Постанова

від 24.12.2013 по справі 914/2984/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 914/2984/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Зварич О.В., Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представника позивача Кравчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Агровідродження» на рішення господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2013 року по справі №914/2984/13 за позовом PORTOMAX LLP, Великобританія до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Агровідродження» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року PORTOMAX LLP звернулося до господарського суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Агровідродження» про стягнення заборгованості. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року, укладеним між ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» та BALTLINK UNIVERSAL LIMITED, який передав позивачу право вимоги за цим договором згідно договору про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року в сумі 70 000,00 доларів США.

Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.) рішенням від 16 жовтня 2013 року позов задовольнив. Стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Агровідродження» на користь PORTOMAX LLP, Великобританія 70 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 559 510,00 грн. Також суд стягнув на користь позивача з відповідача 11 190,20 грн. судового збору.

Відповідач - ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» не погодилось із рішенням господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2013 року й подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Стверджує, що оскільки не була проведена державна реєстрація договору про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року в НБУ, тому цей договір є не вчиненим та не може породжувати правових наслідків. Скаржник також вказує, що за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року є договором факторингу, а тому фактором має бути банк або фінансова установа. Також ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» стверджує, що додатковою угодою №2 від 20 червня 2011 року до договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року змінено термін повернення суми позики до 31.12.2015 року. Оскільки згідно договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року позика не була надана в повному обсязі, він не надавав згоди на часткове надання позики, тому, на думку скаржника, має місце прострочення кредитором зобов'язання, наслідком якого є відсутність підстав для повернення частини позики. Також скаржник вважає, що зобов'язання за договором позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року є неподільним та становить 1 000 000,00 доларів США, тому часткова заміна кредитора у цьому зобов'язанні не може бути проведена.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року у склад колегії замість судді Кордюк Г.Т., котра перебуває у відпустці, уведено суддю Зварич О.В.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином. При цьому суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь представників сторін у судовому засіданні.

У судове засідання з'явився представник позивача, подані суду заперечення підтримав, просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу. Доводи скаржника вважає необґрунтованими і незаконними. Вважає, що НБУ не проводить державної реєстрації договорів позики. Чинним законодавством не передбачено обов'язку здійснювати реєстрацію договорів про відступлення права вимоги. Стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року укладений в письмовій формі, тобто в тій же формі, що і договір позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року. PORTOMAX LLP зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року за своєю правовою природою не є договором факторингу, а є договором про заміну кредитора у зобов'язанні. Покликається на те, що оскільки додаткова угода №2 від 20 червня 2011 року до договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року не зареєстрована НБУ, тому вона є неукладеною та не породжує правових наслідків. Вказує, що скаржником не доведено неможливість виконання своїх зобов'язань щодо повернення позики в сумі 70 000,00 доларів США у зв'язку з невиконанням BALTLINK UNIVERSAL LIMITED своїх зобов'язань щодо надання позики в сумі 1 000 000,00 доларів США, а також вказує, що грошові зобов'язання не можуть вважатися неподільними. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Скаржником було подано через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі №914/2984/13 до вирішення по суті справи №914/4122/13 за позовом ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» до PORTOMAX LLP, BALTINIK UNIVERSAL LIMITЕD про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року, що розглядається Господарським судом Львівської області.

Розглянувши зазначене клопотання, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи те, що при розгляді справи №914/2984/13 Львівський апеляційний господарський суд може самостійно встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, у тому числі, щодо правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості, врахувавши, що договори, за якими стягується заборгованість у даній справі станом на дату винесення господарським судом Львівської області рішення від 16 жовтня 2013 року недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі №914/2984/13 до вирішення по суті справи №914/4122/13, що розглядається Господарським судом Львівської області.

Львівський апеляційний господарський суд відкладав розгляд справи та повідомляв сторін про призначення розгляду справи, в тому числі, на 24 грудня 2013 року.

Проте скаржник - ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» жодного разу не забезпечило явку повноважного представника в судове засідання.

Оскільки участь повноважних представників сторін у судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження», матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача PORTOMAX LLP і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2013 року у справі №914/2984/13 слід залишити без змін враховуючи наступне.

Згідно з матеріалами справи між ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» (позичальник) та BALTLINK UNIVERSAL LIMITED (позикодавець) був укладений Договір позики № BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 із змінами і доповненнями (Договір позики).

Як зазначено в п. 1.1. Договору позики позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 1000000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики у строки, встановлені цим договором.

За умовами п.п. 1.2., 1.3. Договору позики сума позики надається позичальнику шляхом перерахування суми позики на розрахунковий рахунок позичальника, датою передачі суми позики вважається дата списання суми позики з розрахункового рахунку позикодавця. Повернення суми позики здійснюється шляхом перерахування суми позики на розрахунковий рахунок позикодавця. При цьому датою повернення суми позики рахується дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. Договору позики сума позики може надаватися частинами за згодою позичальника. Сума позики має бути повернена до 31 грудня 2011 року. Дострокове повернення суми позики може бути зроблено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Надалі сторони укладали додаткові угоди про внесення змін і доповнень до названого Договору позики, а саме: Додаткову угоду №1 від 05 квітня 2011 року, якою викладено в новій редакції банківські реквізити позичальника, Додаткову угоду №2 від 20 червня 2011 року, якою продовжено термін повернення позики до 31 грудня 2015 року.

З листа Управління НБУ у Львівській області від 13 грудня 2013 року №13-018/6003/70, одержаного на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року по справі №914/2984/13, вбачається, що Управлінням НБУ у Львівській області відповідно до Положення про порядок отримання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, здійснено реєстрацію договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року, укладеного між ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» з нерезидентом - BALTLINK UNIVERSAL LIMITED (Нова Зеландія). На підтвердження видане реєстраційне свідоцтво №959 від 03 листопада 2010 року. Стосовно Додаткової угоди №2 від 20 червня 2011 року до договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року, то така Управлінням не реєструвалася.

На виконання Договору позики, 21 грудня 2010 року BALTLINK UNIVERSAL LIMITED перерахував частину позики на банківський рахунок ТзОВ «Науково-виробничий центр «Агровідродження» в розмірі 70 000,00 доларів США, що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку № 355 від 22 грудня 2010 року за 21 грудня 2010 року.

Як визначено ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також слід зазначити, що між BALTLINK UNIVERSAL LIMITED (первісний кредитор) і PORTOMAX LLP (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року.

За умовами п. 1.1. Договору відступлення права вимоги первісний кредитор BALTLINK UNIVERSAL LIMITED відступив новому кредитору PORTOMAX LLP право вимоги виконання зобов'язань за договором позики № BAL 18/10 від 18 жовтня 2010року на суму 70000,00 доларів США.

Як визначено п.п. 2.1., 2.2. Договору відступлення права вимоги, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги, а новий кредитор зобов'язаний прийняти відступлену вимогу, повідомити боржника про те, що з моменту укладення цього договору він зобов'язаний здійснювати виконання своїх платіжних зобов'язань за договором позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року на користь нового кредитора.

Пунктом 4.2. Договору відступлення права вимоги передбачено, що виконання боржником зобов'язань новому кредитору визнається належним виконанням договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що між BALTLINK UNIVERSAL LIMITED та PORTOMAX LLP був підписаний акт прийому-передачі документів від 08 липня 2011 року, яким підтверджується передача первісним кредитором новому кредитору оригіналів документів, що підтверджують право вимоги, а також був підписаний акт прийому-передачі права вимоги від 08 липня 2011 року, яким підтверджується передача первісним кредитором новому кредитору права вимоги виконання зобов'язань за договором позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року на суму 70 000,00 доларів США.

Позивачем було направлено відповідачу претензію від 16 січня 2013 року з вимогою погасити йому до 25 лютого 2013 року заборгованість за договором позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року у зв'язку з переходом права вимоги за вказаним договором у відповідності з Договором відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року. Зазначена претензія була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Чинним українським законодавством не передбачено заборони щодо укладення договору відступлення права вимоги за договором позики в іноземній валюті, укладеним за участю нерезидента.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За умовами 1.7. Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270 (із змінами і доповненнями, що діяли на дату укладення Договору відступлення права вимоги), договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 №734 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства». Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління). Уповноважені банки зобов'язані реєструвати такі договори в порядку, визначеному главою 4 цього розділу. Резидент-позичальник згідно із законодавством України несе відповідальність за достовірність інформації та документів, які подаються територіальному управлінню відповідно до вимог цього розділу.

Таким чином, означеним Положенням передбачено обов'язок резидента-позичальника зареєструвати договір позики в іноземній валюті, що укладений за участю нерезидента, однак, не передбачено обов'язку здійснювати реєстрацію договору про відступлення права вимоги за таким договором позики.

Відповідно до вимог статті 205 ЦК України Договір відступлення права вимоги укладений в тій самій письмовій формі, що і Договір позики.

Відповідно до частини 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Постановою КМ України від 26 травня 2004 року № 671 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, який був чинний на дату укладення Договору відступлення права вимоги від 08 липня 2011 року.

За умовами пункту 1 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів, а пунктом 2 Тимчасового порядку визначено перелік реєстраторів, якими є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, тощо.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Львівської області про те, що виходячи з комплексного аналізу норм Цивільного кодексу України та п. 5 Тимчасового порядку, державній реєстрації підлягають правочини, предметом яких є нерухоме майно. Умовами Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, не передбачено, що реєстрація договору позики в іноземній валюті за участі нерезидента, є саме державною реєстрацією договору позики. Інформація про зазначені договори позики не вноситься до Державного реєстру правочинів, територіальні управління Національного банку не належать до реєстраторів, якій здійснюють державну реєстрацію правочинів.

За таких обставин Львівський апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для реєстрації Договору відступлення права вимоги в Управлінні НБУ у Львівській області.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Умовами Договору позики не передбачено, що передача прав та зобов'язань за цим договором однією стороною повинна здійснюватися за згодою іншої сторони.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що Договір відступлення права вимоги не містить ознак договору факторингу, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Тобто договір факторингу передбачає, передусім, обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги та мету отримання додаткового доходу.

Однак, зі змісту Договору відступлення права вимоги не вбачається, що має місце передача однією стороною (фактором) в розпорядження іншої сторони (клієнта) грошових коштів. Також цей договір не містить посилань на його оплатність.

З урахуванням наведеного, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з твердженнями позивача, що Договір відступлення права вимоги за своє правовою природою є правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні та регулюється Главою 47 ЦК України, а не договором факторингу, який регулюється Главою 73 ЦК України.

Що стосується тверджень апелянта про те, що строк повернення позики перенесений згідно Додаткової угоди №2 від 20 червня 2011 року до Договору позики до 31 грудня 2015 року, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає правильними висновки господарського суду Львівської області про те, що зазначена Додаткова угода №2 є неукладеною та не породжує правових наслідків з огляду на таке.

За приписами пункту 1.18 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270 (в редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди №2 від 20 червня 2011 року) резиденти-позичальники мають передбачати в договорі, що він набирає чинності з моменту його реєстрації, за винятком договорів про одержання кредитів уповноваженими банками на строк, що не перевищує один рік. Якщо зміни до договору згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2 та підпункту 4.2.9 пункту 4.2 глави 4 цього розділу потребуватимуть їх реєстрації Національним банком, то резидент-позичальник зобов'язаний зазначити, що відповідні зміни набирають чинності з моменту їх реєстрації Національним банком.

Пунктом 4.2.9. Положення передбачено, що уповноважений банк у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати внесення змін до зареєстрованого договору, зобов'язаний подати територіальному управлінню повідомлення про зміни до договору, що стосуються зміни кредитора, суми кредиту, валюти кредиту, строку погашення, змін, які пов'язані зі зміною процентної ставки, комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов договору та впливають на розмір річних виплат за користування кредитом або зміни назви уповноваженого банку.

Таким чином, зміни до договору позики, що стосуються зміни строку (терміну) її погашення набирають чинності з моменту їх реєстрації Національним банком.

Як зазначалося вище, Управління НБУ у Львівській області повідомило, що Додаткова угода №2 від 20 червня 2011 року до договору позики №BAL 18/10 від 18 жовтня 2010 року Управлінням не реєструвалася, а тому означена додаткова угода є не вчиненою (неукладеною) та не може породжувати правових наслідків, пов'язаних із продовження строку повернення позики згідно договору позики №BAL 18/10 від 18.10.2010 року до 31 грудня 2015 року.

Інші доводи скаржника відхиляються судом, як необґрунтовані і не доведені.

За змістом ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та є обґрунтованим. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Виходячи з викладеного, законні підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2013 року у справі №914/2984/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Агровідродження» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Зварич О.В.

суддя Галушко Н.А.