Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/15846/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15846/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, третя особа: Державна реєстраційна служба України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, третя особа: Державна реєстраційна служба України про зобов'язання видати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-А, а саме: будівлі під літерами С, Т, У, Ф, Х, Ц та провести державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв Олексій Олександрович звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" звернулось до Державної реєстраційної служби України із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-А, а саме: будівель під літерами С, Т, У, Ф, Х, Ц (реєстраційні номери заяв № 1397468, 1398144, 1396671, 1398784, 1400279, 1399692).

Разом із вищевказаними заявами позивачем було надано однаковий перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно. Картками прийому заяв № 2762813, 2764181, 2765596, 2766934, 2768818 та № 2770331 підтверджено їх реєстрацію у базі даних Державної реєстраційної служби України.

За результатами розгляду поданих заяв, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександрович прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21 червня 2013 року № 3366972, № 3367051, від 26 червня 2013 року № 3460836, № 3461659, № 3462053 та № 3462387, у зв'язку з тим, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у державній реєстрації та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було подано усі документи необхідні для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 вищевказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ч. 2 ст.24 вищевказаного Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 3 ст. 24 Закону передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно карток прийому заяви ТОВ "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" для державної реєстрації прав, позивачем було подано однаковий перелік документів.

Підставою для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-А, а саме: будівель під літерами С, Т, У, Ф, Х, Ц, стало те, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Зі змісту рішень про відмову у державній реєстрації вбачається, що вони прийняті державним реєстратором на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав не нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Так, згідно п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором було встановлено невідповідність поданих позивачем документів вимогам п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким передбачено додаткові вимоги для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було подано усі документи, необхідні для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки невідповідність таких документів перешкоджала державному реєстратору здійснити реєстрацію права власності.

Крім того, позивач посилався на порушення державним реєстратором ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації було те, що ТОВ "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" подано документи, які, зокрема, не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а не подання документів не у повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що право власності позивача на майновий комплекс, розташований за адресою: місто Київ, вул. Лютнева, 58-В підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 31 січня 2012 року серії СЕА № 574471.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" звернулось до Державної реєстраційної служби України із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-А , а не 58-В.

З приводу позовної вимоги про зобов'язання видати свідоцтва про право власності на нерухоме майно та провести державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що питання здійснення державної реєстрації права власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно відноситься до виключної компетенції державного реєстратора.

Тобто, аналіз Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, а вчиненню реєстраційної дії передують етапи перевірки поданих документів та отримання відповідей на запити від інших повноважних органів.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" про зобов'язання видати свідоцтва про право власності на нерухоме майно та провести державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно задоволенню не підлягають.

Вищевказана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 09 жовтня 2014 року у справі № К/800/38289/13.

Так, суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняті Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим Олексієм Олександровичем стосовно ТОВ "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт".

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведену норму, суд вирішує спір в межах заявлених позовних вимог та обраного способу захисту порушених прав.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв позовних вимог про скасування рішень Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про відмову у державній реєстрації прав.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт", а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційно-оздоровчий центр "Зелений порт" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 05.11.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.