Рішення

від 27.12.2013 по справі 227/5181/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 45 Головуючий в 1 інстанції - Притуляка С.А.

Доповідач - Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Агєєва О.В., Тимченко О.О.

при секретарі Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» про визнання недійним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Перспектива» про визнання недійним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності почав свій перебіг з 15.10.08р., зроблено судом без врахування п.28 Постанови ПВСУ № 9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якого перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними починаються від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Апелянти зауважують, що вони дізналися про порушення своїх прав під час оформлення спадкових прав, тобто 1.09.11р., що підтверджується їх заявами до ТОВ «Перспектива», які не були долучені до матеріалів справи через надання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності під час вивчення матеріалів справи. Крім того, на думку апелянтів, суд першої інстанції не з`ясував дату, коли померлій ОСОБА_3 та позивачам (апелянтам) стало відомо про порушення їх прав та не надав юридичну оцінку їх доводам щодо даних обставин.

Також вважають безпідставними посилання суду в рішенні на те, що після набуття позивачами в порядку спадкування права власності на спірну земельну ділянку відбулася заміна сторони у зобов`язанні за даним договором, оскільки відповідно до системного аналізу ЗУ «Про оренду землі», ЗК України та ЦК України, спадкоємці орендодавця набувають статус сторони зобов`язання лише після укладення додаткової угоди про зміну сторони у зобов`язанні та її реєстрації, в порядку, передбаченому для реєстрації договорів оренди землі, або після внесення змін у договір оренди землі.

Позивач ОСОБА_1, її представник (який також є представником позивача ОСОБА_2) в засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду не погодився з доводами апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з'явилась, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 5.35га. кадастровий номер 1422084400-09-000-0646, яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (підтверджується копією держ. акту на право власності на земельну ділянку серія ДН №156030, а.с.12).

15 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива» (відповідач по справі) було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого: орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5.35 га, яка розташована на території Криворізької сільської ради, на строк 7 років, а орендар взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Договір зареєстровано в Державному реєстрі земель 15 жовтня 2008 року за №4АА007251040817400464.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 15.10.2008р., вказану земельну ділянку було передано орендареві.

Судом також встановлено, що орендодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1р., це підтверджується копією свідоцтва про смерть від 02.09.2011р. серія НОМЕР_1 (а.с.13).

Після її смерті позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 оформили право власності в порядку спадкування за законом кожна на 1/2 частини земельної ділянки, яка належала померлій ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтв від 08.05.2012р. (а.с.16, 17).

Державну реєстрацію права власності позивачів на відповідні частини успадкованої земельної ділянки проведено 11.03.2013р., що підтверджується витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.18, 19).

Позивачі звернулись до відповідача з заявами про дострокове розірвання спірного договору оренди, на що їм 16.08.2013р. було надано відповідь про відсутність підстав для цього і рекомендовано укласти додаткові угоди до основного договору або укласти новий договір (а.с.27, 28). Після чого 24.09.2013р. позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору оренди землі.

При цьому суд в рішенні встановив, що спірний договір не відповідає вимогам закону оскільки в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі передбачені ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме: форма та порядок внесення орендної плати; відповідальність за її несплату; наявність обмеження/обтяження на орендовану земельну ділянку; чи з розробленням/без розроблення проекту відведення передається в оренду земельна ділянка; не зазначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; визначено строк дії договору без урахування періоду ротації основної сівозміни; і це, у відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Між тим, суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено початку перебігу позовної давності заново при зміні осіб у зобов'язанні. Суд виходив з того, що даний строк почав свій перебіг з 15.10.2008р. (з моменту укладання та державної реєстрації спірного договору). Оскільки орендодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1р., строк позовної давності, що не сплив для звернення з даним позовом, на момент її смерті, становив 1 місяць 15 днів. Державна реєстрація права власності позивачів відбулась 11.03.2013р. і саме з цього часу перебіг строку продовжився. Оскільки позивачі звернулись до суду з даним позовом майже через шість місяців після цієї дати, то вони пропустили встановлений законом трирічний строк позовної давності, а з клопотанням про його поновлення до суду не звертались і доказів на підтвердження поважності причин пропуску даного строку не надали.

Колегія апеляційного суду не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову через сплив строків давності, суд виходив з того, що згідно ст.262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, який почав перебіг з дня укладення та державної реєстрації спірного договору оренди - 15.10.2008р., та орендодавець за життя не скористався своїм правом звернутися з даним позовом в межах строку позовної давності, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1р. - за 1міс. 15 днів до закінчення даного строку. Саме впродовж цього періоду після реєстрації права власності 11.03.2013р. позивачі повинні були звернутися з цим позовом.

Між тим, судом не враховані вимоги ст.261 ЦК України, про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та представник позивачів пояснили, що після реєстрації права власності на земельну ділянку в березні 2013 року вони дізнались про те, що спірна земельна ділянка яка належала спадкодавцю орендована відповідачем. Після цього в липні 2013р. вони звернулись до останнього з вимогою про припинення користування нею, що не заперечувалась сторонами по справі (а.с.59, 60). Доказів зворотного відповідачем по справі не надано. Саме з цього часу для позивачів почався перебіг строку позовної давності.

Крім того слід зауважити, що з моменту виникнення права власності у позивачів на земельну ділянку, що належала за життя орендодавцю, у відповідних частинах, фактично утворилось дві окремі земельні ділянки зі своїми характеристиками та кадастровими номерами, тобто фактично змінився об'єкт спірного договору оренди. Без укладання додаткової (додаткових) угод до договору чи укладання нового договору оренди між сторонами і їх державної реєстрації, використання відповідачем на умовах оренди фактично іншої, ніж зазначений в договорі як об'єкт оренди, земельної ділянки порушує прав позивачів, що дає їм підстави для звернення до суду і саме з моменту коли вони дізнались про порушення свого права.

Обраний позивачами спосіб захисту свого права на думку колегії суддів відповідає вимогам ст.16 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивачів заслуговують на увагу, а рішення суду в частині застосування строків позовної давності не ґрунтується на законі.

Розглядаючи по суті заявлені вимоги про визнання договору оренди недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що він не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні істотні умови, передбачені ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» (визначені редакцією закону, що діяла на момент укладення договору), а саме:

- форма та порядок внесення орендної плати;

- відповідальність за її несплату;

- наявність обмеження/обтяження на орендовану земельну ділянку;

- чи з розробленням/без розроблення проекту відведення передається в оренду земельна ділянка;

- не зазначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- визначено строк дії договору без урахування періоду ротації основної сівозміни;

що, у відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, є підставою для задоволення позовних вимог та визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки відповідач фактично користується земельними ділянками позивачів, а саме ділянками що розташовані на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області площею: 2,6747га., кадастровий номер 1422084400:09:000:0888, та 2,6747га., кадастровий номер 1422084400:09:000:0887 (що разом складає 5,3500га.) які належать відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути вказані ділянки відповідачам також підлягають задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити користування земельною ділянкою задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на законі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений ними при зверненні до суду та поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі по 114грн. 70коп. на користь кожного.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» про визнання недійним договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,3500га., розташованої на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, укладений 15 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива» та зареєстрований у Державному реєстрі земель 15 жовтня 2008 року за №4АА007251040817400464.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива» повернути земельні ділянки що розташовані на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області площею: 2,6747га., кадастровий номер 1422084400:09:000:0888, та 2,6747га., кадастровий номер 1422084400:09:000:0887 (що разом складає 5,3500га.) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений ними при зверненні до суду та поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі по 114 (сто чотирнадцять) грн. 70коп. кожному.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: