Ухвала

від 11.11.2015 по справі 826/17586/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/26079/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Ланченко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі№826/17586/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Електроніка» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Електроніка» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нік-Електроніка») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 липня 2013 року №0006082203 та №0006092203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 22 по 28 січня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нік-Електроніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бонд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35808453) за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 231/26-54/22.5-07/33401202 від 16 липня 2013 року, в якому зазначено про порушення позивачем наступних вимог:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 975045 грн., у тому числі: у квітні 2012 р. в сумі 554420 грн., у травні 2012 р. в сумі 407211 грн., у червні 2012 р. в сумі 13414 грн.;

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 1023798 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 р. на суму 1023798 грн.

У зв'язку із виявленням зазначених порушень, відповідачем 26 липня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0006082203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 1535697,00 грн., з яких 1023798,00 грн. - за основним платежем, 511899,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0006092203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1462567,50 грн., з них 975045,00 грн. - за основним платежем, 487522,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки та виконання робіт.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 вересня 2011 року між ТОВ «Нік-Електроніка» (далі по тексту - покупець) та ТОВ «Бонд-Сервіс» (далі по тексту - постачальник) (разом - сторони) був укладений Договір поставки №39Н11 (далі по тексту - Договір №39Н11).

По умовам Договору №39Н11, постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором (пункту 2.1 Договору №39Н11).

08 вересня 2011 року сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору №39Н11.

Також, 01 вересня 2011 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Бонд-Сервіс», як виконавцем був укладений Договір на виконання робіт з монтажу друкованих плат №40Н11 (далі по тексту - Договір №40Н11).

По умовам Договору №40Н11, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання зробити монтаж друкованих плат для 1-фазних, 3-фазних та тарифних лічильників (далі - друковані плати) на підставі технічної документації замовника із наданих їм матеріальних цінностей та передати замовникові змонтовані друковані плати, а замовник зобов'язується у встановленому порядку прийняти виконані роботи і повністю оплатити їх вартість (пункт 1.1 Договору №40Н11).

На підтвердження виконаних робіт згідно з Договором №40Н11, сторонами були підписані акти передання матеріальних цінностей від замовника виконавцю, акти здачі-прийняття робіт, акти про витрату матеріалів замовника, акти приймання-передачі друкованих плат після монтажу.

На виконання умов Договорів №39Н11 та №40Н11, ТОВ «Брнд-Сервіс» виписані наявні в матеріалах справи видаткові, податкові накладні.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано платіжні дорученням, рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, банківські виписками, акти здачі-прийняття виконаних робіт, лімітно-забірні картки про використання отриманого від ТОВ «Бонд-Сервіс» товару і продукції позивачем, документи про перевезення.

Також позивачем надано належним чином оформлену бухгалтерську документацію на підтвердження використання позивачем придбаних у ТОВ «Бонд-Сервіс» товарів та робіт у господарській діяльності - виробництві контрольно-вимірювальних приладів.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що в обґрунтування правомірності податкових повідомлень - рішень відповідач посилається на довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 27 вересня 2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Бонд-Сервіс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Компанія Союз» за грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року - по ланцюгу з постачальником ТОВ «Аквамарин Груп», на підставі якої встановлено неможливість реального здійснення контрагентами - постачальниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товару, виконання робіт, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак, як вірно зазначено судами, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі № 804/7683/13-а за позовом ТОВ «Бонд-Сервіс» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили та знаходиться в матеріалах справи, визнано противоправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області по проведенню зустрічної звірки, результати якої оформлені довідкою від 27 вересня 2012 року №137/224/35808453; зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області відновити в системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Бонд-Сервіс» по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року.

Наведене виключає зі складу належних та допустимих доказів довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 27 вересня 2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Бонд-Сервіс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Компанія Союз» за грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року - по ланцюгу з постачальником ТОВ «Аквамарин Груп».

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі №826/26079/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко