Ухвала

від 28.01.2014 по справі 822/4289/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4289/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" (далі - позивач, ТОВ "Красилівмаш") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Красилівська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Красилівської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Красилівмаш" (код ЄДРПОУ 36719878) з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Спецметал" (код ЄДРПОУ 38045425), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №20/22/36719878 від 09.08.2013 року.

В ході перевірки встановлене та зафіксоване в акті порушення ТОВ "Красилівмаш" вимог п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, шляхом заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за серпень 2012 року на 53986,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ "Красилівмаш" звернулось із письмовим запереченням на вказаний акт перевірки №425 від 19.08.13р, розглянувши яке, відповідач надіслав позивачу відповідь на заперечення від 27.08.2013р. №1144/10/22-10-22-136 відповідно до якої відповідач зазначив, що залишає без змін висновки про встановлені порушення.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000762200 від 27.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 67482,50 грн., в тому числі 53986,00 грн. за основним платежем та 13496,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області (скарга №1150 від 06.09.2013 року) та до Міністерства доходів і зборів України (скарга №514 від 04.10.2013 року). За результатами розгляду первинної скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №5115/10/22-01-10-02-14 від 25.09.2013 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Красилівської МДПІ від 27.08.13р. №0000762200, а скаргу ТОВ "Завод "Красилівмаш" - без задоволення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №13924/6/99-99-10-01-15 від 25.10.2013 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення Красилівської ОДПІ від 27.08.2013р. №0000762200 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Красилівмаш", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Спецметал".

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Спецметал", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Красилівмаш". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Колегія суддів критично оцінює вказану позицію відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено із матеріалів справи, 26.04.2012 року позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Спецметал" договір купівлі-продажу. Так, відповідно до зазначеного договору ТОВ "Спецметал" зобов'язалось продати позивачеві матеріальні цінності, перелік яких визначений в накладній, а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти такі матеріальні цінності і сплатити ТОВ "Спецметал" договірну ціну за нього (п.1.1 договору); договірна ціна матеріалів становить 568708,40 грн. з врахуванням ПДВ (п.1.2 договору); передача матеріалів здійснюється ТОВ "Спецметал" позивачу по видатковій накладній (п.2.1 договору); ТОВ "Завод "Красилівмаш" зобов'язується сплатити ТОВ "Спецметал" договірну ціну протягом 60-ти банківських днів з дня підписання цього договору, розрахунки здійснюються у безготівковому порядку, сторони вправі своєю домовленістю змінити форму, вид, порядок розрахунків за договором, сторони домовилися про те, що розрахунки за даним договором можуть бути проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на підставі окремої угоди (розділ 3 договору).

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною ААК №128 від 23.08.2012 року.

Придбаний товар (катки чавунні) від ТОВ "Спецметал" отриманий комірником відділу планування і постачання та згідно видаткових накладних, податкових накладних, прихідних ордерів було оприбутковано на склад, який Позивач згідно договору оренди №26 від 01.01.2010 року орендує у ВАТ "Красилівський машинобудівний завод" (приміщення за адресою м.Красилів, вул.Центральна 16 (корпус №1, виробничі площі допоміжних цехів).

Придбаний від ТОВ "Спецметал" товар (катки чавунні) оприбуткував в складському і бухгалтерському обліку і використав у власній господарській діяльності для виробництва ланок ланцюга клінкерного транспортера В-800. Виготовленого, в тому числі з придбаного у вказаного вище контрагента катків, ланок ланцюга клінкерного транспортера позивач реалізував, отримавши дохід. Зазначене підтверджується лімітно-забірною картою №КМ-00129 за серпень 2012 року, накладною на внутрішнє переміщення №КМ-129 від 31.08.12р., випуском продукції №КМ-0000047 від 23.08.12р., заказом №25, списанням ТМЦ у виробництво №КМ-0000036, оборотно-сальдовими відомостями по рах.201 і 26, банківськими виписками, взаємозаліком КМ-0000008.

26.04.2012 року між позивачем та ТОВ "Спецметал" укладено договір поставки обладнання, відповідно до умов якого ТОВ "Завод "Красилівмаш" зобов'язується виготовити і передати у власність ТОВ "Спецметал" обладнання - ланки клінкерного транспортеру (п.1.1 договору). На виконання умов зазначеного договору позивач реалізовував ланки клінкерного транспортеру для ТОВ "Спецметал", які виготовлені в тому числі з катків чавунних, що підтверджується основними технічними характеристиками ланцюга, забірно лімітними картами, випуском продукції, списанням ТМЦ у виробництво, оборотно-сальдовими відомостями.

Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 26.04.2012 року розрахунки ТОВ "Завод "Красилівмаш" з ТОВ "Спецметал" по договору від 26.04.2012 року проведені в повному об'ємі шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 568708,4 грн., що підтверджується рухом документа: взаємозалік КМ-0000008 (30.09.12), банківськими виписками, взаєморозрахунками з контрагентами за період з 01.04.12р. по 30.06.12р., за період з 01.07.12р. по 31.07.12р., за період з 01.08.12р. по 31.08.12р., за період з 01.09.12р. по30.09.12р. та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Стосовно посилань відповідача на окремі недоліки в первинних документах позивача та відсутність окремих документів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, первинні бухгалтерські документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності певних недоліків.

Посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар (катки чавунні), як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ "Спецметал", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм вбачається, що постачальника не зобов'язано мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Суд враховує, що відсутність у позивача сертифікатів на товар (катків чавунних) не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту, адже такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Доводи відповідача щодо неможливості включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, отриманих від ТОВ "Спецметал", з огляду на порушення законодавства останнім, суд не враховує.

Так, Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Отже, якщо контрагент не виконує своїх зобов'язань, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування податкової звітності за результатами господарських відносин позивача із ТОВ "Спецметал", оскільки реальність та повноти відображення даних операцій в податковому обліку документально підтверджена та не спростована відповідачем. Отже, висновки податкового органу в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час господарських відносин із ТОВ "Спецметал" є безпідставними, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправне та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Ватаманюк Р.В.