Ухвала

від 10.01.2007 по справі 15/115-2113

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/115-2113

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

10 січня 2007 р.                                                                                   № 15/115-2113  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

 Спільного підприємства “Крокус” ЛТД

на постановувід 16.10.2006 Львівського апеляційного господарського  суду

у справі№ 15/115-2113 господарського  суду Тернопільської області

за позовомА/Т Тютюнова компанія “В.А.Т. –Прилуки”

доСпільного підприємства “Крокус” ЛТД

простягнення заборгованості 33 685,90 грн.

В С Т А Н О В И В :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до підпунктів ”б”, “в” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” затверджено порядок та розміри сплати державного мита, згідно вимог якого державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи обставини даної справи, державне мито при поданні касаційної скарги підприємством повинно складати 168 грн. 43 коп.

Додане до касаційної скарги платіжне доручення № 1174                         від 23.11.2006р. про сплату державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки не відповідає наведеним вимогам, що є підставою повернення касаційної скарги без розгляду у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з положеннями частини 2 статті 1115 та частин 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 4 статті 111 згаданого Кодексу касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Зокрема, касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судами при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

СП “Крокус” ЛТД в касаційній скарзі на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 хоча і посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, проте фактично аналізує наявні у справі докази, посилається на невірну їх оцінку, на підставі чого вважає, що судом зроблені неправильні висновки, без зазначення суті допущених саме судом порушень або неправильного застосування матеріальних чи процесуальних норм, що, враховуючи наведені процесуальні вимоги не дає підстав для перевірки постанови у справі в касаційному порядку, а тому касаційна скарга підлягає поверненню без розгляду у відповідності з пунктом 6 частини 1 статті 1113  Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1статті 1113 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В  :

Касаційну скаргу СП “Крокус” ЛТД на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 у справі № 15/115-2113 господарського суду Тернопільської області повернути скаржнику.

Головуючий                                                                               Т. Б. Дроботова

Судді                                                                                      Н.О. Волковицька

                                                                                               Л.І. Рогач