Постанова

від 10.07.2007 по справі 7/181-2006

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/181-2006

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

10.07.07                                                                                           Справа  № 7/181-2006

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого-судді                                        Бонк Т.Б.

суддів                                                            Бойко С.М.

Марко Р.І.

При секретарі судового засідання           Ковалишин Ю.

за участю представників сторін:

від позивача –Греца Л.В.- представник

від відповідача 1 –Петров О.М. –начальник юридичного відділу;

від відповідача 2 –не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Потоки», с. Сюрте Ужгородського р-ну від 26.01.2007 року (далі ПП «Потоки», с. Сюрте)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007 року,        суддя  С.Швед

у справі № 7/181-2006

за позовом: ПП «Потоки», с. Сюрте

до відповідача 1: Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород (далі Ужгородська МДПІ, м. Ужгород)

до відповідача 2: Відділення державного казначейства в Ужгородському районі, м. Ужгород (далі ВДК Ужгородському районі, м. Ужгород)

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007 року у справі № 7/181-2006 у задоволенні позовних вимог ПП «Потоки», до Ужгородської МДПІ та ВДК Ужгородському районі про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 125663,33 грн. - відмолено.

Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем вимог, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»в редакції станом на 25.04.2006 р. щодо процедури відшкодування податку на додану вартість; акти перевірок, що свідчать про наявність від'ємного значення спірної суми податку на додану вартість не можуть бути підставою для бюджетного відшкодування; наявні в матеріалах справи податкові декларації по податку на додану вартість свідчать про те, що обсяги імпортованих товарів реалізовувались позивачем на митній території України з нарахуванням податку на додану вартість у ціні реалізації, а тому отримуючи від покупців суму вартості товарів, позивач повністю компенсує собі сплачений при розмитненні податок на додану вартість.

ПП «Потоки», звернулось із апеляційною скаргою від 26.01.2007 року, в якій просить скасувати рішення суду та задоволити позовні вимоги, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, невірного застосування норми Закону України «Про податок на додану вартість», апелюючи тим, що при поданні податкових декларацій за періоди, у яких виникло право на бюджетне відшкодування, стягнення заборгованості за яким є предметом спору, позивач повністю дотримав вимоги діючого на той час порядку бюджетного відшкодування.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що в порушення п.п.7.7.4 п.7.7 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було подано лише заяву про перерахування сум податку на додану вартість на рахунок в банку, в той час як самого розрахунку сум бюджетного відшкодування до декларацій ним подано не було.

Суд, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні викладеним у письмових поясненнях, , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Підставою звернення позивача до суду на підставі ст. ст.2,6,99,104 КАС України з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на рахунок позивача в банку є залишення податковим органом без відповіді та неподання ним свого висновку про суму бюджетного відшкодування щодо  заяви позивача про зміну порядку бюджетного відшкодування заборгованості по податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Потоки»зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видано відповідне Свідоцтво платника податку на додану вартість № 10624984 від 04.09.2002 року.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість (затвердженого. Наказом ДПА України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72), якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі «зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань»із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю

Згідно поданої до податкового органу заяви № 37 від 25.04.2006 року ПП «Потоки»просить змінити порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відшкодувати йому суму 125663,33 грн. податку на додану вартість, яка відображена ним у податкових деклараціях за грудень 2003 року, січень, березень –липень 2004 року та травень 2005 року, на розрахунковий рахунок.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищенаведеного Закону України, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, сума 55271,33 грн. податку на додану вартість, визначена позивачем у податкових деклараціях за грудень 2003 року, січень, березень –липень 2004 року, заявлена до відшкодування в період 2003-2004 рр..

Отже, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що у позивача відсутні підстави для відшкодування податку на додану вартість в сумі 55271,33 грн. за період 2003-2004 рр., оскільки позивачем заявлено спірну суму податку на додану вартість до відшкодування на розрахунковий рахунок до дати, коли набула чинності редакція Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням внесених змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 25.03.2005р. № 2505-IV.

Щодо суми бюджетного відшкодування за травень 2005 року у сумі 70392,00 грн., то судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року (а.с. 61, том І), податковий кредит за травень 2005 року складається з коригування позивачем податкового кредиту за по податку на додану вартість за серпень –жовтень 2004 року, грудень 2004 року та ВМД № 009667, 011740, 010149 за 2004 рік.

Законом України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній до 25 березня 2005 року визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону); підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Судова колегія приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість, визначену у податковій декларації за травень 2005 року в сумі 70392,00 грн..

Матеріалами справи встановлено, що проведеними податковим органом документальними перевірками підтверджується право позивача на бюджетне відшкодування даних сум. Окрім даних податкових декларацій та актів перевірок, сума бюджетного відшкодування підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема копіями ВМД та платіжних документів, з яких вбачається , що суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування та були фактично сплачені до бюджету при імпорті товару, що призначався для використання в господарській діяльності позивача.

Твердження податкового органу, що позивачем не подано розрахунку сум бюджетного відшкодування до поданих податкових декларацій суд не приймає до уваги, оскільки податкові декларації щодо спірних сум подані позивачем в період., що передував законодавчому запровадженню нового порядку відшкодування ПДВ, а тому вони були подані без розрахунку сум бюджетного відшкодування, оскільки чинні на той час правові акти не вимагали подання заяви.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що обсяги імпортованих товарів реалізовувались позивачем на митній території України з нарахуванням податку на додану вартість у ціні реалізації, а тому отримуючи від покупців суму вартості товарів, позивач повністю компенсує собі сплачений при розмитненні податок на додану вартість, оскільки при реалізації товарів ПП «Потоки»суми податку на додану вартість включало до складу податкових зобов'язань у встановленому законом порядку.

Проте, доказів неправомірності визначення позивачем сум бюджетного відшкодування шляхом зменшення сум податкового відшкодування за результатами документальних перевірок позивача податковим органом суду не представлено.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене місцевим господарським судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, тому колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Потоки»підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007р. у справі №7/181-2006- скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Приватного підприємства «Потоки»- задоволити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007р. у справі №7/181-2006- скасувати.

Позов задоволити. Стягнути з Державного бюджету України через Відділення державного казначейства в Ужгородському районі, м. Ужгород бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 125663,33 грн. на користь Приватного підприємства «Потоки».

Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

         Головуючий-суддя                                                                      Бонк Т.Б.

Суддя                                                                                          Бойко С.М.

Суддя                                                                                          Марко Р.І.