Рішення

від 03.06.2014 по справі 907/697/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2014 Справа № 907/697/13

За позовом ТОВ „Технопром-7", м. Київ

до відповідача1 ПАТ „Мукачівська пересувна механізована колона №77", м. Мукачево

до відповідача2 ТОВ Дніпровська операторська компанія" м.Дніпропетровськ

про стягнення боргу на суму 875 000 грн. (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)

Головуючий Суддя О. С. Йосипчук

За участі представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від відповідача: Ткаченко М.В. - представник

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Технопром-7", м. Київ заявлено позов до публічного акціонерного товариства „Мукачівська пересувна механізована колона №77" м.Мукачево та до товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська операторська компанія" м.Дніпропетровськ про стягнення 875 000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Обгрунтовуючи власні позовні вимоги, позивач стверджує, що на виконання договору №36-03/11 від 28.03.2011р. та відповідно до Акту №1 від 01.09.2011р. ним було виконано роботи по очищенні 560 вагонів від раніше транспортованих вантажів з підготовкою вагонів під подальше завантаження, за які, відповідно до п.2 цього ж договору передбачено плату у сумі 980000 грн., розмір якої встановлено у самому акті виконаних робіт та із розрахунку 1750 грн. за один прибраний вагон. І, оскільки відповідач2 оплатив вартість виконаних для нього робіт частково у сумі 105 000 грн., виник борг, який і підлягає стягненню у судовому порядку.

Далі, позовні вимоги позивача до відповідача 1 грунтуються на факті невиконанні відповідачем 2 грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору №36-03/11 від 28.03.2011р. та на договорі поруки від 01.09.2011р., що укладений між позивачем та поручителем (відповідач1 у справі), згідно з яким ПАТ „Мукачівська пересувна механізована колона №77" м.Мукачево виступило поручителем за виконання зобов'язання ТОВ „Дніпровська операторська компанія" м.Дніпропетровськ по договору №36-03/11 від 28.03.2011р. у сумі 875 000 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів борг у сумі 875 000 грн. солідарно, відповідно до ст.193 ГК України та ст.554 ЦК України.

Відповідач2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву. Зокрема стверджує про безпідставність вимог позивача позаяк вартість фактично виконаних робіт ним оплачена у повному обсязі, а докази, якими позивач обґрунтовує підставність позовних вимог є фіктивними.

З метою підтвердження факту недостовірності доказів позивача, відповідачем було заявлено клопотання про призначення комплексної судової експертизи (технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи), яке задоволене судом ухвалою від 24.12.2013р.

Результати комплексної судової експертизи викладені у висновку №6 від 11.04.2014р. та №8 від 11.04.2014р.

Відповідач1, на неодноразові вимоги суду, письмовий відзив з доказами в його обґрунтування не надіслав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив та не повідомив суд про причини його неявки, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду спору.

Представники позивача та відповідача 1 у засідання суду не з'явились.

Подані 03.06.2014р. клопотання відповідача 2 судом задоволені.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового дослідження у даній справі є солідарна відповідальність замовника робіт та поручителя перед виконавцем за роботи по очищенні 560 вагонів від раніше транспортованих вантажів з підготовкою вагонів під подальше завантаження, за які, відповідно до п.2 цього ж договору передбачено плату у сумі 980000 грн., розмір якої встановлено у самому акті виконаних робіт та із розрахунку 1750 грн. за один прибраний вагон.

У спірній ситуації, правовідносини між виконавцем робіт, яким є позивач та замовником, який є відповідач2 виникли на підставі Договору виконання робіт №36-03/11 від 28.03.2011р. За цим договором, відповідач 2 замовив роботи, а виконавець роботи, строк оплати яких встановлений п.2.4. договору і здійснюється шляхом попередньої оплати за прогнозований обсяг виконаних робіт. При цьому кінцевий розрахунок здійснюється на підставі підписаного акту виконаних робіт.

Окремо від замовника (відповідач2 у справі), зобов'язання ТОВ „Дніпровська операторська компанія", щодо виконання грошових зобов'язань за договором №36-03/11 від 28.03.2011р. було забезпечене порукою, шляхом укладення договору поруки від 01.09.2011р. За цим договором, ПАТ „Мукачівська пересувна механізована колона №77" поручається за виконання ТОВ „Дніпровська операторська компанія" грошового зобов'язання по сплаті вартості виконаних робіт у сумі, згідно з Актом виконаних робіт №1 за договором.

Судовим розглядом справи встановлено, що 22.04.2011р. на виконання договору відповідач 2 здійснив перерахування авансового платежу на рахунок позивача у сумі 105 000 грн., що підтверджується банківською випискою та не заперечується учасниками спору.

Разом з тим, позивач стверджує, що ним було виконано роботи по очищенню вагонів від вантажів, що раніше перевозились, у кількості 560 штук на загальну суму 980 000 грн. (без ПДВ), у доказ чого наводить Акт №1 здачі-приймання робіт від 01.09.2011р . та податкову накладну, складену 27.04.2011р .

У свою чергу, відповідач 2 стверджує, що після завершення робіт, між ним та позивачем 30.04.2011р. було складено акт №1 здачі приймання робіт по договору №36-03/11 від 28.03.2011р., згідно з яким, останній виконав роботи по очищенню вагонів від вантажів, що раніше перевозились, у кількості 60 штук на загальну вартість 105 000 грн., у доказ чого надав Акт виконаних робіт від 30.04.2011р. та додатком до нього - Перелік №1 очищених вагонів від вантажів, що раніше перевозились і підготовлених під подальше завантаження у якому у вигляді таблиці зазначені 60 вагонів із зазначенням їх номерів.

Спростовуючи достовірність Акту №1 від 01.09.2011р., яким аргументує свої вимоги позивач, відповідач 2 вказує на те, що цей Акт є спотвореним за допомогою інших документів, якими він та позивач формалізували правовідносини, що виникли між ними внаслідок виконання іншого, не спірного договору №36-03/11 від 28.03.2011р., а договору виконання робіт №53-09/11 від 01.09.2011р. Зокрема, після виконання договору виконання робіт №53-09/11 від 01.09.2011р., сторонами було складено Акт №1 здачі приймання робіт від 30.01.2011р. та до нього Додаток - Перелік №1 очищених вагонів у кількості 560 штук із наведенням номерів вагонів. При цьому, розрахунки за вказаним договором виконання робіт №53-09/11 від 01.09.2011р. було здійснено у повному обсязі на суму 3295600 грн. шляхом видачі векселя

Таким чином, телеологія даного спору зводиться не до дослідження правової природи спірних відносин, а до оцінки доказів, якими сторони спору обгрунтовують свої позиції у суді.

Зважаючи на характер спору та на аргументи сторін спору, судом задоволено клопотання відповідача про призначення комплексної судової експертизи за якою експертному дослідженню піддано особливості виготовлення Акту №1 від 01.09.2011р. по договору №36-03/11 від 28.03.2011р., який надано позивачем у доказ наявності боргу та чи мають спільну родову належність матеріали останнього 5 аркуша Акту №1 від 01.09.2011р. до договору №36-03/11 від 28.03.2011р., наданого позивачем, із матеріалами аркушів Переліку №1 очищених вагонів до Акту №1 здачі приймання робіт по договору №53-09/11 від 01.09.2011р., наданого відповідачем 2.

Висновки судової експертизи викладені у висновках №6 від 11.04.2014р. та №8 від 11.04.2014р. Відповідно наведених вище висновків, експертним дослідженням встановлено, що перші чотири аркуші Акту №1 від 01.09.2011р. та 5-й аркуш цього ж акту, який надано саме позивачем на підтвердження наявності боргу мають різну родову залежність. Окрім того, згідно із висновком експерта, 5-й аркуш Акту №1 від 01.09.2011р. (поданий позивачем) та 5-й аркуш Переліку №1 (додаток до акту №1 до договору №53-09/11 від 30.09.2011р.), який поданий відповідачем 2, мають спільну родову залежність, а друкований текст 5-го аркушу Акту №1 від 01.09.2011р. (поданий позивачем) та усі аркуші Переліку №1 (додаток до акту №1 до договору №53-09/11 від 30.09.2011р.), співпадають за окремими родовими ознаками. Також, експертним дослідженням у спорі встановлено, що перші чотири аркуші Акту №1 від 01.09.2011р. по договору №36-03/11 від 28.03.2011р., який подано, як доказ, позивачем, та останній, 5-й аркуш цього ж Акту виготовлені на різних багатофункціональних пристроях з електрофотографічним способом утворення зображень.

Отже, зі змісту експертних звітів вбачається факт апелювання позивачем у суді доказом, який не можна вважати таким, що складено обома контрагентами спільно у вигляді єдиного цілісного документа, який відображає організаційно-господарський показник у процесі здійснення єдиної, самостійної господарської операції за конкретно визначеним договором №36-03/11 від 28.03.2011р. Тотожність 5 аркушу Акту №1 від 01.09.2011р., де містяться реквізити сторін договору, із усіма документами, складеними на виконання іншого, не спірного, договору вказують на їх спільне походження, в той час, як інша частина Акту №1 від 01.09.2011р. містить суттєві відмінності та спростовується Актом №1 здачі-приймання робіт від 30.04.2011р. разом з додатком до нього Переліком №1.

Досліджуючи структуру та конвергентність оформлення результатів виконання робіт за договорами, що укладались позивачем та відповідачем 2 у процесі їх стосунків, суд звернув увагу і на те, що профіль оформлення результатів робіт, який пропонує суду позивач, доводячи підставність позову, суперечить рисам установленого порядку оформлення: - Акт №1 від01.09.2011р. містить відомості про обсяг робіт, їх вартість та перелік очищених вагонів, у той час, як результати обох договорів №36-03/11 від 28.03.2011р. та №53-09/11 від 01.09.2011р. оформлялись не єдиним документом, а двома - акт здачі-приймання робіт у якому вказується на обсяг робіт і їх вартість, та додатком до нього у якому вказано номери очищених вагонів.

Зважаючи на таке, оцінивши у сукупності експертні висновки, зміст договорів №36-03/11 від 28.03.2011р. та №53-09/11 від 01.09.2011р., а також документи, якими сторони спору оформили виконання і розрахунки за цими договорами, суд доходить висновку про неспроможність поданого позивачем доказу - Акту №1 від 01.09.2011р. здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №36-03/11 від 28.03.2011р. Таким чином, поданий позивачем доказ виконання робіт по очищенню вагонів від вантажів, що раніше перевозились, у кількості 560 штук на загальну суму 980 000 грн. (без ПДВ) на виконання договору №36-03/11 від 28.03.2011р.( Акт №1 від 01.09.2011р. здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №36-03/11 від 28.03.2011р.), як документ первинного бухгалтерського обліку, що фіксує господарську операцію, не визнається судом належним та допустимим доказом, відповідно до ст.ст.34,36,37,43 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України унормовано правило, за яким на позивача покладено обов'язок підтвердити (довести) підставність свого позову. При цьому, доказом юридичного явища у суді може бути лише належний і допустимий доказ (ст.34 ГПК України).

Тому, позаяк єдиний доказ наявності боргу у відповідача2 визнається судом неспроможнім, а наявні у справі матеріали не спростовані і вказують на відсутність заборгованості у відносинах, вимоги про стягнення із відповідача2 суми 875 000 грн. задоволенню не підлягають.

Зважаючи на таке, оскільки наявність заборгованості у відповідача 2 перед позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, суд констатує відсутність необхідності у дослідженні зобов'язальних відносин між позивачем та його поручителем - відповідачем 1 у справі.

Відповідно до змісту ст.554 ЦК України, поручитель несе солідарну відповідальність виключно у випадку порушення зобов'язання самим боржником. При цьому, згідно ст.ст.546, 548, 553 ЦК України, порукою забезпечується лише дійсне зобов'язання, виконання якого передбачено у майбутньому; після виникнення поруки.

Як вбачається зі змісту п.2.2. Договору поруки від 01.09.2011р. поручитель (відповідач 1) поручається за виконання відповідачем2 зобов'язання, що виникло що виникло на підставі Акту №01 здачі-приймання робіт по договору №36-03/11 від 28.03.2011р. за мінусом передплати. В той же час, матеріали справи містять неспростовані іншими сторонами спору докази повної оплати робіт, які виконав позивач за договором №36-03/11 від 28.03.2011р.(Акт№1 від 30.04.2011р. з додатком, банківські виписки про авансовий платіж на суму виконаних робіт за актом), а інший Акт №1 від 01.09.2011р. судом визнано таким, що не відображає фактичний стан розрахунків по Договору №36-03/11 від 20.03.2011р.

Власне, тому, оскільки наявність боргу судом не встановлена, дослідження розвитку зобов'язальних відносин, що виникли із договору поруки від 01.09.2011р. у спірній ситуації, не являється потрібним з огляду на правила ст.ст.548, 554, 559 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 68, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопром-7" (02140 м.Київ, пр-т Бажана, 10а оф.2 код 37516130) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська операторська компанія" (49038 м.Дніпропетровськ, площа Петровського, 2Н оф.1 код 35609888) суму 10555,60 грн. витрат на проведення судової експертизи.

3.Скасувати накладені Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.12.2013р. по справі №907/697/13 заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та забороні відчуження на належні ТОВ „Дніпровська операторська компанія" (м.Дніпропетровськ, пл..Петровського, 2Н оф.1 код 35609888) власні вантажні вагони у кількості 10 штук, а саме:

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683699, заводський номер 0730, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683806, заводський номер 0731, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683814, заводський номер 0732, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683822, заводський номер 0733, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-783, присвоєний восьмизначний номер 58683830, заводський номер 0734, дата побудови 08.02.2012, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612400, заводський номер 3255, дата побудови 24.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612418, заводський номер 3256, дата побудови 31.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612335, заводський номер 3254, дата побудови 24.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612509, заводський номер 3258, дата побудови 31.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод";

- Модель 12-7023-09, присвоєний восьмизначний номер 57612434, заводський номер 3257, дата побудови 31.10.2011, Завод-виробник - ПАТ "Крюківський вагоноремонтний завод".

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 11.06.2014р.

Суддя Йосипчук О.С.