Постанова

від 26.02.2014 по справі 919/676/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 919/676/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євдокімова І.В.,

суддів Заплава Л.М.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Іншеков Микола Васильович, посвідчення № 016643 від 30.04.13, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, Міністерство інфраструктури України;

представник відповідача, не з'явився, Приватне підприємство "СТН";

представник відповідача, Дем'яненко Володимир Юрійович, довіреність № 55 від 20.01.14, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України";

представник позивача, не з'явився, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Севастопольської філії на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 16 грудня 2013 року у справі № 919/676/13

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

в особі Міністерства інфраструктури України (пр. Перемоги, 14,Київ 135,01135) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

до Приватного підприємства "СТН" (пр. Ген. Острякова, буд.58, кв.85,Севастополь,99029) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (проспект Перемоги, буд.14,Київ 135,01135)

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ :

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі із позовною заявою до приватного підприємства "СТН", Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про визнання недійсним договору №1304/105 від 23.04.2013, укладеного між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та приватним підприємством "СТН" та про зобов'язання приватне підприємство "СТН" повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

В судовому засіданні 08.08.2013 було замінено неналежного відповідача - Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" - на належного відповідача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Ухвалою суду від 16.12.2013, провадження у цій праві в частині вимог про визнання договору №1304/105 від 23.04.2013, укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та приватним підприємством "СТН" недійсним, було припинено.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 грудня 2013 року позов Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі до Приватного підприємства "СТН" та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про зобов`язання повернути майно задоволено.

Зобов'язано приватне підприємство "СТН" повернути Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" за актом прийому-передачі державне майно - облаштований майданчик, площею 363 кв.м., мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев`яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі № 155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Севастопольської філії звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що спірний договір розірвано, шляхом укладення додаткової угоди, а державне майно - облаштований майданчик, площею 363 кв.м., мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев`яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі № 155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту було повернуто Державному підприємству "Адміністрація морських портів України".

В судове засідання, яке було призначене на 26.02.2014 позивачі та відповідач (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, визнавши їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, які не з'явилися.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила такі обставини.

23.04.2013 між Державним підприємством "Севастопольський морський торгівельний порт", правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (Порт) та приватним підприємством "СТН" (Підприємство) було укладено договір №1304/105 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, з метою досягнення цілей даного Договору сторони зобов'язуються об'єднувати свої зусилля з організації громадського харчування в Артилерійській бухті м. Севастополя, а саме, Порт надає Підприємству можливість розміщення точки громадського харчування на облаштованому майданчику площею 363 кв.м, мощеному дерев'яним суцільним настилом та оформленому дерев'яним та металевим огородженням, розташованому на паромному пірсі №155 (інв. №102/1) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту (далі - майданчик), згідно схемі (Додаток №1), вартість якого визначена у відповідності зі звітом про оцінку станом на 31.03.2013 та становить 332300 грн. Підприємство власними силами на свій страх та ризик організовує на майданчику точку громадського харчування з 05.05.2013 по 01.11.2014, сплачуючи щомісячно Порту на протязі строку даного договору за користування майданчиком згідно розділу 3 (том 1, а.с. 19-20).

Відповідно до п.3.1.-3.2. Договору, вартість за даним договором станом на березень 2013 становить згідно розрахунку (Додаток №2) 4153,75 грн. (без врахування ПДВ) на місяць. Оплата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Підприємство здійснює оплату за надані Портом послуги за договором згідно пунктів 3.1.,3.2. та 4.1.3., на підставі виставлених Портом рахунків до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони у пункті 4.2.4. Договору обумовили, що у разі припинення або дострокового розірвання договору Підприємство зобов'язано звільнити майданчик та передати його Порту

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами заявки на розміщення точки громадського харчування Підприємства на майданчику Порту та діє по 01.11.2014 (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до заявки, відповідач - приватне підприємство "СТН" звернулось до ДП "Севастопольський морський порт" з проханням надати згоду для розміщення точки громадського харчування на майданчику з 05.05.2013, що перебуває у останнього на балансі відповідно до умов спірного договору №1304/105 від 23.04.2013 (том 1, а.с. 23).

Згідно письмової інформації директора приватного підприємства "СТН", майданчик, що є предметом спірного договору №1304/105 від 23.04.2013 використовується цим підприємством на підставі заявки від 05.05.2013, завізованої та погодженої начальником балансоутримувача - ДП "Севастопольський морський торгівельний порт" (том 1, а.с. 24).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію гідротехнічної споруди №СР-33-4-312-03, виданого Севастопольському морському торговельному порту від 21.05.2003, гідротехнічна споруда - паромний пірс №55 внесена до реєстру гідротехнічних споруд за номером ГТС - 312 на підставі Договору від 25.03.2002 №34-111-02 (203/68-А), відноситься до державної власності, експлуатуючою організацією є Севастопольський морський торговельний порт (Довідка №ТХ - 887 від 23.05.2003) призначення пірсу - вантажопасажирський (том 1, а.с. 29).

За даними довідки ДП "Севастопольський морський торговельний порт" на рахунку 10.3 "Будівлі та споруди" рахується Паромний пірс №155 у Артилерійській бухті (інв. №102/3) рік будування - 1954, первісна вартість станом на 31.12.2012 - 2251068,47 грн., залишкова вартість на 31.12.2012 - 281396,83 грн. (том 1, а.с. 31).

На думку прокурора, договір №1304/105 від 23.03.2013 суперечить положенням чинного законодавства, оскільки вважає, що сторони фактично уклали договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є державне майно, яке не може бути об'єктом оренди, в зв'язку із чим вважає, що цей договір повинен бути визнаний недійсним, а державне майно повинно бути повернено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України".

Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом.

В судовому засіданні 16.12.2013 було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору №1304/105 від 23.04.2013, укладеного між відповідачами у справі недійсним, у зв'язку із розірванням даного договору.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про зобов'язання відповідача - приватне підприємство "СТН" повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Відповідно до Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою №2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженої наказом Державного комітету статистики України №102 від 22 лютого 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2001 року за №221/5412 - причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Механізований причал - берегова споруда, оснащена закріпленими береговими і плавучими навантажувально-розвантажувальними механізмами.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка. Основні поняття" та ОСТ 31.0006-77 "Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення" до гідротехнічних споруд відносяться: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 року за № 251 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531 (надалі - Правила), в п. 1.4 берегоукріплювальну споруду визначають як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) - як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду - як гідротехнічну споруду для швартування суден. Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (п. 1.1).

Відповідно до пункту 2.9 Правил, свідоцтво про придатність портових гідротехнічних споруд до експлуатації та свідоцтво про реєстрацію портових гідротехнічних споруд за встановленою формою оформляє Регістр судноплавства України.

Паромний пірс №155 зареєстрований в реєстрі гідротехнічних споруд за номером ГТС - 312, як об'єкт державної власності, що знаходиться в експлуатації Севастопольського міського торговельного порту (арк.с. 29).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди та паспорту гідротехнічної споруди, виданого ТОВ "Скорпіо", паромний пірс №155 є гідротехнічною спорудою - причалом вантажопасажирського призначення та, у відповідності до законодавства - об'єктом державної власності, що має загальнодержавне значення та не може бути об'єктом оренди.

Враховуючі усі істотні умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що сторони фактично уклали договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є державне майно, що має загальнодержавне значення та не може бути об'єктом оренди відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, основною ознакою спірного договору є користування державним майном за плату.

Якщо основною ознакою договору є передача в користування майна за плату, то відповідно до ст. 759 ЦК України цей договір є договором найму(оренди) майна.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договір №1304/105 від 23.04.2013 є удаваним, що приховує орендні правовідносини. Прихованим правочином, в свою чергу, є правочин оренди нерухомого державного майна, враховуючи те, що Договір №1304/105 фактично містить істотні умови договору оренди згідно із статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та змістом його є користування майном за певну оплату.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним..

Слід зазначити, що з огляду на те, що укладення спірного договору суперечить положенню ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у суду першої інстанції були наявними підстави для визнання його недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків з моменту укладання.

Що стосується вимог прокурора зобов'язання відповідача - приватне підприємство "СТН" повернути за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням, слід зазначити таке.

Прокурор у своєму клопотанні про припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання спірного договору посилався на те, що додатковою угодою №3 від 01.10.2013 до спірного договору №1304/105 від 23.04.2013, цей договір було розірвано за спільною згодою відповідачів у справі, однак сторонами не було надано будь яких доказів про те, що державне майно, що було предметом спірного договору повернено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" чи її філії.

Так, пунктом 4.2.4 Договору сторони обумовили, що приватне підприємство "СТН" у разі припинення або дострокового розірвання договору зобов'язано звільнити майданчик та передати його Порту у належному стан, не гіршому, ніж на момент його передачі, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи заявки, приватне підприємство "СТН" просить Севастопольську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" розірвати договір №1304/105 від 23.04.2013 з 01.10.2013, якою також вказав на те, що повертає об'єкт за цим договором у належному стані (том 2, а.с. 2).

Крім того, з додаткової угоди №3 від 01.10.2013 до Договору №1304/105 від 23.04.2013, вбачається, що договір №1304/105 від 23.04.2013 розірвано з 01.10.2013 (том 2, а.с. 3).

У той же час, Севастопольська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у своєму відзиві (том 2, а.с.1) вказує, що майно - облаштований майданчик площею 363 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, яке було предметом спірного Договору №1304/105 від 23.04.2013 було їй повернуто приватним підприємством "СТН", але належних доказів повернення спірного приміщення у вигляді акту прийому-передачі ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді справи доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження, а тому немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Севастопольської філії на рішення господарського суду міста Севастополя від 16 грудня 2013 року у справі № 919/676/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 грудня 2013 року у справі № 919/676/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Євдокімов

Судді Л.М. Заплава

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

2. Міністерство інфраструктури України (пр. Перемоги, 14,Київ 135,01135)

3. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

4. Приватне підприємство "СТН" (пр. Ген. Острякова, буд.58, кв.85,Севастополь,99029)

5. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (проспект Перемоги, буд.14,Київ 135,01135 )