Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/18664/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18664/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської Міжрегіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» до Київської Міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів, стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Київської Міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів, стягнення надмірно сплачених коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів не з'явивлися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати в частині з постановленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову, а апеляційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, та зважаючи на обґрунтованість і документальне підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, кошти, які були надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару підлягають поверненню на користь ТОВ «Світло-Імпорт-Україна» з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією Ningbo Oways Best Lighting Electric (КНР) укладено контракт № 9 від 01.07.2013 р. на поставку світильників та освітлюваного обладнання.

Кількість, асортимент і ціни та товар узгоджуються сторонами та вказуються в інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту.

Вартість упаковки входить в ціну товару, що підтверджується інвойсом на кожну партію товару. Вартість маркування також входить в ціну товару (п. 3.3.). Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% передоплати (п. 6.1.), шляхом перерахування валютних коштів на банківські реквізити постачальника, на підставі виставлених інвойсів.

Згідно з інвойсом № OW13-A102 від 09.09.2013 р., обумовлено поставку прожекторів металевих, пускорегулюючої апаратури ТМ «SunBright Electrics» моделі: Regent IP 65 в кількості 259 шт. по ціні 9,40 доларів США на суму 2 434,60 доларів США; Ballast HS 70 Wв кількості 963 шт. по ціні 2,25 доларів США на суму 2 166,75 доларів США. Загальна вартість товару 4 601,35 доларів США. Зазначено, що вартість упаковки та маркування входить у ціну товару.

Країна походження товару - КНР. Базис поставки - FOB Ningbo (Нингбо).

Сторонами контракту також підписано специфікацію № 2 від 09.09.2013 р. аналогічного змісту.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 09.09.2013 р. обумовлено, що дане доповнення стосується відправлення товару за інвойсом № OW13-A102 від 09.09.2013 р. і полягає у тому, що постачальник дає свою згоду, щоб вантажовідправником товару за вказаним інвойсом виступала компанія CIXI CITY TIANHOHG LIGHTING ELECTRIC CO.LTD, НАДАЛІ «вантажовідправник». При цьому всі товаросупровідні документи по даній відправці, а саме: інвойс, пакувальний лист і сертифікат походження товару, надає постачальник. Вантажовідправник надає коносамент і несе повну відповідальність за відправку вантажу.

Товар представлений для митного оформлення 07.11.2013 р. за МД № 100270000/2013/211819.

Разом з МД також надано документи, зокрема, вищезгаданий інвойс, додаткову угоду № 1, специфікацію № 2, платіжне доручення в іноземній валюті № 14 від 22.07.2013 р. на суму 4 600,00 доларів США з призначенням платежу «попередня оплата за товар зг. Контракту № 9 від 01.07.2013 р.».

Митницею надіслано декларанту електронне повідомлення: необхідно подання додаткових документів згідно ст. 53 МКУ для підтвердження митної вартості, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вказане повідомлення декларант надіслав митниці запит: просимо надати письмову консультацію, згідно ст. 54 пункту 2.3 ч. 4 МК України, в яких документах, з тих що було надано разом з декларацією, виявлено розбіжності або ознаки підробки. Тобто на яких підставах вимагаються додаткові документи для визначення митної вартості товару, що згідно запиту має бути надано.

На запит позивача митницею повідомлено: документи, що надані декларантом містять розбіжності, а саме: відповідно до п. 6.1. Контракту № 9 від 01.07.2013 р. розрахунок за товар здійснюється за домовленістю сторін у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування валютних коштів на банківські рахунки постачальника на підставі виставлених інвойсів, які є невід'ємною частиною цього контракту - в платіжному дорученні в іноземній валюті № 14 від 22.07.2013 р. відсутнє посилання на інвойс, а також сума передоплати в платіжному дорученні складає 4 600 дол. США., тоді як сума в інвойсі від 09.09.2013 р. складає 4 601,35 доларів США.

Декларантом надіслано відповідь, підписану 07.11.2013 р., що в даному випадку розбіжність у недоплаті покупцем 1,35 доларів США жодним чином не впливає на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару та його загальну фактурну вартість. Позивачем зазначено відносно неподання додаткових документів, що в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення митної вартості за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Зазначено, що додаткові документи надаватися не будуть. Неподання додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першим методом, як зазначив позивач, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Декларантом вказано, що зазначений висновок зроблений у постанові ВСУ від 11.09.2012 р.

У той же час, митницею прийнято оскаржуване рішення № 100270000/2013/700406/2 від 07.11.2013 р.

Здійснено коригування митної вартості товару № 1/1 (прожектори електричні без ламп; код товару 9405401000). Вартість за одиницю визначена на рівні 4,5600 доларів США та при кількості 958,3 кг. (вага нетто) загальна сума визначена на рівні 4369,84 доларів США.

Митну вартість скориговано за шостим (резервним) методом.

Щодо обставин прийняття рішення, в спірному рішенні (гр. 33) міститься посилання на вищевказані обставини, викладені у повідомленні митниці щодо змісту контракту, суми за інвойсом та суми у платіжному доручення.

З огляду на наявні, на думку митниці, розбіжності, митниця прийшла до висновку про неможливість визначення митної вартості за першим та за наступними методами (до резервного). Зазначено про застосування резервного методу, у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів, та визначення митної вартості, виходячи з раніше оформлених МД № 100270000/2012/207262 від 02.09.2013 р. та № 100250000/2013/70739 від 17.09.2013 р. Зазначено про проведення процедури консультацій.

Враховуючи прийняття спірного рішення, позивач подав нову МД № 100270000/2013/211835 від 07.11.2013 р. щодо оформлення вищевказаного товару, де митну вартість визначив з урахуванням оскаржуваного рішення.

При цьому, як вбачається з нової МД, позивачем при цьому додатково визначено грошові зобов'язання: ввізне мито - 630,23 грн. та ПДВ 2 646,95 грн.

Відповідно до ст. 257 МК України (в редакції на час подання позивачем МД) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України, (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 та 6 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)», при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення), рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України, обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 1 ст. 55 МК України, для прийняття оскаржуваного рішення, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Щодо зауважень митниці, визначених в електронному повідомленні при поданні позивачем первинної МД, слід зазначити, що вони по суті стосуються у різниці між сумою за інвойсом та сумою за платіжним дорученням, яка складає 1,35 $.

Проте, беручи до уваги дату укладання контракту (01.07.2013 р.), дату платежу (22.07.2013 р.), дату інвойсу (09.09.2013 р.), а також власне незначну різницю у вартості за інвойсом та суми платежу, враховуючи наявні матеріали справи та пояснення позивача, вбачається, що платіж здійснювався до виставлення інвойсу, відносно чого відсутні будь-які претензії покупця, та здійснювався позивачем виходячи з орієнтовно очікуваної вартості партії товару та, по суті, з метою гарантування постачальнику реальності його намірів щодо співпраці в рамках контракту.

Наведена незначна різниця у сумах за інвойсом та за платіжним дорученням, не може вважатися перекручуванням фактурної вартості, приховуванням реальної фактурної вартості товару або ж наданням недостовірних або неповних відомостей про ціну і кількість товару.

В даному випадку, сукупність наданих позивачем для митного оформлення документів кореспондується між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.

З наведеного у сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості та, відповідно, не вбачається підстав для витребування митницею додаткових документів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, під час розгляду справи митницею не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішення.

Тобто, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні скоригованої митної вартості.

За таким обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування оспорюванного рішення відповідача, яке було прийняте без дотримання вимог чинного законодавства - підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача надмірно сплачених митних платежів за оспорюваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з аналізу положень статей 53 - 57 Митного кодексу України, вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів, а відтак встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Аналогічна висновок відображений в Постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 року по справі №21-439а13 (номер в ЄДРСР 36475586) .

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, постановляючи рішення в частині стягнення з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 2646,95 грн., та візне мито у розмірі 630,23 грн., фактично визначив митну вартість ввезеного товару за першим методом та перейняв функцію митного органу.

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, то постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Світло - Імпорт-Україна» суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2646,95 грн., та візного мита у розмірі 630,23 грн. - підлягає скасуванню, з постановленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської Міжрегіональної митниці - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло - Імпорт-Україна» сум надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2646,95 грн., та візного мита у розмірі 630,23 грн. - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.