Ухвала

від 14.02.2017 по справі 822/4289/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Київ К/800/7760/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В . Судді: Степашко О.І. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

у справі № 822/4289/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш"

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Красилівмаш (далі - позивач, ТОВ Завод Красилівмаш ) звернулось до суду з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ від 27.08.2013 року №0000762200.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Красилівська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ Завод Красилівмаш , посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Красилівською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Завод Красилівмаш з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Спецметал" їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт №20/22/36719878 від 09.08.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на 53986,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762200 від 27.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 67482,50 грн., в тому числі 53986,00 грн. за основним платежем та 13496,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2012 року позивачем укладено з ТОВ "Спецметал" договір купівлі-продажу. Так, відповідно до зазначеного договору ТОВ "Спецметал" зобов'язалось продати позивачеві матеріальні цінності, перелік яких визначений в накладній, а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти такі матеріальні цінності і сплатити ТОВ "Спецметал" договірну ціну.

Придбаний позивачем від ТОВ "Спецметал" товар (катки чавунні) оприбутковано в складському і бухгалтерському обліку і використано у власній господарській діяльності для виробництва ланок ланцюга клінкерного транспортера В-800.

26.04.2012 року між позивачем та ТОВ "Спецметал" укладено договір поставки обладнання, відповідно до умов якого ТОВ "Завод "Красилівмаш" зобов'язується виготовити і передати у власність ТОВ "Спецметал" обладнання - ланки клінкерного транспортеру (п.1.1 договору). На виконання умов зазначеного договору позивач реалізовував ланки клінкерного транспортеру для ТОВ "Спецметал", які виготовлені в тому числі з катків чавунних.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

2.Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді О.І. Степашко

Ю.І. Цвіркун