Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/6643/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6643/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік - Трейд"

до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства

"Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового

обслуговування" виконавчого органу Київради (Київська міська

державна адміністрація)

про повернення товарів ритуального призначення

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Рибак Є. О. (дов. № 29 від 02.09.2013 р.)

Від відповідача Гришаков О.О. (дов. № 17 від 18.11.2013 року);

Козир О.В. (дов. № 33 від 02.12.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013 р. оголошено перерву у розгляді справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2013 року ТОВ "Антік-Трейд" (далі по тексту -Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) (далі по тексту -Відповідач) про зобов`язання останнього повернути товари ритуального призначення, передані відповідачеві на комісію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.13 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.05.13 р., розгляд справи відкладався на 12.06.13 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.06.13 р. справу №910/6643/13 передано на розгляд судді Ломаки В. С. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.13р. розгляд справи призначено на 19.07.13р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.07.13 р. справу №910/6643/13 передано на розгляд судді Пригуновій А. Б. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.13р. розгляд справи призначено на 13.08.13р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.08.13 р. справу №910/6643/13 передано на розгляд судді Власову Ю. Л. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.08.13р. справу №910/6643/13 прийнято до провадження суддею Власовим Ю. Л. та призначено розгляд справи на 03.09.13р. У судовому засіданні 03.09.13 розгляд справи відкладався на 17.09.13 р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року, в зв'язку з обранням судді Власова Ю. Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу № 910/6643/13 передано для здійснення автоматичного розподілу, за результатами якого справу призначено для розгляду судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року справу № 910/6643/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П.

08.10.2013 року позивачем через канцелярію суду позивачем у справі подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить зобов`язати відповідача повернути безпідставно набуту продукцію відповідно до п. 3 прохальної частини заяви, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача 127 715,00 грн. вартості гранітної продукції, яка відсутня у відповідача та була, за твердженням позивача, передана відповідачеві на комісію.

В судовому засіданні 08.10.2013 року судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.10.2013 року, в зв`язку з поданням позивачем заяви про зміну предмету позову, поданої через канцелярію суду 08.10.2013 року. Судом прийнято заяву про зміну предмету позову до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги у даній справі розглядаються з урахуванням заяви від 08.10.2013 року.

В судове засідання 22.10.2013 року представники сторін з'явились.

Заслухавши пояснення сторін по справі, суд запропонував сторонам надати додаткові докази по справі, позивачу та відповідачу - належним чином завірену копію рішення Господарського суду міста Києва по справі № 5011-65/6025-2012 від 18.06.2012 року, відповідачу - документи щодо нестачі на суму 127 715, 00 грн., виявленої в результаті інвентаризації фактичної наявності і пам'ятників переданих згідно договору комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року, а саме щодо матеріально відповідальних осіб відповідача та щодо притягнення матеріально відповідальних осіб до відповідальності за факт зникнення товару без підтвердження факту реалізації такого товару тощо.

В судовому засіданні 22.10.2013 року було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України до 03.12.2013 року для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи, про що було винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 03.12.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, для огляду надано оригінал договору комісії № 48 з оригіналом додатку № 2 до договору.

Представником відповідача надано копію договору № 48. Після огляду копії відповідача та оригіналу позивача договору № 48 судом встановлено розбіжності в тексті договору позивача та відповідача, а саме у пункті 2.1.2, з огляду на що виникла необхідність у витребуванні оригіналу відповідача договору № 48 та додатку № 2 до договору.

Крім того, в процесі розгляду справи судом встановлено, що сторонами у справі укладався також додаток № 1 до договору № 48, який жодною зі сторін не надано.

В судовому засіданні також встановлено необхідність витребування у сторін додаткових документів у справі.

Позивачем у справі також подано клопотання про продовження строків розгляду спору, яке судом задоволено на підставі норм ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.12.2013 року, в зв'язку з необхідністю надання суду додаткових доказів по справі.

04.12.20013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

17.12.20013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва на вимогу ухвали суду подано доповнення до відзиву та додаткові документи по справі.

В судове засідання 17.12.2013 року представники сторін з'явились.

Представником позивача надано оригінали додаткових документів по справі для огляду судом в судовому засіданні (зокрема оригінал договору № 48 та додатків № 1 та № 2 до даного договору).

Представником відповідача заперечено проти прийняття до уваги оригіналів документів, доданих позивачем.

Представниками сторін надано усні пояснення по суті справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором комісії на продаж № 48 від 17.03.2011 року в частині не повернення продукції прийнятої на реалізацію та нереалізованої та оплати продукції, якої у відповідача не виявлено.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що він порушення зобов'язань за договором комісії на продаж № 48 від 17.03.2011 року зі свого боку на відміну від позивача не допускав, продукцію обумовлену договором позивач на реалізацію відповідачу не передав, а отже, у відповідача відсутні будь-які зобов`язання по поверненню продукції та її оплати, оскільки відповідач реалізацію не переданої позивачем продукції здійснювати не міг. Відповідач також зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року у справі № 5011-65/6025-2012 було стягнуто з ТОВ "Антік-Трейд" 110845,31 грн. на користь відповідача у даній справі саме за договором комісії № 48 щодо повернення попередньої оплати, яким, зокрема, встановлено, що товар на реалізацію відповідачеві не передавався.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2011 року між позивачем, як комітентом за умовами договору, та відповідачем, як комісіонером за умовами договору, укладено договір комісії на продаж продукції № 48 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду вчинити з третіми особами за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів, спрямованих на продаж через торгівельну мережу комісіонера товарів ритуального призначення.

Відповідно до п. 1.2. договору, перелік продукції, номенклатура (асортимент) кількість, терміни й умови поставки, ціна та інші умови реалізації, вказуються сторонами у специфікації, яка є Додатком № 1 та невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3. договору належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх обов'язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із третіми особами) щодо продажу продукції в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначені обов'язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином.

Судом встановлено, що зміст п. 2.1.2. договору в оригіналах наданих позивачем та відповідачем в матеріали справи відрізняється.

Так, відповідно до п. 2.1.2. договору наданого в матеріали справи позивачем, комісіонер за цим договором бере на себе обов'язок прийняти від комітента призначену для продажу продукцію у строки, кількості та асортименті, встановлених у Додатку № 2 даного договору.

В п. 2.1.2. оригіналу договору, наданого в матеріали справи відповідачем, зазначено, що комісіонер за цим договором бере на себе обов'язок прийняти від комітента призначену для продажу продукцію у строки, кількості та асортименті, встановлених у Додатку № 1 даного договору.

Після дослідження оригіналів договору, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що в усьому іншому тексти договорів, наданих в оригіналі позивачем та відповідачем, збігаються.

Відповідно до п. п.2.1.5. договору, комісіонер зобов`язаний, не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за звітним, надавати комітенту звіт про виконання комісійного доручення.

За п. 2.2.2. договору, комісіонер має право повернути комітенту продукцію, яка не була реалізована протягом 180 календарних днів з моменту її передачі або яка втратила свої якості та не може бути придатною для продажу.

Статтею 3 договору визначені обов'язки комітента за договором, зокрема, комітент зобов'язаний не пізніше 20 днів з дня набрання чинності цим договором передати комісіонеру продукцію в асортименті, погодженому з комісіонером (кількість продукції, яка передається комісіонеру, зазначається в акті прийому-передачі), за власні кошти та на свій ризик доставляти продукцію до торговельних мереж комісіонера не пізніше трьох днів після погодження з комітентом готовності відправки, приймати звіти комісіонера про виконання комісійного доручення, розглянути та затвердити їх за відсутності заперечень протягом двох календарних днів з дня їх отримання.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики, терміни і умови поставки, ціна й інші умови реалізації продукції з'ясовуються сторонами у письмовій формі та оформлюються окремим додатком до договору.

Кожна передача комітентом продукції оформлюється актом прийому - передачі (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 6.9. договору, комісіонер несе повну матеріальну відповідальність переданої йому для подальшої реалізації продукції, якщо з вини комісіонера продукцію було знищено, втрачено або пошкоджено - комісіонер виплачує комітенту вартість продукції за ціною, за якою вона була передана на комісію.

В пункті 10.1.договору визначено, що до даного договору додається: Додаток № 1 на 5 арк.

В додатку № 1 до договору від 17.03.2011 року сторони погодили, що в рамках договору комітент передає, а комісіонер приймає продукцію згідно специфікації визначеної п. 1.1. додатку № 1 до договору (при цьому додатком № 1 містить більше 5 аркушів).

В п. 2 додатку № 1 до договору сторонами встановлено, що передача комітентом продукції комісіонеру здійснюється на підставі Акту прийому - передачі продукції . При цьому, комітент здійснює поставку продукції в кількості та в асортименті, по заявці комісіонера в письмовій формі (п. 3 додатку № 1 до договору).

Відповідно до додатку № 2 до договору від 17.03.2011 року позивач та відповідач уклали цей акт прийомки - передачі товару про наступне, комітент поставив, а комісіонер прийняв товарно - матеріальні цінності відповідно до переліку наведеного в додатку № 2 - товар на загальну суму 190 310, 00 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору товар переданий комітентом комісіонеру в порядку, визначеному п. 2.1.2. договору.

Згідно п. 3.2. додатку № 2 до договору комітент та комісіонер, в особі своїх повноважних представників, перевірили комплектність та кількість переданого товару, в результаті чого комісіонер підтверджує відсутність будь-яких претензій по комплектності та кількості товару.

За пунктом 3.3. додатку № 2 до договору ризик пошкодження, псування, втрати або загибелі товару з моменту підписання цього акту несе комісіонер.

Відповідно до пояснювальної записки О. П. Амбросімова від 11.12.2013 року, копія якої міститься в матеріалах справи, 17 березня 2011р. ним зі сторони Ритуальної служби ДП Спецкомбінат ПКПО» було підписано договір комісії № 48, до якого додавався додаток №1, який був невід'ємною частиною договору та містив перелік продукції, асортимент (номенклатуру) та ціну товару, крім того, в той же день стороною ТОВ «Антік-Трейд» було надано на підпис новий додаток - додаток №2, після вивчення змісту якого та пересвідчившись у тому, що специфікації - Додаток №1 та Додаток №2 різняться між собою лише ціною О. П. Амбросімов підписав його. Як зазначено, в пояснювальній записці, на місце приймання-передачі О. П. Амбросімов особисто не виїздив, акт приймання-передачі товару не підписував.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року по справі № 5011-65/6025-2012 за позовом Ритуальної служби «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (відповідач по справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік - Трейд» (позивач по справі) про стягнення заборгованості за договором комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року в розмірі 110 845, 31 грн. встановлено, що ТОВ «Антік - Трейд» взяті на себе зобов'язання по договору комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року не виконав, не надав Ритуальній службі «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» продукцію.

Зазначеним вище рішенням, позовні вимоги Ритуальної служби «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (відповідач по справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік - Трейд» (позивач по справі) задоволено повністю.

Відповідно до протоколу № 1 від 07.10.2013 року засідання інвентаризаційної комісії по лісовому кладовищу, в результаті здійснення інвентаризації фактичної наявності пам'ятників виготовлених, з гранітної продукції переданих Ритуальній службі СКП «Спецкомбінат ПКПО» згідно Договору комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року ТОВ «Антік-Трейд», були виявлені інвентаризаційні різниці товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю та Додатком №2 до договору комісії № 48 від 17.03.2013 р.: фактична наявність пам'ятників з гранітної продукції становить 11 (одинадцять) комплектів, фактична сума пам'ятників з гранітної продукції в комплектах становить 62 595 грн., сума виявлених нестач становить 127 715, 00 грн.

За результатами службового розслідування та повторної інвентаризації гранітної продукції встановлено, що гранітна продукція Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-Трейд» на території Лісового кладовища відсутня.

В матеріалах справи, наявна претензія б/н б/д позивача на ім'я відповідача, відповідно до якої просив повернути у п'ятиденний термін повернути в повному обсязі поставлену продукцію або оплатити її вартість у сумі 190 310, 00 грн.

Листом Вих. № 1509 від 26.11.2012 року відповідач повідомив позивача про наслідки розгляду претензії, та зазначив, що претензію не визнає, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року по справі № 5011-65/6025-2012 встановлено, що продукція за договором комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року не поставлялась.

Спір у справі виник стосовно питання поставки позивачем відповідачу продукції за договором. За твердженням позивача відповідачу була поставлена продукція на суму 190 310, 00 грн., відповідачем вказане твердження заперечується. При цьому, позивач просить повернути йому нереалізовану продукцію, а за ту продукцію, яка відсутня у відповідача, просить стягнути з відповідача кошти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року є договором комісії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 69 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Із аналізу норм укладеного сторонами договору та додатку № 1 до договору, продукція за договором поставляється, відповідно до умов договору, по - перше - за письмовою заявкою відповідача (п. 3 додатку № 1 до договору), по - друге - за власні кошти позивача до торговельних мереж відповідача (п. 3.1.7 договору), по третє - за переліком, номенклатурою (асортиментом) кількістю, в терміни та на умовах вказаних сторонами у специфікації, яка є Додатком № 1 до договору (п. 1.2. договору), по - четверте - передача позивачем продукції оформлюється актом прийому - передачі (п. 4.3 договору, п. 2 додатку 3 1 до договору).

Факт поставки позивачем відповідачу продукції на суму 190 310, 00 грн. за договором позивач підтверджує додатком № 2 до договору з посиланням на п. 2.1.2. договору. При цьому, додаток № 2 до договору підписаний уповноваженим представником відповідача та містить відтиск печатки відповідача.

В той же час, судом встановлено, що зміст п. 2.1.2 в оригіналах договору позивача та відповідача відрізняється. Оригінали договору, як екземпляр позивача так і екземпляр відповідача пронумеровані, але не прошиті.

При цьому, відповідно до п. 10.1. договору до даного договору додається тільки додаток № 1 на 5 аркушах, посилань в тексті договору на додаток № 2 до договору, окрім як в п. 2.1.2. екземпляру договору позивача, не має.

За змістом пояснювальної записки О. П. Абросімова, додаток № 2 до договору підписаний ним, як специфікація, на місце приймання - передачі особисто він не виїздив, та акт прийому - передачі товару не підписував.

Інших доказів, ніж додаток № 2 до договору, як б підтверджували поставку позивачем відповідачу продукції на 190 310, 00 грн., зокрема, письмових заявок відповідача, товарно-транспортних - накладних матеріали справи не містять. Матеріали справи також не містять жодних доказів реалізації відповідачем продукції позивача у справі.

Додаток № 1 до договору та додаток № 2 до договору містять однаковий перелік продукції, номенклатуру (асортимент) та кількість продукції, проте відрізняються ціною. За змістом договору, додаток № 1 до договору є специфікацією.

За п. 4.1. договору ціна й інші умови реалізації продукції з'ясовуються сторонами у письмовій формі та оформлюються окремим додатком до договору. Оскільки, в додатку № 2 до договору сторони погодили інші ціни на продукцію ніж в додатку № 1 до договору, суд дійшов висновку, що підписавши додаток № 2 до договору сторони погодили в порядку п. 4.1. договору нові ціни реалізації продукції (у відповідності до ст. 1012 ЦК України - істотні умови договору комісії), тобто по суті погодили іншу специфікацію.

За умовами договору, погодження сторонами цін та інших умов реалізації продукції та передача продукції оформлюється різними документами, додатком до договору та актом прийому - передачі відповідно.

Крім того, рішенням господарського суду від 18.06.2012 року по справі № 5011-65/6025-2012 встановлено, що продукція за договором комісії на продаж продукції № 48 від 17.03.2011 року не поставлялась.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі викладеного, врахувавши, що рішенням господарського суду при розгляді спору між тими ж сторонами, встановлений факт не поставки продукції за договором позивачем відповідачу, що за наявності підписаного між сторонами додатку № 2 до договору, в матеріалах справи відсутні письмова заявка відповідача на поставку продукції та документи, що підтверджують доставку продукції до торгівельної мережі відповідача, що екземпляри оригіналів договорів різняться за текстом, що в матеріалах справи відсутні акти приймання - передачі продукції по партіям, та інші докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично продукція обумовлена в додатку № 2 до договору позивачем відповідачу не поставлялась. Відповідно, відповідач не може нести матеріальну відповідальність за непередану йому продукцію.

Судом, також, взято до уваги, що за умовами договору, на відповідача було покладено зобов'язання надавати позивачу звіт про виконання комісійного доручення, а на позивача зобов'язання приймати такі звіти та затверджувати їх. Доказів, які б підтверджували надання відповідачем позивачу такого звіту матеріали справи не містять, як і доказів, які б підтверджували вимогу позивача до відповідача про надання такого звіту. Вказане за переконанням суду свідчить, про відсутність у позивача інтересу щодо виконання відповідачем умов договору про виконання комісійного доручення.

Фактично, єдиним доказом, який свідчить про наявність у відповідача та передачу йому продукції позивача є протокол № 1 від 07.10.2013 року про проведення інвентаризації по Лісовому кладовищу, який суд не можу оцінити як належний та допустимий доказ по справі, оскільки він базується на твердженнях та припущеннях осіб, які не є матеріально-відповідальними та уповноваженими особами відповідача у справі. Крім того, даний доказ оцінюється судом критично, з огляду на наявність результатів службового розслідування та пояснень посадових осіб відповідача. Крім того, суд зазначає, що за відсутності доказів передачі позивачем відповідачу продукції (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, замовлення відповідача, звіти, акти приймання-передачі, оформлені належним чином) та доказів реалізації такої продукції відповідачем третім особам, суд не можу дійти висновку про факт передачі позивачем відповідачеві продукції на реалізацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем у справі не доведено належними засобами доказування, факт передачі ним відповідачеві продукції на реалізацію, а також не доведено сам факт реалізації продукції позивача відповідачем третім особам, у відповідача не виникло зобов`язань по перерахуванню коштів у відповідності до п. 5.3 договору, а також відповідач не може нести відповідальність, передбачену п. 6.9 договору, яка обумовлена за наявності вини відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, за відсутності належних доказів виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 48 по передачі відповідачеві продукції на реалізацію, суд не може встановити порушення відповідачем зобов`язань за договором, що є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.13 року.

Суддя Г.П. Бондаренко