Постанова

від 12.12.2013 по справі 826/17586/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року 13:58 № 826/17586/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Савельїчева О.В., відповідача - Козак В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0006082203, № 0006092203, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (далі - ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0006082203, № 0006092203, прийнятих Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з боку ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 975 045 грн., у тому числі: в квітні 2012 р. в сумі 554 420 грн., у травні 2012 р. в сумі 407 211 грн., у червні 2012 р. в сумі 13 414 грн.; заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 1 023 798 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 р. на суму 1 023 798 грн., як це зазначено в акті перевірки, не відбулося.

Позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ «Бонд-Сервіс» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Згідно витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача, були зареєстрованими у порядку і строки, передбачені чинним законодавством.

Також, в період здійснення позивачем фінансово-господарських відносин з ТОВ «Бонд-Сервіс», останнє перебувало на обліку в ЄДРЮОФОП, в ЄДРПОУ, в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області.

На переконання позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ «Бонд-Сервіс».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивачем, з урахуванням довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Бонд-Сервіс», (код ЄДРПОУ 35808453) щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Компанія Союз Промцентр», (код ЄДРПОУ 37192992) за грудень 2011 року, за січень 2012 року, за березень 2012 року - по ланцюгу з постачальником ТОВ «Аквамарин Групп», (код ЄДРПОУ 36126732)» від 27.09.2012 р. № 137/224/35808453, дані якої, зокрема, були предметом дослідження під час проведення перевірки підприємства позивача та відповідно до яких по ТОВ «Бонд-Сервіс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Бонд-Сервіс» - по ланцюгу постачання з ТОВ «Компанія Союз Промцентр» (код 37192992), ТОВ «Аквамарин Групп» (код 36126732) - ТОВ «Бонд-Сервіс».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 33401202) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.04.2005 р. за № 10691070021021713. Вказане товариство розташоване за адресою: 07853, Київська область, Бородянський район, смт. Немішаєве, вул. Заводська, буд. 49-А, офіс 4 (Виписка з ЄДРЮОФОП серії АГ № 213957). Фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Леся Курбаса, 2-б.

ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.04.2005 р. за № 8759, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200012176 від 29 листопада 2011 року ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» є платником податку на додану вартість з 13.04.2005 р. (індивідуальний податковий номер 334012026551).

В період з 22.01.2013 р. по 28.01.2013 р. (з 29.01.2013 р. по 04.02.2013 р. тривало оформлення матеріалів перевірки) Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (код ЄДРПОУ 33401202) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бонд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35808453) за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено Акт № 231/26-54/22.5-07/33401202 від 16 липня 2013 року (далі - Акт № 231/26-54/22.5-07/33401202).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 975 045 грн., у тому числі: у квітні 2012 р. в сумі 554 420 грн., у травні 2012 р. в сумі 407 211 грн., у червні 2012 р. в сумі 13 414 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму1 023 798 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 р. на суму 1 023 798 грн.

19 липня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 231/26-54/22.5-07/33401202.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 25 липня 2013 року № 3242/10/26-54-22-03-19, висновки, викладені в акті № 231/26-54/22.5-07/33401202 залишено без змін.

26 липня 2013 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 231/26-54/22.5-07/33401202, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006082203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 535 697 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 023 798 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 511 899 грн.

26 липня 2013 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 231/26-54/22.5-07/33401202, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006092203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 462 567,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 975 045 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 487 522,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 26 вересня 2013 року № 4650/10/26-15-10-04 та від 25 жовтня 2013 року № 13967/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Крім того, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01 вересня 2011 року між ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (далі - Покупець) та ТОВ «Бонд-Сервіс» (далі - Постачальник) (далі разом - Сторони) був укладений Договір поставки № 39Н11 (далі - Договір № 39Н11).

По умовам Договору № 39Н11, Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) та передати у власність на умовах визначених цим Договором та Специфікаціями до нього Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором (п. 2.1 Договору № 39Н11).

08 вересня 2011 року Сторонами було укладено та підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 39Н11.

Також, 01 вересня 2011 року між ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (далі - Замовник) та ТОВ «Бонд-Сервіс» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) був укладений Договір на виконання робіт з монтажу друкованих плат № 40Н11 (далі - Договір № 40Н11).

По умовам Договору № 40Н11, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання зробити монтаж друкованих плат для 1-фазних, 3-фазних та тарифних лічильників (далі - друковані плати) на підставі технічної документації Замовника із наданих їм матеріальних цінностей та передати Замовникові змонтовані друковані плати, а Замовник зобов'язується у встановленому порядку прийняти виконані роботи і повністю оплатити їх вартість (п. 1.1 Договору № 40Н11).

На підтвердження виконаних робіт згідно з Договором № 40Н11, Сторонами були підписані акти передання матеріальних цінностей від замовника виконавцю, акти здачі-прийняття робіт, акти про витрату матеріалів замовника, акти приймання-передачі друкованих плат після монтажу.

На виконання умов Договорів № 39Н11, № 40Н11, Постачальником, Виконавцем були виписані наявні в матеріалах справи видаткові, податкові накладні.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договір № 39Н11, Додаткова угода № 1 від 08.09.2011 р., Договір № 40Н11 від імені ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» підписані директором Павленком В.М., а від імені ТОВ «Бонд-Сервіс» - директором Пушкарем С.Д.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання видаткових, податкових накладних за Договорами № 39Н11, № 40Н11, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку.

В результаті фінансово-господарської діяльності обох підприємств судом було встановлено, що ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» від ТОВ «Бонд-Сервіс» за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. отримано товару та послуг на суму 11 388 191,66 грн., в тому числі ПДВ 1 898 031,94 грн.

Виконання договорів, їх товарність та облік підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відповідними платіжними дорученнями, рахунками-фактури, видатковими, податковими накладними, банківськими виписками, актами здачі-прийняття виконаних робіт, лімітно-забірними картками про використання отриманого від ТОВ «Бонд-Сервіс» товару і продукції ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА», документами про перевезення та іншими документами.

За вказаних обставин, суд критично ставиться до аргументів контролюючого органу, який в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Бонд-Сервіс», встановив, що ТОВ «Бонд-Сервіс» код за СДРПОУ 35808453 згідно підсистеми «Реєстрація ПП» інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС України «Податковий Блок», що використовуються в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС має стан - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті); свідоцтво платника ПДВ від 10.06.2008 р. № 100120810 анульоване 25.12.2012 р.; основний вид діяльності - надання в оренду будівельних машин і устаткування, оскільки предметом перевірки був задекларований позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та сформовані валові витрати, які сформовані по взаємовідносинах з ТОВ «Бонд-Сервіс» за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.

Таким чином, в вищезазначений період (перевіряємий період), контрагент позивача був наділений правосуб'єктністю.

Згідно даних Довідки «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Бонд-Сервіс», (код ЄДРПОУ 35808453) щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Компанія Союз Промцентр», (код ЄДРПОУ 37192992) за грудень 2011 року, за січень 2012 року, за березень 2012 року - по ланцюгу з постачальником ТОВ «Аквамарин Групп», (код ЄДРПОУ 36126732)» від 27.09.2012 р. № 137/224/35808453 (далі - Довідка № 137/224/35808453), ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області було встановлено, що відповідно до БД АІС RРР, станом на момент перевірки суб'єкт господарювання має 0 стан.

Відповідно до висновку, зазначеного в Довідці № 137/224/35808453: «Зустрічною звіркою ТОВ «Бонд-Сервіс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Бонд-Сервіс» - по ланцюгу постачання з: ТОВ «Компанія Союз Промцентр» (код ЄДРПОУ 37192992), ТОВ «Аквамарин Групп», (код ЄДРПОУ 36126732) - ТОВ «Бонд-Сервіс» - покупці згідно податкової звітності, наданої платником до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року».

З підстав викладеного, відповідач своєму Акті № 231/26-54/22.5-07/33401202 дійшов висновку, що оскільки, перевіркою іншого контролюючого органу не встановлено фактичного надання у власність товару в асортименті та надання послуг від ТОВ «Бонд-Сервіс» на виконання договорів, то встановити мету, з якою були витрачені кошти ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» не виявилось можливим, а отже зазначені витрати не пов'язані із провадженням господарської діяльності. Як наслідок, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» та ТОВ «Бонд-Сервіс» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Оцінивши вказаний висновок контролюючого органу, суд зазначає, що питання фінансово-господарських взаємовідносин позивача та ТОВ «Бонд-Сервіс» вказаною звіркою не досліджувалося, в т.ч. і в розрізі контрагентів, з якими вона проводилась.

Наявність поставок товару (виконаних робіт) від підприємства-постачальника-виконавця у період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами та в результаті укладених правочинів у сторін виникли юридичні наслідки.

За спірними угодами, ТОВ «Бонд-Сервіс» повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів відповідні розрахунки.

Усе отримане по договору поставки від 01.09.2011 р. № 39Н11 та договору від 01.09.2011 р. № 40Н11 від ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» використало у своїй основній господарській діяльності - виробництві контрольно-вимірювальних приборів.

Крім того, суд враховує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. у справі № 804/7683/13-а за позовом ТОВ «Бонд-Сервіс» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано противоправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області по проведенню зустрічної звірки, результати якої оформлені довідкою від 27.09.2012 р. № 137/224/35808453; зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області відновити в системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Бонд-Сервіс» по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року; в задоволенні решти позову відмовлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонд-Сервіс» на користь позивача поставлений товар та виконані роботи з монтажу друкованих плат для 1-фазних, 3-фазних та тарифних лічильників, що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, видатковими, податковими накладними.

Інших доказів безтоварності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та сформовані валові витрати достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як Покупець (Замовник), не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «Бонд-Сервіс»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та формувати витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» з його контрагентом ТОВ «Бонд-Сервіс» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток та податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0006082203, № 0006092203, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 588,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 липня 2013 року № 0006082203, № 0006092203.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 588,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.12.2013 р.