Постанова

від 23.12.2013 по справі 907/697/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 907/697/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Юрченка Я.О.

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Дніпровська операторська компанія", м.Дніпропетровськ б/н від 09.12.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. в частині вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 907/697/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром-7", м.Київ

до відповідача 1 : ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона № 77", м. Мукачево

до відповідача 2: ТзОВ "Дніпровська операторська компанія" м. Дніпропетровськ

про стягнення 875000 грн.

За участю представників :

від позивача - не з'явився

від відповідачів - не з'явилися

13.12.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга ТзОВ "Дніпровської операторської компанії" на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. в частині вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 року у склад колегії для розгляду справи №907/697/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Юрченка Я.О.

Ухвалою суду від 13.12.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.12.2013р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Враховуючи те, що у відповідності до п.2 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Встановив :

ТзОВ "Дніпровська операторська компанія" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати п.2 Ухвали господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. у справі №907/697/13.

Пунктом 2 Ухвали господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. у справі №907/697/13 (суддя Йосипчук О.С.) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром-7" про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська операторська компанія" (м. Дніпропетровськ, пл. Петровського, 2 Н, оф.1, код 35609888) власні вантажні вагони у кількості 10 штук, а саме:

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683699, заводський номер 0730, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683806, заводський номер 0731, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683814, заводський номер 0732, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683822, заводський номер 0733, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683830, заводський номер 0734, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612400, заводський номер 3255, дата побудови 24.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612418, заводський номер 3256, дата побудови 31.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612335, заводський номер 3254, дата побудови 24.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612509, заводський номер 3258, дата побудови 31.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612434, заводський номер 3257, дата побудови 31.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод".

З п.2 оскаржуваної ухвали суду, відповідач-2 не погодився і оскаржив її в апеляційному порядку оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, так як судом безпідставно враховано необґрунтовані доводи позивача.

Письмові відзив та пояснення на апеляційну скаргу не надходили.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. у справі №907/697/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопром-7" звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою про вжитття заходів до забезпечення позову. Заява мотивована тим, що наявні у відповідачів кошти та майно можуть зникнути або їх кількість суттєво зменшитися, що призведе до утруднення чи взагалі неможливості виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову. Зокрема, зважаючи на значну суму заявлених позовних вимог та з огляду на ухилення відповідачів від виконання своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків з позивачем, останній просить накласти арешт на майно ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", а також накласти арешт та заборону на відчуження вантажних вагонів у кількості 10 штук, що належать Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська операторська компанія".

У відповідності до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, відповідно до пункту 3 постанови Пленуму, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зіслався на наявну у мережі Інтернет інформацію, згідно з якою у мережі (сайт Prom.ua/Киев/ООО "Днепровская операторская компания"/Товары и услуги/спрочно продам) 24.04.2013р. (змінено 06.08.2013р.) розміщено інформацію про терміновий продаж 5 вагонів моделі 12-7023-02, 2011р. та моделі 12-783,2012р. Подібна інформація про терміновий продаж активів відповідача також розміщена на сайтах ukrcommerce та ati.com.ua. Окрім того, перед розміщенням пропозиції про продаж вагонів, листом від 16.04.2012р. (копія подана позивачем) керівник ТОВ "Дніпровська операторська компанія" звернувся до ТОВ "Технопром-7" із комерційною пропозицією терміново здійснити відновлення вагонів, шляхом покраски. Зазначена вище інформація, на думку позивача, свідчить про намагання відповідачів зменшити активи і, відповідно, уникнути можливої відповідальності.

Ст. 67 ГПК України містить перелік заходів, які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборону відповідачеві вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить під час розгляду спору із предмету спору, конкретних обставин та пропозиції заявника.

Відповідно до ст. 33 цього ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входить ймовірність припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При накладенні арешту відповідач позбавляється права розпоряджатися майном і не може передавати, продавати майно, на яке накладено арешт.

Тобто господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне рішення.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Дніпровська операторська компанія", згідно переліку зазначеного у клопотанні та заборонено відповідачу розпоряджатись, відчужувати та вчиняти будь-які правочини щодо вищезазначених активів. При цьому, місцевий господарський суд правомірно обмежився заходами забезпечення позову виключно активами відповідача 2, оскільки клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих пояснень про необхідність вжиття обмежувальних заходів відносно відповідача 1.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що судом безпідставно прийнято до уваги доводи позивача та безпідставно задоволено заяву про забезпечення позову, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про голослівність таких тверджень скаржника, оскільки для забезпечення позову суду достатньо обґрунтоване припущення про те, що на момент виконання рішення, майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду. Зокрема, в обґрунтування таких припущень позивачем подано документи, які містять інформацію про терміновий продаж активів відповідача-2 (а.с.7,8,9,10).

Враховуючи викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012р. у справі №907/697/13 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційна скарга ТзОВ "Дніпровська операторська компанія" залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

Постановив:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013 року у справі №907/697/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Дніпровська операторська компанія" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали оскарження ухвали господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. у справі №907/697/13 повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Юрченко Я.О.

Повний текст постанови

виготовлено 27.12.2013р.