Постанова

від 24.12.2013 по справі 822/4289/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4289/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріПольовій В.Є. за участі:представника позивача - Мосійчук Д.М. за довіреністю від 03.12.2013р. представника відповідача - Яцюк Н.В. за довіреністю №1667/9/10/10-014 від 23.09.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "КРАСИЛІВМАШ" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013 року №0000762200, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" (далі - позивач, ТОВ "Красилівмаш") звернулось в суд з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013 року №0000762200 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 67482,50 грн., в тому числі 53986,00 грн. за основним платежем та 13496,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На думку позивача зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки базується на необґрунтованих висновках позапланової виїзної перевірки з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Спецметал", їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року, які зафіксовані у акті перевірки від 09.08.2013 року №20/22/36719878.

З висновками відповідача, що операції по взаємовідносинах ТОВ "Спецметал" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності та реальний характер таких операцій документально не підтверджений не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, не грунтуються на вимогах чинного законодавства, є надуманими та необґрунтованими. Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№36435 від 19.12.2013р.) проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним, оскільки факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 53986,00 грн., у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ "Спецметал", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, встановлений позаплановою виїзною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш", результати якої оформлені актом перевірки від 09.08.2013 року №20/22/36719878.

Вказує, що у позивача відсутні документи, які підтверджують реальне здійснення операцій з придбання товару від ТОВ "Спецметал" у серпні 2012 року, його перевезення від постачальника, відсутні сертифікати відповідності на товар. Зазначає, що за результатами перевірки ТОВ "Спецметал" (акт від 29.04.2013 року №1808/22-3/38045425) ДПІ у м.Хмельницькому зроблено висновок про штучне формування ТОВ "Спецметал" податкового зобов'язання та податкового кредиту шляхом придбання продукції через ряд посередників, завданням яких на етапах постачання були легалізація продукції та формування відповідної ціни.

Відповідач вважає, що позивач та інші посередники в ланцюгу постачання лише проводили документальне оформлення операцій з поставки товару, тому надані ТОВ "Спецметал" видаткові та податкові накладні не є первинними документами у розумінні ПК України і не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, зареєстроване 09.11.2009 року Красилівською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ - 36719878), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 09.11.2009р. №16601020000000670, довідкою відділу статистики у Красилівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ №714501. Товариство взято на податковий облік 10.11.2009 року Красилівською міжрайонною державною податковою інспекцією за №46, станом на 09.08.2013 року перебувало на обліку в Красилівській ОДПІ.

Основними видами діяльності товариства за КВЕД є: виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства (28.30); виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (25.99); виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (33.19); виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів (29.20); оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (46.61).

В період часу з 25.07.2013р. по 02.08.2013р. (термін проведення перевірки продовжувався з 01.08.2013р. на два робочі дні відповідно до наказу Красилівської ОДПІ від 31.07.2013р. №111) працівниками Красилівської ОДПІ на підставі направлень від 25.07.2013р. №6, №7, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу №73 від 24.07.2013 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" (код ЄДРПОУ 36719878) з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Спецметал" (код ЄДРПОУ 38045425), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року.

У період, за який проводилась перевірка ТОВ "Завод "Красилівмаш" було платником податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.12.2009р. №100258136 виданого Красилівською МДПІ (індивідуальний податковий номер 367198722104).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.08.2013р. №20/22/36719878 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Завод "Красилівмаш", код ЄДРПОУ 36719878 з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Спецметал", код ЄДРПОУ 38045425, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Завод "Красилівмаш" занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 53986,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 09.08.2013р. №20/22/36719878 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 року №0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 67482,50 грн., в тому числі 53986,00 грн. за основним платежем та 13496,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки від 09.08.2013р. №20/22/36719878, позивач подав заперечення №425 від 19.08.13р. до акта перевірки, на що отримав відповідь Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області від 27.08.2013р. №1144/10/22-10-22-136 відповідно до якої відповідач зазначив, що залишає без змін встановлені порушення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (скарга №1150 від 06.09.2013 року) та до Міністерства доходів і зборів України (скарга №514 від 04.10.2013 року). За результатами розгляду первинної скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №5115/10/22-01-10-02-14 від 25.09.2013 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Красилівської МДПІ від 27.08.13р. №0000762200, а скаргу ТОВ "Завод "Красилівмаш" - без задоволення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №13924/6/99-99-10-01-15 від 25.10.2013 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ від 27.08.2013р. №0000762200 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 27.08.2013 року №0000762200 товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" оскаржило його в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є викладені в акті перевірки від 09.08.2013р. №20/22/36719878 висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. у сумі 53986,00 грн., внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2012 року податку на додану вартість в сумі 53986,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого в ціні товару по операціях з придбання металопрокату та виробів з металу (каток чавунний) від ТОВ "Спецметал", що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наведене нижче.

26.04.2012 року позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Спецметал" договір купівлі-продажу. Так, відповідно до зазначеного договору ТОВ "Спецметал" зобов'язалось продати позивачеві матеріальні цінності, перелік яких визначений в накладній, а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти такі матеріальні цінності і сплатити ТОВ "Спецметал" договірну ціну за нього (п.1.1 договору); договірна ціна матеріалів становить 568708,40 грн. з врахуванням ПДВ (п.1.2 договору); передача матеріалів здійснюється ТОВ "Спецметал" позивачу по видатковій накладній (п.2.1 договору); ТОВ "Завод "Красилівмаш" зобов'язується сплатити ТОВ "Спецметал" договірну ціну протягом 60-ти банківських днів з дня підписання цього договору, розрахунки здійснюються у безготівковому порядку, сторони вправі своєю домовленістю змінити форму, вид, порядок розрахунків за договором, сторони домовилися про те, що розрахунки за даним договором можуть бути проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на підставі окремої угоди (розділ 3 договору).

30.09.2012 року позивач та ТОВ "Спецметал" уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 26.04.2012 року відповідно до якої на підставі п.3.4 розділу 3 договору розрахунки по даному договору проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 568708,4 грн. в рахунок заборгованості по договору №39 від 24.06.2012 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 26.04.2012 року позивачем було придбано у ТОВ "Спецметал" в серпні 2012 року товар (катки чавунні) в кількості 552 шт. згідно специфікацій до договору №1, №2. Вказане підтверджується видатковими накладними №РН-0000014 від 23.08.12р., №РН-0000015 від 23.08.12р., №РН-0000012 від 23.08.12р., №РН-0000013 від 23.08.12р., №РН-0000011 від 23.08.12р., №РН-0000016 від 23.08.12р., податковими накладними №45 від 23.08.12р., №44 від 23.08.12р., №43 від 23.08.12р., №42 від 23.08.12р., №41 від 23.08.12р., №40 від 23.08.12р..

Транспортування зазначеного товару здійснювалось транспортом та за рахунок ТОВ "Спецметал" з м.Тернополя до м.Красилова, що підтверджується товарно-транспортною накладною ААК №128 від 23.08.2012 року.

Суд відзначає, що відсутність у товарно-транспортній накладній підписів водія-експедитора, відомостей про особу, яка приймала товар не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Так, згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 (далі - Правила №363) діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, наявність незаповнених граф у ТТН не є порушенням ПК України при формуванні податкового кредиту.

Як випливає з преамбули наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил №363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягати до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до покупця - позивача в даному випадку був ПП ОСОБА_6, замовником - ТОВ "Спецметал" за рахунок якого здійснювалось перевезення товару.

Також, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Крім того, наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", чинного момент виникнення спірних правовідносин, яким затверджена форма ТТН і встановлена обов'язковість її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, а, отже, його можна рахувати таким, що не набув чинності.

Придбаний товар (катки чавунні) від ТОВ "Спецметал" отриманий комірником відділу планування і постачання та згідно видаткових накладних, податкових накладних, приходних ордерів було оприбутковано на склад. Позивач згідно договору оренди №26 від 01.01.2010 року орендує у ВАТ "Красилівський машиннобудівний завод" приміщення за адресою м.Красилів, вул.Центральна 16 (корпус №1, виробничі площі допоміжних цехів).

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарської операції внаслідок встановлення реєстрації доручення на отримання цінностей (катків) датою відмінною від дати виписки видаткових накладних, як на підставу для висновків про відсутність реального виконання договору, оскільки дане спростовується поясненнями представника позивача щодо здійснення помилки у журналі реєстрації довіреностей та підтверджується наявними в матеріалах справи дослідженими доказами, які вказують на те, що товар (катки чавунні) отриманий, оприбуткований, використаний у господарській діяльності позивача.

Придбаний від ТОВ "Спецметал" товар (катки чавунні) оприбуткував в складському і бухгалтерському обліку і використав у власній господарській діяльності для виробництва ланок ланцюга клінкерного транспортера В-800. Виготовленого, в тому числі з придбаного у вказаного вище контрагента катків, ланок ланцюга клінкерного транспортера позивач реалізував, отримавши дохід. Зазначене підтверджується лімітно-забірною картою №КМ-00129 за серпень 2012 року, накладною на внутрішнє переміщення №КМ-129 від 31.08.12р., випуском продукції №КМ-0000047 від 23.08.12р., заказом №25, списанням ТМЦ у виробництво №КМ-0000036, оборотно-сальдовими відомостями по рах.201 і 26, банківськими виписками, взаємозаліком КМ-0000008.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ "Спецметал" 26.04.2012 року укладено договір поставки обладнання, відповідно до умов якого ТОВ "Завод "Красилівмаш" зобов'язується виготовити і передати у власність ТОВ "Спецметал" обладнання - ланки клінкерного транспортеру (п.1.1 договору). На виконання умов зазначеного договору позивач реалізовував ланки клінкерного транспортеру для ТОВ "Спецметал", які виготовлені в тому числі з катків чавунних, що підтверджується основними технічними характеристиками ланцюга, забірно лімітними картами, випуском продукції, списанням ТМЦ у виробництво, оборотно-сальдовими відомостями.

Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 26.04.2012 року розрахунки ТОВ "Завод "Красилівмаш" з ТОВ "Спецметал" по договору від 26.04.2012 року проведені в повному об'ємі шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 568708,4 грн., що підтверджується рухом документа: взаємозалік КМ-0000008 (30.09.12), банківськими виписками, взаєморозрахунками з контрагентами за період з 01.04.12р. по 30.06.12р., за період з 01.07.12р. по 31.07.12р., за період з 01.08.12р. по 31.08.12р., за період з 01.09.12р. по30.09.12р. та не заперечується відповідачем.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договору купівлі-продажу товару від ПП "Спецметал".

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Відсутність у ТОВ "Спецметал" власних транспортних засобів, на якій наполягає відповідач, також не може слугувати доказом неспроможності зазначеного контрагента поставити придбаний позивачем товар до м.Красилова, оскільки законодавством не заборонене залучення до перевезень вантажів транспортних засобів інших господарюючих суб'єків.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з придбання від ТОВ "Спецметал" товару спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

На підставі оформлених ТОВ "Спецметал" податкових накладних по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товарів, придбаних від ТОВ "Спецметал", у власній господарській діяльності.

Суд встановив, що зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку товару, оформлені ТОВ "Спецметал" відповідають вимогам ПК України.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача, що операції із придбання товарів у ТОВ "Спецметал" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання так як, податкові накладні від 23.08.2013 року підписані особою ОСОБА_7, яка не була уповноваженою особою на підписання податкових накладних, оскільки під час перевірки відповідачем не досліджувався факт наявності чи відсутності у ОСОБА_7 повноважень на підписання податкових накладних і в судовому засіданні представником відповідача також не доведено та не надано доказів на підтвердження зазначеного.

Суд враховує, що факт поставки товарів від ТОВ "Спецметал", їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначених товарів у господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем.

Посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар (катки чавунні), як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ "Спецметал", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм вбачається, що нормами Закону України "Про підтвердження відповідності" не зобов'язано постачальника мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Суд враховує, що відсутність у позивача сертифікатів на товар (катків чавунних) не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту.

В контексті наведеного та відносно зазначених висновків акту перевірки, слід окремо зазначити, що функції та права контролюючих органів визначені ПК України (ст.ст.19-1, 20 ПК України), якими не передбачено здійснення перевірок суб'єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції. Такими повноваженнями наділені лише посадові особи Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів (п.1.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. №310, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012р. за №743/21056). Отже, стверджувальні висновки відповідача в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, та з врахуванням ст.19 Конституції України, є протиправними.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару та робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладений договір в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Спецметал" перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ (свідоцтво №200041481 про реєстрацію платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 38045222254)

Статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори з ТОВ "Спецметал", позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності цього контрагента (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст.218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, акт перевірки від 09.08.2013 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на акті №1808/22-3/38045425 від 29.04.13р. ДПІ у м.Хмельницькому "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Спецметал", в процесі якої не досліджувались первинні документи контрагента позивача.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентом позивача, контрагентами контрагента вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки заме для них, а не для позивача.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Статтею 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 27.08.2013 року №0000762200.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "КРАСИЛІВМАШ" судові витрати у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк