Ухвала

від 18.12.2013 по справі 2а/0270/219/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/44497/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Іллінецька МДПІ) та державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі - ДПА)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011

у справі № 2а/0270/219/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест-Енерго" (далі - Товариство)

до Іллінецької МДПІ

та ДПА

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення) подано про: визнання протиправними дій голови ДПА Вітрука Олександра Васильовича з прийняття рішення від 14.12.2010 № 4 та про скасування цього рішення, а також про визнання протиправними дій Іллінецької МДПІ щодо винесення першої податкової вимоги від 31.12.2010 № 1/60 та про скасування цієї вимоги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011, позов задоволено повністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, Іллінецька МДПІ та ДПА звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в якій просять скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для їх задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оформленої актом від 17.05.2010 № 184-16-35213221, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000021600/0, згідно з яким позивачеві визначено суму заниження бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року в розмірі 458 182,82 грн., яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА Вітрука О.В. від 14.12.2010 № 44 зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано як таке, що було прийнято без проведення доперевірочного аналізу та зустрічних перевірок постачальників з дослідженням факту надмірної сплати ПДВ до бюджету, без належного з'ясування факту сплати позивачем ПДВ у ціні поставлених товарів.

У зв'язку з цим податкові зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 347 050 грн., які були самостійно визначені Товариством у деклараціях з ПДВ за звітні періоди з квітня 2010 року по листопад 2010 року та які були погашені за рахунок зазначеної суми бюджетного відшкодування, стали обліковуватися як податковий борг платника, що стало підставою для надсилання останньому податкової вимоги від 31.12.2010 № 1/60.

Суди також встановили, що з 30.11.2010 по 27.12.2010 Іллінецькою МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2007 по 30.09.2010, оформлену актом від 30.12.2010 № 522/23/35213221. Під час цієї перевірки порушень з боку позивача під час формування податкового кредиту у періоді, охопленому перевіркою, встановлено не було.

Висновок судів про незаконність рішення ДПА від 14.12.2010 № 44 мотивований тим, що це рішення не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, позаяк доводи, яким це рішення мотивоване, не можуть впливати на податковий облік платника. Так, суди цілком об'єктивно зазначили, що результати зустрічних перевірок постачальників платника та порядок декларування та сплати ними податкових зобов'язань не можуть слугувати підставою для оцінки добросовісності позивача як платника ПДВ, правильності формування ним податкового кредиту.

А відтак суди правомірно скасували зазначене рішення податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів (підпункт «а»).

Таким чином, Іллінецька МДПІ, виявивши під час проведення камеральної перевірки Товариства факт заниження ним задекларованої суми бюджетного відшкодування, у відповідності до наведеної норми Закону прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000021600/0 про визначення відповідної суми заниження із встановленням порядку використання цієї суми у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Скаржниками не подано належних доказів на спростування факту наявності заниження у податковому обліку позивача бюджетного відшкодування у сумі 458 182,82 грн. за наслідками подання податкової звітності за квітень 2010 року.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо необхідності зарахування зазначеної суми від'ємного значення ПДВ на погашення податкових зобов'язань позивача наступних звітних періодів, що виключає правильність висновку Іллінецької МДПІ про наявність у Товариства податкового боргу в сумі 347 050 грн.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції та державної податкової адміністрації у Вінницькій області відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а/0270/219/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько