1) вказує, що майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, яке було предметом спірного Договору №1304/105 від 23.04.2013 було їй повернуто приватним підприємством «СТН».

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч статей 33, 34 ГПК України, відповідачами не надано жодного належного доказу на підтвердження повернення спірного майна крім посилання на це у відзиві.

А отже, вимога про зобов'язання приватне підприємство «СТН» повернути за актом приймання-передачі державного майна - облаштованого майданчику площею 363 кв.м, мощеного дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташованого на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача - приватного підприємства «СТН» в дохід державного бюджету.

Таким чином з вказаного відповідача в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Зобов'язати приватне підприємство "СТН" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова,58, кв.85, ЄДРПОУ 34541227) повернути Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги,14, ЄДРПОУ 38727770) за актом прийому-передачі державне майно - облаштований майданчик, площею 363 кв.м., мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев`яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

3. Стягнути з приватного підприємства "СТН" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова,58, кв.85, ЄДРПОУ 34541227) в дохід державного бюджету міста Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 21.12.2013.

Суддя С.О. Щербаков