Постанова

від 25.12.2013 по справі 826/18664/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2013 року 10:19 № 826/18664/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Полив’яний Є.В. (довіреність від 05.12.2013 р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення надмірно сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт-Україна» з позовом в якому, з урахуванням заяви від 16.12.2013 р., звернув свої вимоги до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2013 № 100270000/2013/700406/2, а також стягнути надмірно сплачені митні платежі, а саме: ПДВ та ввізне мито у загальному розмірі 3 277,18 грн.

Позивач зазначає, що за контрактом з нерезидентом придбав товари (світильники та освітлювальне обладнання) та при митному оформленні визначив митну вартість товарів за ціною угоди, тобто за першим методом, надавши при цьому необхідний перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Не зважаючи на це, як зазначає позивач, митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та про її визначення за резервним методом.

У той же час, як вважає позивач, митниця безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, визначеної позивачем за першим методом.

У зв'язку з цим, позивач вважає зазначене рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник митниці у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання, не надав. У той же час, представником митниці подано заперечення проти позову. Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття у судове засідання, а також керуючись приписами ч. 4 ст. 128 КАС України, судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника митниці.

Представник казначейства у запереченнях на позов зазначив про розгляд справи за відсутності представника казначейства та просив у задоволенні позову відмовити. Враховуючи наведене та виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України, судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника казначейства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем та компанією Ningbo Oways Best Lighting Electric (КНР) укладено контракт № 9 від 01.07.2013 р. на поставку світильників та освітлюваного обладнання.

Кількість, асортимент і ціни та товар узгоджуються сторонами та вказуються в інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту.

Вартість упаковки входить в ціну товару, що підтверджується інвойсом на кожну партію товару. Вартість маркування також входить в ціну товару (п. 3.3.). Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% передоплати (п. 6.1.), шляхом перерахування валютних коштів на банківські реквізити постачальника на підставі виставлених інвойсів .

Згідно з інвойсом № OW13-A102 від 09.09.2013 р. обумовлено поставку прожекторів металевих, пускорегулюючої апаратури ТМ «SunBright Electrics» моделі: Regent IP 65 в кількості 259 шт. по ціні 9,40 доларів США на суму 2 434,60 доларів США; Ballast HS 70 Wв кількості 963 шт. по ціні 2,25 доларів США на суму 2 166,75 доларів США. Загальна вартість товару 4 601,35 доларів США. Зазначено, що вартість упаковки та маркування входить у ціну товару.

Країна походження товару - КНР. Базис поставки - FOB Ningbo (Нингбо).

Сторонами контракту також підписано специфікацію № 2 від 09.09.2013 р. аналогічного змісту.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 09.09.2013 р. обумовлено, що дане доповнення стосується відправлення товару за інвойсом № OW13-A102 від 09.09.2013 р. і полягає у тому, що постачальник дає свою згоду, щоб вантажовідправником товару за вказаним інвойсом виступала компанія CIXI CITY TIANHOHG LIGHTING ELECTRIC CO.LTD, НАДАЛІ «вантажовідправник». При цьому всі товаросупровідні документи по даній відправці, а саме: інвойс, пакувальний лист і сертифікат походження товару, надає постачальник. Вантажовідправник надає коносамент і несе повну відповідальність за відправку вантажу.

Товар представлений для митного оформлення 07.11.2013 р. за МД № 100270000/2013/ 211819 .

Разом з МД також надано документи, зокрема, вищезгаданий інвойс, додаткова угода № 1, специфікація № 2, платіжне доручення в іноземній валюті № 14 від 22.07.2013 р. на суму 4 600,00 доларів США з призначенням платежу «попередня оплата за товар зг. Контракту № 9 від 01.07.2013 р.».

Митницею надіслано декларанту електронне повідомлення: необхідно подання додаткових документів згідно ст. 53 МКУ для підтвердження митної вартості, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вказане повідомлення декларант надіслав митниці запит: просимо надати письмову консультацію згідно ст. 54 пункту 2.3 ч. 4 МК України, в яких документах, з тих що було надано разом з декларацією, виявлено розбіжності або ознаки підробки. Тобто на яких підставах вимагаються додаткові документи для визначення митної вартості товару, що згідно запиту має бути надано.

На запит позивача митницею повідомлено: документи, що надані декларантом містять розбіжності, а саме : відповідно до п. 6.1. контракту № 9 від 01.07.2013 р. розрахунок за товар здійснюється за домовленістю сторін у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування валютних коштів на банківські рахунки постачальника на підставі виставлених інвойсів, які є невід'ємною частиною цього контракту - в платіжному дорученні в іноземній валюті № 14 від 22.07.2013 р. відсутнє посилання на інвойс, а також сума передоплати в платіжному дорученні складає 4 600 дол. США., тоді як сума в інвойсі від 09.09.2013 р. складає 4 601,35 доларів США.

Декларантом надіслано відповідь, підписану 07.11.2013 р., що в даному випадку розбіжність у недоплаті покупцем 1,35 доларів США жодним чином не впливає на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару та його загальну фактурну вартість. Позивачем зазначено відносно неподання додаткових документів, що в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення митної вартості за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Зазначено, що додаткові документи надаватися не будуть. Неподання додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом, як зазначив позивач, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Декларантом вказано, що зазначений висновок зроблений у постанові ВСУ від 11.09.2012 р.

У той же час, митницею прийнято оскаржуване рішення № 100270000/2013/700406/2 від 07.11.2013 р.

Здійснено коригування митної вартості товару № 1/1 (прожектори електричні без ламп; код товару 9405401000). Вартість за одиницю визначена на рівні 4,5600 доларів США та при кількості 958,3 кг. (вага нетто) загальна сума визначена на рівні 4369,84 доларів США.

Митну вартість скориговано за шостим (резервним ) методом.

Щодо обставин прийняття рішення в спірному рішенні (гр. 33) міститься посилання на вищевказані обставини, викладені у повідомленні митниці щодо змісту контракту, суми за інвойсом та суми у платіжному доручення.

З огляду на наявні, на думку митниці, розбіжності, митниця прийшла до висновку про неможливість визначення митної вартості за першим та за наступними методами (до резервного). Зазначено про застосування резервного методу у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів та визначення митної вартості, виходячи з раніше оформлених МД № 100270000/2012/207262 від 02.09.2013 р. та № 100250000/2013/70739 від 17.09.2013 р. Зазначено про проведення процедури консультацій.

Враховуючи прийняття спірного рішення позивач подав нову МД № 100270000/2013/ 211835 від 07.11.2013 р. щодо оформлення вищевказаного товару, де митну вартість визначив з урахуванням оскаржуваного рішення.

При цьому, як вбачається з нової МД, позивачем при цьому додатково визначено грошові зобов'язання: ввізне мито - 630,23 грн. та ПДВ 2 646,95 грн.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (в редакції на час подання позивачем МД) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів ; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний .

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів , які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари , якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів , які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 та 6 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості ), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження , вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується , якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи , зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі , якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити , крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В даному випадку , виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем митниці, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем-1 не доведено : недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 1 ст. 55 МК України, для прийняття оскаржуваного рішення, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Так, щодо зауважень митниці, визначених в електронному повідомленні при поданні позивачем первинної МД, слід зазначити, що вони по суті стосуються у різниці між сумою за інвойсом та сумою за платіжним дорученням, яка складає 1,35 $.

Проте, беручи до уваги дату укладання контракту (01.07.2013 р.), дату платежу (22.07.2013 р.), дату інвойсу (09.09.2013 р.), а також власне незначну різницю у вартості за інвойсом та суми платежу, враховуючи наявні матеріали справи та пояснення позивача, вбачається, що платіж здійснювався до виставлення інвойсу, відносно чого відсутні будь-які претензії покупця, та здійснювався позивачем виходячи з орієнтовно очікуваної вартості партії товару та, по суті, з метою гарантування постачальнику реальності його намірів щодо співпраці в рамках контракту.

Наведена незначна різниця у сумах за інвойсом та за платіжним дорученням, як вважає суд, не може вважатися перекручуванням фактурної вартості, приховуванням реальної фактурної вартості товару або ж наданням недостовірних або неповних відомостей про ціну і кількість товару.

В даному випадку, сукупність наданих позивачем для митного оформлення документів кореспондується між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.

З наведеного у сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості та, відповідно, не вбачається підстав для витребування митницею додаткових документів.

В контексті наведеного, слід зазначити, що виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено (у т.ч. у спірному рішенні), а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару чи вказували на її заниження, судом не встановлено.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Перевіряючи при цьому відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити, що під час розгляду справи митницею не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішення.

Тобто, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні скоригованої митної вартості.

Враховуючи наведене, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо позовних вимог про стягнення надміру сплачених сум мита та ПДВ, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено вище, відомості про митну вартість застосовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 Конституції України вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум митних платежів, незалежно від наявності досудових процедур.

В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного коригування відповідачем-1 митної вартості, яка застосована для нарахування митних платежів за новою МД, позивачем додатково та надміру сплачено до бюджету: ввізне мито - 630,23 грн. та ПДВ 2646,95 грн., що визначається виходячи з різниці сум митних платежів, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум митних платежів, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початково поданою МД.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується платіжними дорученнями про перерахування митниці передоплати митних платежів, оформленням нової МД, не спростовується і не заперечується митницею та казначейством.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду .

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми митних платежів, які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, зарахування яких до бюджету не спростовується відповідачами.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача-1 та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, - про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплачені позивачем суми ПДВ та ввізного мита, які сплачені на підставі протиправних рішень. На поверненні суми судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт-Україна» (код з ЄДР 37470657; адреса: 03057, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Молдавська будинок 2 літера А, приміщення 119 кім 2) задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості від 07.11.2013 № 100270000/2013/700406/2.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт-Україна» (код з ЄДР 37470657; адреса: 03057, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Молдавська будинок 2 літера А, приміщення 119 кім 2) надміру сплачені: ввізне мито у розмірі 630,23 гривень та податок на додану вартість у розмірі 2 646,95 гривень.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2013 р.