Постанова

від 25.12.2013 по справі 910/8915/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 910/8915/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Ємельянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. у справі№ 910/8915/13 господарського суду міста Києва за позовомДержавної установи "Держгідрографія" в особі філії державної установи "Держгідрографія" "Керченський район Держгідрографії" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 7 668,33 грн.

За участю представників: позивача:Люлюк І.В.; відповідача:Гончаренко Н.І.;

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Держгідрографія" в особі філії державної установи "Держгідрографія "Керченський район Держгідрографії" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про зобов'язання відповідача вивезти обладнання з маяків позивача, а саме: Рибачий (вул. Прибережна, 10, с. Рибаче, АРК), Кошмиш-Бурунський (вул. Маяка, м. Керч, АРК), Єні-Кале (м. Фонар, м. Керч, АРК), Судацький (м. Судак, вул. Набережна, 25), а також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7 668,33 грн. та судові витрати.

До прийняття рішення по суті позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, за якою він просив суд припинити провадження у справі в частині, що стосується стягнення з відповідача 7 668,33 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. (суддя Митрохіна А.В.) у справі № 910/8915/13 позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" вивезти телекомунікаційне обладнання з маяків Державної установи "Держгідрографія" в особі філії державної установи "Держгідрографія" "Керченський район Держгідрографії": Рибачий (вул. Прибережна, 10, с. Рибаче, АРК), Кошмиш-Бурунський (вул. Маяка, м. Керч, АРК), Єні-Кале (м. Фонар, м. Керч, АРК), Судацький (м. Судак, вул. Набережна, 25).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. (судді: Е.О. Шевченко, С.О. Алданова, В.О. Зеленін) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08 липня 2005 року між Державною установою "Держгідрографія" в особі філії державної установи "Держгідрографія "Керченський район Держгідрографії" (далі - Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (далі - Поклажодавець) було укладено ряд договір зберігання № 88, № 89, № КР632/161, № 194

Відповідно до умов Договорів, Зберігач надає Поклажодавцю приміщення для зберігання його телекомунікаційного устаткування і доступу до нього, а Поклажодавець на умовах договору здійснює оплату за зберігання обладнання, зазначеного в Додатку № 1 до Договору.

Згідно додаткових угод до договорів зберігання строк цих договорів був продовжений до 31.12.2012р.

Умовами договору також передбачено, що у випадку якщо жодна із сторін не направить за місяць до закінчення строку договорів листа про припинення, вони вважаються продовженими на той самий строк на тих же самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено лист за № 1/2/1948 від 05.11.2012 р. відповідачеві, в якому він нагадував про закінчення терміну дії договорів зберігання 31.12.2012 р. та необхідність у зв'язку з цим демонтувати телекомунікаційне обладнання та вивезти його з території маяків.

Відповідачем не було демонтоване та вивезено обладнання, що і стало підставою звернення позивача до суду з вимогами про зобов'язання демонтувати телекомунікаційне обладнання, вивезення його та стягнення коштів за зберігання.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання та відмовляючи в частині стягнення, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач в порушення умов договору не вивіз обладнання до закінчення терміну дії договору. Також, суди зазначили, що заборгованість у розмірі 7 668,33 грн. була оплачена відповідачем до порушення провадження у справі, а відтак, у цій частині судами було відмовлено.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Умовами договорів передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну даного Договору до закінчення терміну його дії протягом одного місяця він вважається продовженим по 31 грудня наступного року і на тих же умовах, що були передбачені даними Договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.11.2012 р. направив листа Відповідачу про припинення дії договорів та демонтажу обладнання, але Відповідач залишив лист без відповіді та реагування.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 936 Цивільного Кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ч.1 ст. 948 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На день розгляду даної справи відповідачем не було здійснено демонтаж телекомунікаційного обладнання та його вивезення, з огляду на що суд касаційної інстанції погоджується з висновком суддів про правомірність вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вивезти телекомунікаційне обладнання з території маяків.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 7 668,33 грн. суди прийшли до вірного висновку про відмову в задоволенні цих вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.06.2013 р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 7 668,33 грн. Однак, як вбачається з платіжного доручення № 1000840117 від 22.02.2013 р., доданого Позивачем до клопотання, заборгованість у розмірі 7 668,33 грн. була оплачена відповідачем до порушення провадження у справі, а відтак, у частині стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 7 668,33 грн. судами було вірно відмовлено.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суд ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р. у справі № 910/8915/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

А.С. Ємельянов