Рішення

від 17.01.2007 по справі 7/181-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/181-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.01.2007                                                             Справа  № 7/181-2006

за позовом Приватного підприємства „Потоки”, м. Ужгород  

до відповідача (1) Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача (2) Відділення державного казначейства                     в Ужгородському районі,  м. Ужгород  

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 125663,33 грн.,

                                                               Суддя С.Швед

від позивача  –  Цебрик Л.В., представник по довіреності від 18.05.2006р;

від відповідача 1 – Руденко Я.Г. (доручення від 18.12. 2006р. №16528/9/10);

від відповідача 2 – Коцур Т.Б., головний юрисконсульт Управління держказначейства України у Закарпатській області (довіреність від 19.07.2006р. №03-14/213);

прокурор – Рожков В.О.

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство „Потоки” (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (МДПІ) та до Відділення Державного казначейства в Ужгородському районі про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 125663,33 грн.

      Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в установленому порядку зареєстрований платником ПДВ. У податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2003 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2004р. та травень 2005р. Підприємство визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Також зазначив, що згідно з п.п. 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 Закону України  „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) такі суми підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податків протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Проте, сума 125663,33 грн. Товариству не відшкодована, тому вважається бюджетною заборгованістю, що дає право на звернення до суду з позовом про її стягнення за рахунок коштів державного бюджету.

               Відповідач 1 позов не визнав з посиланням на те, що заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ у зв'язку із внесеними законодавчими змінами щодо порядку проведення органами державної податкової служби та державного казначейства відшкодування сум бюджетної заборгованості з ПДВ  може бути зарахована платнику податків у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього виду податкового платежу в наступних податкових періодах.

                    Відповідач 2 по суті спору заперечень не подав, однак зазначив, що при наявності висновку органу державної податкової служби або судового рішення про стягнення коштів з бюджету,  такі будуть виконані ним у встановленому порядку.

       Прокурор позовні вимоги не визнав у повному обсязі, оскільки сплачений ПДВ при розмитненні товарів компенсується позивачеві у ціні реалізації товарів на митній території України. Нараховуючи ПДВ у ціні реалізації, позивач податок до держбюджету в натурі не сплачує по причині включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при імпорті, і таким чином відшкодовує сплачений ПДВ при розмитненні за рахунок покупців імпортних товарів.

                    Заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:

      Матеріалами справи встановлено, що Підприємство „Потоки” є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.19.2002р. №10624984).

          За результатами своєї господарської діяльності позивач просить відшкодувати йому суму 125663,33 грн. податку на додану вартість, яка відображена ним у податкових деклараціях за грудень 2003 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2004р. та травень 2005р.

          Підпунктом 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону  №168/97-ВР (у редакції Закону, яка діяла на час подання Товариством податкових декларацій по ПДВ з від'ємним значенням різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у розмірі 55271,33 грн. за 2003-2004р.р.) було передбачено, що у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, зокрема, заява Підприємства від 25.04.2006р. (а.с. 31), позивач звернувся до податкового органу про зарахування суми бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 55271,33 грн. на розрахунковий рахунок у періоді, коли була чинною редакція Закону  №168/97-ВР з урахуванням внесених змін  Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25 березня 2005 року №2505-IV (з врахуванням його перехідних положень), за яких механізм та порядок проведення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість зазнав суттєвих змін.

          Зокрема, згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону  №168/97-ВР сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

       При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

     Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

    а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

    б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону  №168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону  №168/97-ВР платник   податку,   який   має   право  на  одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації (з відміткою податкового органу про її прийняття) для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

    До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

    Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

    В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про дотримання платником податків  визначеної Законом №168/97-ВР процедури проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (п.п. 7.7.1., 7.7.4., 7.7.5.  п. 7.7. ст. 7 Закону  №168/97-ВР у редакції, чинній на момент звернення позивача до податкового органу із заявою про проведення бюджетного відшкодування).

          Наведене вище в повній мірі стосується і заявленої до відшкодування суми ПДВ за травень 2005 року у розмірі 70392 грн., яка також заявлена до стягнення з бюджету без додержання вищезазначеного законодавчого порядку процедури відшкодування ПДВ.

       Посилання позивача на акти перевірок Ужгородської МДПІ, якими констатовано факт перевищення податкового кредиту позивача над його податковими  зобов'язаннями по деклараціях за грудень 2003р., січень 2004р. та травень 2005р., по відношенню до фактичних обставин даної справи, може свідчити лише про наявність від'ємного значення спірної суми податку на додану вартість, яка може бути зарахована в погашення майбутніх податкових зобов'язань позивача при здійсненні оподатковуваних ПДВ операцій, однак, з урахуванням вищенаведеного, не може бути підставою для постановлення судового рішення про стягнення зазначеної суми за рахунок коштів державного бюджету.

     Крім того суд зазначає, що наявні у матеріалах справи податкові декларації по ПДВ свідчать про те, що обсяги імпортованих товарів реаліззовувались позивачем на митній території України з нарахуванням ПДВ у ціні реалізації. Отримуючи від покупців суму вартості товарів, позивач повністю компенсує собі сплачений при розмитненні ПДВ, оскільки включені до ціни реалізації суми ПДВ фактично позивачем до держбюджету не сплачуються, тобто відсутній сам факт надмірної сплати ПДВ до держбюджету, що є обов'язковою умовою для його відшкодування за рахунок коштів державного бюджету відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

          З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає відносно обох відповідачів.  

Справу розглянуто судом за нормами ГПК України, оскільки правовідносини між сторонами по відшкодуванню бюджетної заборгованості пов'язані виключно з господарською діяльністю суб'єкта господарювання(постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. та від 24.07.2006 р. по апеляційному провадженню у справах Господарського суду Закарпатської області № 7/32-2006 за позовом ДП „Тепр” до ДПІ у м.Ужгороді, ВДК у м.Ужгороді та за позовом ТОВ „Карпати Газ Транс” до Берегівської ОДПІ, ВДК у Берегівському районі про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ –копії долучені до справи).

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 4?, 33, 34, 43, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,   

СУД ВИРІШИВ:

           У задоволенні позову відмовити повністю стосовно обох відповідачів.

        Суддя                          С. Швед