Постанова

від 23.12.2013 по справі 32/5005/10242/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Справа № 32/5005/10242/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників:

від позивача: Круть Т.М. представник, довіреність №321 від 02.12.2013р.;

від відповідача: Кок С.А. представник, довіреність №б/н від 14.01.2013р.;

від третьої особи-1: представник у судове засідання не з'явився;

від третьої особи-2: ОСОБА_3 представник, довіреність №2/2013 від 27.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року у справі №32/5005/10242/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТМ", м. Дніпропетровськ

третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель", м.Дніпропетровськ

про виділення частини майна та звернення стягнення

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "АКТАБАНК" звернулось у листопаді 2012 року до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ТТМ", в якому з урахуванням зміни предмета позову відповідно до заяви від 19.12.2012 року, просить:

- виділити частину майна ТОВ "ТТМ" пропорційну частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "ТТМ" у розмірі 24,37 відсотків у розмірі 9748000,00 грн.;

- звернути стягнення на 9748000 штук акцій ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель", що належать ТОВ "ТТМ" на користь ПАТ "АКТАБАНК" для погашення заборгованості ОСОБА_4 у сумі 884912,29 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням ОСОБА_4 укладеного між ним та позивачем кредитного договору №16-СПЗ від 16.09.2009 року щодо своєчасного, у строк до 15 вересня 2012 року включно, погашення кредиту і наявною у зв'язку з цим його заборгованістю станом на 23.11.2012 року у загальній сумі 884912,29 грн., а також правом позивача на звернення стягнення у порядку погашення заборгованості на заставлене ОСОБА_4 майно - корпоративні права за договором № 16-СПЗ/2 застави частки у статутному капіталі відповідача, укладеним 03.10.2011 року між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_4 у порядку забезпечення ним виконання зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року у справі №32/5005/10242/2012 (головуючий суддя Колісник І.І., судді Бєлік В.Г. та Мартинюк С.В.) у задоволені позовних вимог ПАТ "АКТАБАНК" відмовлено повністю; стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що звертаючись з позовом до суду позивач не мав повних та достовірних відомостей щодо майнового стану ОСОБА_4, а відтак і щодо його здатності виконати прийняті на себе договірні зобов'язання за спірним кредитним договором за рахунок іншого майна, відмінного від того, яке є його часткою у статутному капіталі ТОВ "ТТМ". Надані позивачем докази щодо рухомого та нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, не є повною інформацією відносно майнового стану ОСОБА_4 Кредитори такого учасника вправі звертатися з вимогами до товариства з того моменту, як буде встановлена недостатність іншого майна учасника для погашення боргів, що можливо, зокрема, тоді, коли буде проведено опис майна боржника відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

ПАТ "АКТАБАНК" не погодившись із означеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам та порушують норми матеріального права, які підлягають до застосування в спірних правовідносинах, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року у справі №32/5005/10242/2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Так, ПАТ "АКТАБАНК" вказує, що відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд зазначив в рішенні, що правова конструкція ч. 1 ст. 57 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 1 ст. 149 Цивільного кодексу України лише визначають право кредитора на звернення з вимогою та стверджують безумовне стягнення кредитором частки учасника - боржника у будь-якому разі лише у разі недостатності у нього іншого майна для погашення боргу. Проте ПАТ «АКТАБАНК» не може погодитися з таким висновком суду так, які він не базується на жодних нормах права чи висновках, викладених в судових рішеннях вищих інстанцій. Стверджує, що оскільки оскаржуваним судовим рішенням встановлено факт наявності заборгованості у ОСОБА_4 перед позивачем саме в заявленому позивачем розмірі, викладений судом висновок є хибним розумінням ст. 149 Цивільного кодексу України, так як сама ця норма не встановлює будь-яких додаткових підстав, умов та обставин для звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства кредитором боржника, а також не передбачає жодного переліку обов'язкових для виконання кредитором дій та процедур для набуття можливості звернення стягнення на майно з метою погашення заборгованості на підставі даної норми права. Щодо доказів на підтвердження факту відсутності у боржника іншого майна вважає, що наявні в матеріалах судової справи документи, які подавались позивачем та відповідними повноважними органами на запит суду, свідчать про неможливість звернення стягнення на виявлені у ОСОБА_4 автомобілі та інше майно цього боржника. Вважає також невірним посилання суду на необхідність встановлення факту відсутності достатнього для задоволення вимог кредитора майна лише в порядку ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки передбачені цим законом заходи та процедури можуть бути застосовані лише в процесі примусового виконання рішень суду. Звертає увагу на те, що положення ст. 149 Цивільного кодексу України та ст. 57 Закону України "Про господарські товариства" не містять посилання на норми Закону України "Про виконавче провадження" та не містять вказівок щодо необхідності обов'язкового виконання всіх передбачених даним законом процедур на встановлення наявності або відсутності майна у боржника кредитором для задоволення своїх вимог в порядку передбаченому даними нормами права. Не погоджується ПАТ "АКТАБАНК" також із застосуванням судом до спірних правовідносин положень ст. 13 Закону України «Про підприємництво» та положень ст. 96 Цивільного кодексу України, які встановлюють заборону на втручання в діяльність підприємства та обмежують відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями учасника, оскільки, на твердження позивача, можливість звернення до суду із позовними вимогами у такій спосіб безпосередньо передбачена ст. 149 Цивільного кодексу України.

04.10.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом було прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "АКТАБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року у справі №32/5005/10242/2012, яка призначена до розгляду у судове засідання 23.10.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.

Згідно розпорядження секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Кузнецової І.Л. від 23.10.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді постійної колегії Дарміна М.О. в склад колегії суддів для розгляду справи №32/5005/10242/2012 введено замість судді Дарміна М.О. - суддю Іванова О.Г., у зв'язку із чим розгляд справи розпочато заново.

Представник третьої особи-1 (ОСОБА_4) заперечував на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що в оскаржуваному рішенні суд правильно визнав безпідставноми вимоги позивача, який не надав доказів на підтвердження повних та достовірних відомостей щодо майнового стану ОСОБА_4, а відтак і щодо його нездатності виконати свої договірні зобов'язання за спірним кредитним договором.

Представником позивача, у судовому засіданні 06.11.2013р. було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої запропоновано поставити запитання: який розмір становить ринкова вартість основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів ТОВ "ТТМ" на момент проведення дослідження; яка ринкова вартість однієї акції ПрАТ "Науково-виробниче обєднання "Созидатель"; яка кількість акцій ПрАТ "Науково-виробниче обєднання "Созидатель2 відповідає частці ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ "ТТМ" в розмірі 24,37 відсотків від статутного капіталу товариства ? Клопотання обґрунтовано посиланням на те, що визначення дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів ТОВ "ТТМ" для обчислення вартості частини майна, що пропорційна частці ОСОБА_4, та належить стягненню є істотними обставинами справи та потребує спеціальних знань.

Представник відповідача (ТОВ "ТТМ") у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що причиною звернення ПАТ "АКТАБАНК" з позовом є неналежне виконання ОСОБА_4 (третьою особою-1) зобов'язань за кредитним договором №16-СПЗ від 16.09.2009 р., стороною за яким не є ТОВ "ТТМ". Ввважає, що оскільки ТОВ "ТТМ" не надавало поручительства за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за вказаним кредитним договором, то не має нести відповідальності за неналежне виконання ОСОБА_4 своїх обов'язків перед ПАТ "АКТАБАНК". Вважає, що у оскаржуваному рішенні судом правильно було визначено, що ч.1 ст. 149 ЦК України, на якій засновуються позовні вимоги позивача, визначає лише відповідне право кредитора щодо звернення з вимогою та не стверджує безумовне стягнення кредитором частки учасника - боржника у будь-якому разі лише через недостатність у нього іншого майна для погашення боргу. Просить залишити оскаржуване рішення, яке є законним і обґрунтованим, без змін. Заперечує проти задоволення клопотання ПАТ "АКТАБАНК" про призначення судової експертизи, оскільки позивач не скористався своїм правом у суді першої інстанції, який розглядав справу з листопада 2012 року до вересня 2013 року, а також з тих підстав, що позовні вимоги ПАТ "АКТАБАНК" є незаконними та необґрунтованими. Просить надати належну оцінку наявним у справі та додатково поданим доказам, а саме установчим документам ТОВ "ТТМ".

Представником третьої особи-2 (ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель") надані пояснення, в яких зазаначється, що ОСОБА_4 не надавав у заставу ПАТ "АКТАБАНК" 9748000 штук акцій АТ "НВО «Созидатель", а надав у заставу позивачеві частку у статутному капіталі ТОВ "ТТМ", на яку позивач має право звернення при виникненні передбачених у договорі застави умов. З цієї підстави вважає позовні вимоги про виділення частки майна також незаконними. Звертає увагу на те, що судами не перевірялася участь ОСОБА_4 у інших, ніж ТОВ «ТТМ» господарських товариствах. Внаслідок участі ОСОБА_4 у справі у якості третьої особи, а не відповідача, він позбавлений певних процесуальних прав, тому зібрані докази його заборгованості тощо не можуть прийматися до уваги, як одержані з порушенням встановленого Цивільним процесуальним кодексом України порядку. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також заперечує на задоволенні клопотання представника ПАТ «АКТАБАНК» про призначення судової експертизи вартості акцій АТ «НВО «Созидатель» з тих підстав, що позовні вимоги ПАТ «АКТАБАНК» є незаконними і необґрунтованими, а також оскільки позивач не скористався цим своїм правом у суді першої інстанції.

У судовому засіданні 11.12.2013р., з урахуванням думок усіх учасників судового процесу, колегією суддів апеляційного господарського суду відмовлено у задоволені клопотання позивача про призначення судової експертизи у справі, оскільки для вирішення заявлених позовних вимог по їх суті не є необхідним отримання відповідей фахівців на поставлені запитання.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2013р. надав заяву, в якій просить суд скасувати заходи до забезпечення позову, які були застосовані відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012р. у справі №32/5005/10242/2012.

У судовому засіданні 11.12.2013р. колегією суддів апеляційного господарського суду відмовлено у задоволені цього клопотання з тих підстав, що рішення суду, яке оскаржується у апеляційному порядку є таким, що не набрало законної сили, а відтак вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову до завершення розгляду справи по суті спору - є передчасним.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 11.12.2013р. до 18.12.2013р. та до 23.12.2013р.

У судовому засіданні 23.12.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осоіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем - Публічним акціонерним банком "АКТАБАНК" (Кредитодавець) і ОСОБА_4 (Позичальник) був укладений кредитний договір №16-СПЗ від 16.09.2009 року, відповідно до п.1.1. якого, з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди № 3 від 03.10.2011 року, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності та цільового використання грошові кошти шляхом надання готівки через касу у вигляді термінового кредиту на строк з 16 вересня 2009 року по 15 вересня 2012 року включно у сумі 8356305,63 грн. 63 коп. на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі:

- 24,5% річних на строк з 16 вересня 2009 року по 15 квітня 2010 року;

- 24,8% річних на строк з 16 квітня 2010 року по 02 жовтня 2011 року;

- 20,0% річних на строк з 03 жовтня 2011 року по 15 вересня 2012 року, які нараховуються на залишок основної суми кредиту та сплачуються згідно умов даного договору та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Додатковою угодою № 4 від 14.03.2012 року сторони підтвердили заборгованість за кредитним договором станом на 14.03.2012 року у наступній сумі: 8017617,67 грн. - основна заборгованість, 1758751,24 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам та виклали Додаток № 1 "Графік погашення кредиту" до кредитного договору у новій редакції.

Відповідно до підпункту 3.4.2. пункту 3.4. кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання погасити кредит та сплатити проценти в порядку, визначеному розділом 4 цього договору. Повну сплату процентів за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Пунктом 8.5 кредитного договору (у редакції з урахуванням змін, передбачених додатковою угодою № 3 від 03.10.2011 року) сторони передбачили, що за порушення строків сплати будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п. 3.4.2 даного договору, яке виникне після 16 січня 2012 року, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Виконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено:

- іпотечним договором № 16-СПЗ/1 від 16.09.2009 року, укладеним між ПАТ "АКТАБАНК" (далі - Іпотекодержатель, Банк) і ПП "ВІЗИТ-ДНІПРО" (далі - Іпотекодавець), за яким у забезпечення виконання ОСОБА_4 основного зобов'язання за кредитним договором та додаткових угод, які можуть бути укладені в майбутньому, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - частину комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8, реєстраційний номер 27757001, що знаходиться в Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 82д (договір посвідчений 16.09.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Відповідно до договору про заміну сторони у зобов'язанні від 18.08.2010 року, посвідченого 18.08.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_8, в результаті переходу права власності на предмет іпотеки до ТОВ "Дельмар Арена" останнє прийняло на себе зобов'язання іпотекодавця за іпотечним договором № 16-СПЗ/1 від 16.09.2009 року.

- договором застави частки у статутному капіталі (корпоративних прав) № 16-СПЗ/2 від 03.10.2011 року, укладеним між ПАТ "АКТАБАНК" (далі - Заставодержатель) і ОСОБА_4. (далі - Заставодавець), за яким останній у рахунок забезпечення виконання основних зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів у сумі 8356305,63 грн., сплати процентів за користування кредитними коштами, відшкодування будь-яких витрат та збитків, які будуть пов'язані з неналежним виконанням кредитного договору (у т.ч. пеня, штраф, збитки) передав заставодержателю частку у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ "ТТМ", а саме: частку у розмірі 24,37% статутного капіталу цього Товариства у розмірі 9748000,00 грн. (договір посвідчений 03.10.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Як вказує позивач, Банк належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, надавши позичальнику - ОСОБА_4 обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі. Зазначене підтверджується підписом позичальника ОСОБА_4 про отримання кредитних коштів у сумі 8356305,63 грн. за заявою на видачу готівки №22616 від 16.09.2009 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та за домовленістю з Банком Іпотекодавцем було здійснено відчуження предмета іпотеки з подальшим частковим погашенням заборгованості за кредитним договором у сумі 7546610,00 грн. відповідно до заяви на переказ готівки № 167655 від 10.09.2012 року.

За розрахунком позивача, здійсненим за період з 16.09.2009 року по 11.06.2013 року, на підтвердження якого надані виписки по особовим рахункам за цей же період, загальна заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором складає 883690,37 грн., з яких: 573485,68 грн. - заборгованість за кредитом; 24937,98 грн. - заборгованість за процентами; 285266,71 грн. - пеня.

За контррозрахунком ОСОБА_4 загальна заборгованість по кредиту на 12.06.2013р. складає 499452,56 грн., у тому числі: 489657,29 грн. заборгованість з тіла кредиту, 9795,27 грн. заборгованість з процентів.

Позивачем наданий до матеріалів судової справи аналіз контррозрахунку заборгованості ОСОБА_4 по кредитному договору №16-СПЗ від 16.09.2009р. із поясненнями причин розбіжностей у визначення розміру заборгованості.

Як зазначено у розгорнутому розрахунку суми боргу за станом на 15.12.2013р., який був наданий позивачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, загальна сума заборгованості за даними позивача становить суму 723422,59 грн., з яких: 281168,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42147,67 грн. - заборгованість за відсотками, 400106,24 грн. - пеня за невиконання зобов'язань за кредитним договором.

Представникм третьої особи-1 були надані докази часткового погашення заборгованості згідно договору №16-СПЗ від 16.09.2009р. на суму 102300,00 грн., яку було перераховано за квитанцією №884307 від 23.12.2013р., які, згідно пояснень позивача, підлягають врахуванню після визначення призначень цього платежу кредитним комітетом банку.

Згідно з пунктами 1.2, 4.1 статуту у новій редакції ТОВ "ТТМ", затвердженим рішенням загальних зборів учасників 15.08.2011 року (протокол № 4/2011) та зареєстрованим державним реєстратором 06.09.2011 року (номер запису 12241050006036658), ОСОБА_4 є учасником цього Товариства з розміром вкладу до його статутного капіталу 9748000,00 грн., що становить 24,37% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до фінансового звіту ТОВ "ТТМ" станом на 01 жовтня 2012 року на його балансі (рядок 040) рахуються прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" кількістю 40000000 штук, номінальною вартістю 1,00 грн. кожна, у рядку 030 будь-які основні засоби не рахуються.

Власність відповідача на зазначені акції, зберігачем яких є АТ "Укрексімбанк", підтверджується також наданою позивачем інформацією з офіційного сайту http//smida/gov.ua/db/emitent/13416334.

Як зазначено у виписці, наданій Відділом депозитарних операцій управління цінних паперів ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про стан рахунку в цінних паперах на 30.09.2013р., цим зберігачем дійсно обраховуються прості іменні акції Ат «НВО «Созидатель» номінальною вартістю 1,00 грн. у кількості 40 000 000 штук, які складають 97,0303 % у статутному фонді цього депонента.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст. 140 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Частина 2 ст. 140 Цивільного кодексу України встановлює, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Цивільним кодексом України та Законом України "Про господарські товариства" врегульований як порядок добровільного виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, так і випадок припинення участі учасника у такому товаристві внаслідок звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю за особистими боргами його учасника.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 149 Цивільного кодексу України та тотожних положень ч.1 ст. 57 Закону України "Про господарські товариства", звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Відповідно до ч.2 ст. 149 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Як підтверджено матеріалами справи з метою виявити у боржника будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення, позивачем та судом здійснювались заходи про отримання витягів з реєстру обтяжень рухомого майна, та встановлено, що у позивача відсутні правові можливості задовольнити свої вимоги до ОСОБА_4 за рахунок звернення стягнення на певне майно, щодо якого є офіційні відомості про його реєстрацію на праві власності за цією особою (автомобілі).

На твердження позивача, положення ст. 149 Цивільного кодексу України та ст. 57 Закону України «Про господарські товариства», не містять посилання на норми Закону України «Про виконавче провадження» та не містять вказівок щодо необхідності обов'язкового виконання всіх передбачених даним законом процедур на встановлення наявності або відсутності майна у боржника кредитором для задоволення своїх вимог в порядку передбаченому даними нормами права, а тому надають йому право, як кредитору боржника, учиняти прямий позов до відповідача про виділ частки боржника та звернення стягнення на частину майна, пропорційну частці боржника у статутному фонді відповідача.

Не погоджується ПАТ «АКТАБАНК» також із застосуванням судом до спірних правовідносин положень ст. 13 Закону України «Про підприємництво» та положень ст. 96 Цивільного кодексу України, які встановлюють заборону на втручання в діяльність підприємства та обмежують відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями учасника, оскільки, на твердження позивача, можливість звернення до суду із позовними вимогами у такій спосіб безпосередньо передбачений ст. 149 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє такі доводи позивача, виходячи із наступного.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 572 Цивільного кодексу України визначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч.1 ст. 20 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав та інтересів у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору позичальником чи умов договору застави заставодавцем може здійснюватися, зокрема, судом (ст. 16 Цивільного кодексу України) чи нотаріусом (ст. 18 Цивільного кодексу України) у спосіб, що встановлений договором або законом.

Як вказував позивач та встановлено судом під час розгляду даної справи, особою (боржником), яка не виконала свого зобов'язання перед позивачем за кредитним договором і водночас особою, яка виступає заставодавцем своїх майнових прав на частку у статутному фонді ТОВ «ТТМ», є ОСОБА_4

Як передбачено п. 10.1 кредитного договору 316-СПЗ від 16.09.2009р., спори, що виникають з умов цього договору, розглядаються в суді за місцезнаходженням Кредитодавця, якщо інше не визначено додатковим договором.

В пунктах 2.2, 5.2 договору застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) №16-СПЗ/2 від 03.10.2011р. сторони цього договору обумовили, що задоволення вимог Заставодержателя за рахунок предмету застави для погашення заборгованості за кредитним договором відбувається лише у випадку неможливості задоволення вимог Заставодержателя за рахунок інших предметів застави, що надані та/або будуть надані в майбутньому в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором, протягом більш ніж шість місяців з початку звернення стягнення на інше заставлене майно.

Відповідно до умов п. 5.3 договору застави частки в статутному капіталі (корпоративних прав) №16-СПЗ/2 від 03.10.2011р., у разі порушення Заставодавцем обов'язків за Кредитним договором, або порушення Заставодавцем за цим договором, реалізація заставленого предмету застави здійснюється передаванням права інших учасників ТОВ «ТТМ» на переважну купівлю предмету застави: - шляхом уступки або передачі Заставодавцем заставленої частки в Статутному фонді (капіталі) Товариства Заставодержателю або третім особам, які визначаються Заставодержателем (пункт 5.3.1 договору); - шляхом продажу Заставодавцем своєї частки в Статутному фонді (капіталі) Товариства за вимогою Заставодержателя третій особі, яка визначається Заставодержателем (пункт 5.3.2договору); - шляхом задоволення вимог Заставодержателя у судовому порядку.

Отже, саме фізична особа ОСОБА_4 є особою, яка має бути зобов'язана за умовами вищевказаних кредитного договору та договору застави до виконання певних дій, а відтак бути належним відповідачем за вимогами позивача про звернення стягнення на предмет застави - майнові права, що належать ОСОБА_4 на частку у статутному фонді ТОВ «ТТМ».

Однак, зважаючи на те, що укладаючи вказані вище кредитний договір та договір застави, ОСОБА_4, діяв як фізична особа, яка немає статусу підприємця, відповідно до положень ст.ст. 2 та 21 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_4 не може бути залучено до участі у даній справі у якості другого відповідача.

Доказів про звернення позивача із позовом до ОСОБА_4 до суду загальної юрисдикції матеріали справи не містять. Не звертався позивач за захистом своїх прав і до нотаріуса.

За вказаних обставин місцевий господарський суд правильно відзначив, що обов'язковою умовою звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі за його особистими боргами закон визначає недостатність у боржника іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника вправі звертатися з вимогами до товариства з того моменту, як буде встановлена недостатність іншого майна учасника для погашення боргів, що можливо, зокрема, тоді, коли буде проведено опис майна боржника, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за змістом ст. 52 якого вбачається можливість звернення стягнення у рахунок погашення боргу в першу чергу на: кошти боржника у гривнях та іноземній валюті; інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; готівкові кошти; на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах; на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

При цьому слід враховувати загальні правила цивільного законодавства щодо недопустимості втручання в діяльність іншої юридичної особи та правових наслідків такого втручання. Так, згідно ч.3 ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законами.

Таким чином, звернення позивача, з посиланням на положення ст. 149 Цивільного кодексу України, із прямим позовом до відповідача у даній справі - ТОВ «ТТМ» з вимогою про виділ частки, яка поєднана одночасно із вимогою про звернення стягнення на частину майна товариства, яка пропорційна частці боржника - ОСОБА_4 у статутному фонді цього товариства, але не використавши при цьому свого права на пред'явлення вимог у судовому порядку про стягнення з боржника (ОСОБА_4) заборгованості або звернення стягнення на належне цьому боржнику заставне майно чи інше майно, позивач здійснює захист своїх прав у спосіб, для застосування якого ще не настали передбачені законом та договором умови (не встановлено недостатності у боржника іншого майна), та із порушенням підвідомчості таких вимог, які виходячи із суб'єктного складу сторін у спірних правовідносинах мають розглядатися судом загальної юрисдикції.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, рішення суду повністю відповідає вимогам законодавства і передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення місцевого господарського суду не має.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати позивача, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на цю особу та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року у справі №32/5005/10242/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року у справі №32/5005/10242/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано - 27.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна