Постанова

від 18.12.2013 по справі 826/15846/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 грудня 2013 року 15 год. 09 хв. № 826/15846/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представника позивача, без участі відповідачів (їх представників) та представника третьої особи, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 18 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 жовтня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт" (також далі - позивач) до Державної реєстраційної служби України (також далі - відповідач) про зобов'язання відповідача видати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Лютнева, 58-А, а саме будівлі під літерами "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц" (також далі - нерухоме майно) , та провести державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що позивач не погоджується з рішеннями відповідача, якими відмовлено у державній реєстрації прав на нерухоме майно, вважає їх незаконними та такими, що порушують права та інтереси позивача, оскільки для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно позивачем подано усі необхідні документи, передбачені положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (також далі - Закон) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (також далі - Порядок № 703) .

Ухвалою суду від 24 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, у якій призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 09 грудня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У судовому засіданні 18 грудня 2013 року судом, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 52 КАС України, здійснено заміну первинного відповідача належним, а саме державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександровичем (також далі - відповідач-1) , та залучено до участі у справі як співвідповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (також далі - відповідач-2) , а також, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України,

до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Державну реєстраційну службу України (також далі - третя особа) .

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Відповідач-1 і відповідач-2 (їх представники) та представник третьої особи у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача-1 і відповідача-2 (їх представників) та представника третьої особи до суду не надійшли.

Поряд з цим, 11 листопада 2013 року до суду через канцелярію від відповідача-1 та представника третьої особи надійшли письмові заперечення проти позову, яку судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до третьої особи із відповідними заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, розглянувши які, відповідачем-1 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21 червня 2013 року № 3366972 і № 3367051 та від 26 червня 2013 року № 3460836, № 3461659, № 3462053 і № 3462387 (також далі - оскаржувані рішення) .

Зі змісту оскаржуваних рішень, копії яких містяться у матеріалах справи, вбачається, що відповідачем-1 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно у зв'язку з тим, що подані уповноваженою особою позивача документи, за переконанням відповідача-1, не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 4 ст. 9, ч.ч. 1, 2, 7, 13 ст. 15, Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 4, 7, 10, 13, 27, 29, 44, 46 Порядку № 703, цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію.

У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у п.п. 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на таке майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно.

Державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо новозбудованого або реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою (крім випадків проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення).

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у п.п. 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у п. 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об'єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт

нерухомого майна.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

З аналізу викладених положень та наявних у матеріалах справи копій карток прийому заяв № 2762813, № 2764181, № 2765596, № 2766934, № 2768818 та № 2770331 судом з'ясовано, що позивачем подано усі документи, необхідні для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

До того ж, як чітко вбачається із положень Закону та Порядку № 703, у разі, якщо подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації, з порушенням вимог, установлених законодавством, є підставою не тільки для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а й для зупинення розгляду заяви про таку реєстрацію.

Відповідно до п.п. 16, 23 Порядку № 703, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, оскільки документи, подані для проведення такої реєстрації, не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, у чому саме полягають вказані невідповідність або відсутність змоги, відповідачем-1 не зазначено, що, за переконанням суду, позбавляє позивача можливості усунути підстави, за яких відмовлено у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

До того ж, відповідачем-1 чітко не визначено одну з підстав відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме або подані документи не відповідають вимогам, встановленим положеннями Закону, або такі документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, оскільки без визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень неможливо повно захистити права та законні інтереси позивача, про що просять його уповноважені представники.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стосовно порядку засвідчення копій документів, які подаються для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, суд зазначає наступне.

У листі третьої особи від 07 лютого 2013 року № 43-06-15-13 "Щодо надання роз'яснення стосовно порядку засвідчення копій документів" зазначено, що для цілей проведення державної реєстрації прав до копій документів, засвідчених у встановленому порядку, слід відносити копії документів, засвідчені як нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, так і уповноваженою особою органу державної влади, підприємства, установи, організації (для юридичних осіб) або фізичною особою (для фізичних осіб), які подають такий документ.

Стосовно державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 16, 42 Порядку № 703, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 35 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, у випадках, установлених законодавством, державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Тобто, як вбачається з викладених положень, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі документів, визначених у ст. 19 Закону, у тому числі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке оформлює за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, тобто перед прийняттям відповідного рішення.

Таким чином, видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно є передумовою проведення державної реєстрації права власності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що право власності позивача на майновий комплекс, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Лютнева, 58-В, підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу про державну реєстрацію прав від 31 січня 2012 року серії СЕА № 574471.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21 червня 2013 року № 3366972 і № 3367051 та від 26 червня 2013 року № 3460836, № 3461659, № 3462053 і № 3462387, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександровичем стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт".

3. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України видати товариству з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт" (ідентифікаційний код 30635473) свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлі під літерами "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц", розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Лютнева, 58-А, на підставі яких провести державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений Порт" на вказане нерухоме майно.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 23 грудня 2013 року