Постанова

від 25.12.2013 по справі 35/215

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р. Справа№ 35/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Бруль А.С. (дов. №473-юв від 14.12.2012року);

від відповідача - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року

у справі №35/215 (суддя М.Є. Літвінова)

за заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Рівнеазот», м. Рівне

до товариства з обмеженою відповідальності «ВВТ-Сервіс», м. Київ

про стягнення 230 918,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2005 року у справі № 35/215 позовні вимоги ВАТ «Рівнеазов» задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «ВВТ-Сервіс» 10 000,00 грн. пені. Присуджено до стягнення з ТОВ «ВВТ-Сервіс» на користь ВАТ «Рівнеазов» 160 000,00 грн. основного боргу, 19 157,70 пені, 35 975,16 грн. інфляційних нарахувань, 5 787,50 грн. 3 % річних, 2 309,18 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення.

Відповідно до системи «Діловодство спеціалізованого суду» 18.07.2005 року на виконання вказаного рішення виданий наказ.

10.09.2013 року ПАТ «Рівнеазот» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №35/215 від 18.08.2005 та видачу його дубліката.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №35/215 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Рівнеазот» про поновлення строку для пред'явлення до виконання та видачу дубліката наказу від 18.07.2005 року у справі № 35/215.

Відмовляючи в заяві стягувача про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу суд першої інстанції послався на те, що заявником не надано доказів та не доведено поважності причин пропуску відповідного строку.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що строк на пред'явлення наказу до виконання сплинув саме 19.07.2008 року, в зв'язку з чим надані заявником докази в обґрунтування поважності пропуску встановленого строку для пред'явлення наказу для виконання, не були прийняті судом до уваги.

Таким чином, з урахуванням викладеного, вважаючи відсутніми підстави для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, суд першої інстанції з урахуванням приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України відмовив стягувачеві в задоволенні вимог щодо видачі дублікату наказу суду по даній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ «Рівнеазот» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №35/215 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким поновити пропущений строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва по справі №35/215 до виконання та зобов'язати господарський суд міста Києві видати ПАТ «Рівнеазот» дублікат наказу від 18.07.2005 року по справі №35/215.

В обґрунтування апеляційної скарги стягувач посилається на відсутність в матеріалах справи доказів відправлення відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві оригіналу судового наказу на адресу ПАТ «Рівнеазот» відповідно до вимог діючого законодавства та будь-яких доказів отримання судового наказу стягувачем; вказує на вжиття заходів та вчинення відповідних дій з метою отримання наказу та звернення його до виконання. Таким чином стягувач зазначає, що судовий наказ не був пред'явлений до виконання не з його вини, а внаслідок обставин, які об'єктивно не залежали від волі стягувача, що є підставою для поновлення строку для пред'явлення судового наказу для виконання у відповідності до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України та видачу дублікату наказу на підставі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі №35/215 апеляційну скаргу ПАТ «Рівнеазот» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року по справі №35/215 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.12.2013 року.

В судовому засіданні 25.12.2013 року представник позивача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу, та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Матеріали справи містять копію реєстру поштового відправлення Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 24.12.2013 року, що свідчить про належне повідомлення відповідача.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2005 року ВАТ «Рівнеазот» (яке було перейменоване у ПАТ «Рівнеазот») звернулося до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві із заявою №2926 (а.с. 23) про відкриття виконавчого провадження.

З листа №605/11 від 05.10.2005 року (а.с.24) вбачається, що 15.08.2005 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження за наказом №35/215 від 01.08.2005 року. Крім того, відповідно до листа вбачається, що державним виконавцем вчинялися дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які були спрямовані на повне фактичне виконання рішення господарського суду міста Києва, а саме: відкриття виконавчого провадження, направлення запитів до Державної автомобільної інспекції, Бюро технічної інвентаризації міста Києва, Державної податкової інспекції Печерського району, винесення постанови про арешт коштів 03.10.2005 року.

25.06.2008 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві було направлено лист (а.с. 25) до ВАТ «Рівнеазот» з проханням надати відомості для перерахування коштів стягнутих з ТОВ "ВВТ-Сервіс" (боржник) шляхом подання заяви із зазначенням установи банку, розрахункового рахунку банку, коду банку, МФО банку, що не заперечується заявником та отримана ним 07.07.2008 року, згідно вхідного штампу.

Із зазначеного листа вбачається, що кошти за наказом № 35/215 від 18.07.2005 року були стягнуті з ТОВ «ВВТ-Сервіс», однак для їх перерахування стягувачу, державному виконавцю необхідні були відповідні реквізити банківського рахунку ВАТ "Рівнеазот".

02.06.2010 року та 24.06.2011 року ВАТ «Рівнеазот» направляло начальнику відділу державної виконавчої листи №306-Юв (а.с. 26) та №405-юв (а.с 27) для отримання інформації про хід виконання провадження.

У зв'язку із неотриманням відповіді на запити, 18.11.2011 року ВАТ «Рівнеазот» подало скаргу №784 (а.с. 28) на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

21.06.2013 року ПАТ «Рівнеазот» знову звернулося до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві з запитом про надання інформації про хід виконання судового наказу (а.с. 32).

05.04.2013 року ПАТ «Рівнеазот» звернулося до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві у місті Києві зі скаргою №139-юв на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (а.с. 33-34).

11.06.2013 року Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві у м. Києві розглянуло звернення ПАТ «Рівнеазот» стосовно виконання рішення суду, за результатами якого повідомило наступне: що згідно інформації, наданої відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у м. Києві, встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 року по справі № 35/215 про стягнення з TOB «ВВТ-Сервіс» на користь ВАТ «Рівнеазот» коштів у розмірі 217 560,04 грн. Також, відділом державної виконавчої служби було повідомлено, що надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки вищевказане виконавче провадження закінчено у 2007 році, та згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 05.02.2011 року, виконавчі провадження закінчені у 2007 році по дільниці № 2 знищені в зв'язку з закінченням строку зберігання. Згідно акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню від 10.01.2013 року, книга обліку виконавчих проваджень по дільниці № 2 знищена.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про відновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 року до виконання 10.09.2013 року. В обґрунтування вказаної заяви, позивач посилається на те, що по-перше, строк пред'явлення наказу до виконання переривався (ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»), оскільки наказ знаходився на виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві та до позивача не повертався; по-друге, на думку позивача він вживав всі залежні від нього заходи для з'ясування обставин виконавчого провадження.

Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Як свідчать матеріали справи, 18.07.2005 року господарським судом міста Києва на виконання рішення від 14.06.2005 року по справі № 35/215 видано відповідний наказ.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 23.06.2005 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті строки, зазначені в цієї статті встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

Як вбачається із матеріалів справи, позивач (стягував) своєчасно звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у м. Києві з пред'явленням наказу до виконання та державним виконавцем 15.08.2005 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження

Також, з матеріалів справи вбачається, що стягувач не одноразово звертався до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві із заявами де вимагав відповідно до діючого законодавства надати інформацію щодо стану виконання наказу.

Проте, тільки 11.06.2013 року Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві у м. Києві було надано відповідь на багаточисленні звернення стягувача. Крім того, було повідомлено, що виконавчі провадження, які були закінчені у 2007 році по дільниці № 2 знищені в зв'язку з закінченням строку зберігання. Згідно акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню від 10.01.2013 року, книга обліку виконавчих проваджень по дільниці № 2 знищена.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що стягувачем було здійснено всі необхідні дії покладні чинним законодавством на стягувача (позивача), які були направлені на своєчасне виконання наказу.

Відповідно до приписів ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Зазначена правова норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визначених господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Тобто, господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску поважними. При цьому, причини поважності пропуску для пред'явлення наказу для виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.

Колегія суддів критично оцінює відомості викладені у листі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві у м. Києві від 16.08.2013 року щодо закінчення виконавчого провадження у 2007 році, оскільки листом 25.06.2008 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві просило надати відомості для перерахування коштів, тобто у 2008 році виконавче провадження закінчено не було.

В даному випадку колегією суддів також враховано, що право позивача (стягувача) на стягнення, а обов'язок відповідача (боржника) сплатити суми, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України та ст. 124 Конституції України). Отже, враховуючи той факт, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2005 року не виконано, тому єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача є надання дублікату наказу, на підставі якого належним чином буде виконання рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної чинності.

Таким чином, колегія суддів враховуючи неодноразові звернення позивача до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві та бездіяльність останнього, щодо виконання рішення та надання достовірної інформації про хід виконавчого провадження, вважає, що позивачем порушений строк для пред'явлення наказу до виконання з поважних причин.

Дослідивши доводи та надавши оцінку наведеним обставинам, колегія суддів встановила, що наказ було втрачено не з вини стягувача, що унеможливлює виконання ухваленого у цій справі судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що строк на пред'явлення наказу до виконання було пропущено стягувачем з поважних причин, тому даний строк слід поновити.

Відповідно до частин 1, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Виходячи з того, що сторонами не надано доказів виконання наказу № 35/215 від 14.07.2005 року, оригінал цього наказу до господарського суду не повертався і в матеріалах справи відсутній, та враховуючи пункт 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 року по справі «Ромашов проти України», висновки якого відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, і в якому зауважено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення заяви про видачу дублікату наказу з поновленням строку пред'явлення до виконання дублікату наказу №35/215 від 14.07.2005 року.

Оскільки строк пред'явлення наказу для виконання поновлено, а факт втрати наказу підтверджено, колегія суддів дійшла висновку, що заява ПАТ «Рівнеазот» про видачу дублікату наказу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №35/215 підлягає скасуванню, апеляційна скарга та заява позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката судового наказу у справі №35/215 - задоволенню.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №35/215 задовольнити повністю.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №35/215 скасувати.

3. Заяву публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №35/215 та видачі його дублікату задовольнити.

4. Поновити публічному акціонерному товариству «Рівнеазот» строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 року у справі №35/215 на один рік з наступного дня після набрання законної сили даною постановою.

5. Видати дублікат наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2005 року у справі №35/315.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ-Сервіс» (01010, м. Київ, вул. Московська, 7; ідентифікаційний код 31812760) на користь публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017, м. Рівне, вул. Рівне, 17; ідентифікаційний код 05607824) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Справу справі №35/215 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз