Постанова

від 04.12.2013 по справі 820/6062/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р. Справа № 820/6062/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/6062/13-а

за позовом Приватного підприємства "Світлодинамика"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

24.07.2013 року Приватне підприємство "Світлодинамика" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000142210, № 0000152210 від 27.02.2013 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.09.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ФОП ОСОБА_1

Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлодинамика" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 16.01.2013 року за №149/22-1-06/33122075, яким встановлено порушення ТОВ "Світлодинамика" п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ, внаслідок чого завищено податковий кредит на 117594 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1; п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 135233 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1

На підставі зазначеного акту Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесенні податкові повідомлення - рішення від 27.02.2013 року № 0000152210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 176390 грн., та № 0000142210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 135233 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ФОП ОСОБА_1.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, відповідності до п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1, який є контрагентом позивача.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Світлодинамика" - покупець, та ФОП ОСОБА_1 - продавець, укладено договір купівлі-продажу товару від 06.01.2010 р. № 22, за умовами продавець зобов'язаний передати продукцію, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити товар.

При цьому, суд першої інстанції, аналізуючи вказані господарські відносини, виходив з їх реальності та належного підтвердження первинною документацією, однак колегія суддів не погоджується із такими висновками та зазначає наступне.

У підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано рахунки-фактури № СФ-0000053 від 02.12.2011 року, № СФ-0000054 від 05.12.2011 року, № СФ-000055 від 07.12.2011 року, видаткові накладні № РН-0000075 від 02.12.2011 року, № РН-0000076 від 05.12.2011 року, № РН-0000077 від 07.12.2011 року, податкові накладні № 75, № 76, № 77, товарно-транспортні накладні № 02.12/1 від 02.12.2011 року, № 05.12/1 від 05.12.2011 року, № 07.12/1 від 07.12.2011 року.

Колегія суддів вказує, що податкові накладні від 02.12.2011 р. № 75, від 05.12.2011 р. № 76 оформлені із порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема у графі покупець зазначено ПП «Світодинаміка», однак, відповідно до статутних документів та даних Єдиного державного реєстру найменування позивача - ПП «Світлодинаміка». Крім того, місцезнаходженням продавця зазначено: АДРЕСА_1, що не відповідає даним єдиного державного реєстру щодо місцезнаходження ФОП ОСОБА_1

Слід вказати, що п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу встановлені вимоги до податкової накладної, в ній зокрема зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах, податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; вид цивільно-правового договору.

Також, товарно-транспортні накладні від 02.12.2011 р., 05.12.2011 р. та від 07.12.2011 р., що надані позивачем у підтвердження транспортування отриманого товару, не містять даних стосовно осіб, які брали участь в процесі транспортування товару від продавця до покупця.

Крім того, за умовами договору саме ФОП ОСОБА_1 був зобов'язаний передати товар на склад позивача, однак із наданих товарно-транспортних накладних вбачається, організатором перевезення є ПП «Світлодинаміка».

Вказані у товарно-транспортних накладних пункти навантаження і розвантаження товару не мають відношення до суб'єктів господарювання - учасників господарських відносин.

Так, розвантаження вантажу здійснювалось за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118.

Матеріали справи містять договір оренди № 51/2010 від 01.06.2010 року, укладений між ТОВ "Світлодинамика" - орендар, та ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" - орендодавець, відповідно до якого орендодавець здає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118.

При цьому, матеріали справи свідчать, що строк дії договору оренди приміщення за зазначеною адресою від 01.06.2010 р. закінчився 30.04.2011 р. Підписанням додаткової угоди від 31.12.2011 р. дія договору оренди продовжена, однак транспортування товару здійснювалось у грудні 2011 року, до моменту її підписання, тобто у період відсутності орендних зобов'язань.

У відповідності до змісту товарно-транспортної накладної від 07.12.2011 р. транспортування здійснювалось автомобілем Volkswagen Caddy НОМЕР_1 (на умовах оренди автомобіля). Враховуючи, що ПП «Світлодинаміка» здійснював перевезення вантажу, орендованим транспортом, складання товарно-транспортної накладної не вимагалось, а подорожній лист відсутній.

Факт транспортування товару автомобілем ГАЗ модель ПБ-33023 НОМЕР_2 (товарно-транспортні накладні від 02.12.2011 р. та від 05.12.2011 р.) є недоведених з огляду на відсутність інформації щодо підстав використання ПП «Світлодинаміка» вказаного транспортного засобу.

Також слід зазначити, що згідно з товарно-транспортними накладними водієм є ОСОБА_2, однак згідно з довідкою 1-ДФ у трудових відносинах з позивачем не перебуває.

Стосовно видаткових накладних № РН-0000075 від 02.12.2011 р., № РН-0000076 від 05.12.2011 р. та № РН-0000077 від 07.12.2011 р. колегія суддів вказує, що останні заповнені всупереч ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять даних про особу, яка отримувала товар (не зазначено прізвище, ініціали та посаду), а також реквізитів довіреностей, або інших документів, які б підтверджували її повноваження на таке отримання.

Рахунки-фактури № СФ-0000053 від 02.11.2011 р., № СФ-0000054 від 05.11.2011 р. та № СФ-0000055 від 07.11.2011 р. не містять місця їх складання, даних про особу, що їх підписала, у графі замовлення зазначено «без замовлення», що не дає змогу визначити на виконання якого саме договору їх виписано, графа одержувач містить зазначення - ПП «Світодинаміка», що також не відповідає найменуванню позивача.

Крім того, позивачем у підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності надано договір № 17 на виготовлення та поставку продукції від 04.01.2011 р. із ЗАТ "Джей Ти Интернешил Компани Украина", договір поставки № 1-607-07 від 12.04.2007 р. укладений із "ЗАТ "Філіп Морріс Україна".

Однак, товар, який за твердженням позивача, реалізовувався зазначеним контрагентам, не відповідає номенклатурі товарів, що придбані самим позивачем у ФОП ОСОБА_1 за договором від 06.01.2010 р. № 22.

У ході судового розгляду справи позивачем не надано акти приймання-передачі товару, журнал виданих довіреностей, які дають право на отримання продукції, доказів вивезення продукції зі складу продавця, документів щодо якості та джерел походження товару.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у ході судового розгляду справи не знайшов належного підтвердження факт реальності господарських відносин позивача із ФОП ОСОБА_1

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору у своїй формі та змісті мають недоліки, що унеможливлюють належне використання їх у якості документів, що підтверджують здійснені господарські операції.

Таким чином, в силу положень Податкового кодексу України, такі первинні документи не можуть бути підставою формування позивачем податкових зобов'язань.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000142210, № 0000152210 від 27.02.2013 року прийняті на підставі висновків, що підтверджені судовим розглядом, є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/6062/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного підприємства "Світлодинамика" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.