Постанова

від 05.12.2013 по справі 801/6868/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6868/13-а

05.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Кисельова В. В.

за участю сторін:

представник позивача, Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства- Труфанова Ольга Андріївна, довіреність № б/н від 10.07.13

представник позивача, Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства- Горячук Денис Вячеславович, довіреність № б/н від 20.08.13

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 11.09.13 у справі № 801/6868/13-а

за позовом Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства (вул. 50 р. Жовтня,16,смт.Красногвардійське,Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97000)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Красногвардійське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.03.2013р. № 0000052202 про сплату 1994,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 року адміністративний позов Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 27.03.2013 р. № 0000052202.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 05.12.2013 представник заявника апеляційної скарги не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою Джанкойської ОДПІ АРК ДПС 06.03.2013р. на підставі наказу від 04.03.13р. № 382, виданого Джанкойською ОДПІ АРК ДПС, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стандарт» (ЄДРПОУ 25454831) за звітний період вересень 2011 року, про що складено Акт № 664/22-0/01034047 від 14.03.2013 року (а.с.13-17).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними:

- угода між ТОВ «Стандарт» та Красногвардійським МУВГ (сума угоди ПДВ - 1328,50 грн., договір № 153 від 16.09.2011р.).

2. п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1328,50 грн., у тому числі за вересень 2011р. - 1328,50 грн.

Висновки акту перевірки № 664/22-0/01034047 від 14.03.2013 року покладені в основу податкового повідомлення - рішення від 27.03.2013р. № 0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1994,00 грн., у тому числі 1329,00 грн. за основним платежем та 665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.18).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків відносно порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

В акті перевірки посадовою особою податкового органу зазначено (а.с.14, зворотній бік а.с.14), що перевірка правовідносин з ТОВ «Стандарт» проводилась на підставі інформації, отриманої від ДПІ м. Харків, щодо виконання господарських зобов'язань по укладеним нікчемним угодам (Акт перевірки ТОВ «Стандарт» від 30.11.2012р. № 2974/22-104/25454831).

Вказаним актом встановлено, що усі операції купівлі - продажу за участю ТОВ «Стандарт» за період вересень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», кредитом яких скористалось для мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ Красногвардійське МУВГ. В ході перевірки взаємовідносини ТОВ «Стандарт» з Красногвардійським МУВГ визнані нікчемними.

В результаті чого, податковим органом зроблено висновок про завищення Красногвардійським МУВГ податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на суму 1328,50 грн.

Красногвардійське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України.

Указом Президента України № 453/2011 від 13.04.2011 року «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України» створено Державне агентство водних ресурсів України.

На підставі Указу Президента України № 453/2011 від 13.04.2011 року були змінені найменування структурних підрозділів Державного агентства водних ресурсів України, зокрема, Красногвардійським міжрайонним управлінням водного господарства були внесені зміни до статутних документів. У зв'язку зі зміною у назвах сфери управління організації виникла необхідність заміни вивісок фасадних, інформаційних табличок Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства.

Для заміни старих фасадних вивісок, табличок 16.09.2011р. між Красногвардійським міжрайонним управлінням водного господарства (Покупець) та ТОВ «Стандарт» (Продавець) був укладений Договір № 153, предметом якого згідно п. 1.1. Договору є реалізація Продавцем та оплата Покупцем товару - металевих виробів згідно рахунків, які є невід'ємною частиною даного договору та підставою для розрахунків. Відповідно до п. 5.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р. (а.с.22).

Вказаний Договір був укладений з метою придбання металевих виробів - нових вивісок фасадних, табличок для встановлення на об'єктах.

Згідно рахунку - фактури № 481 від 16.09.2011р., накладної № 470 від 16.09.2011р. ТОВ «Стандарт» позивачу був поставлений товар - вивіски фасадні та таблички на загальну суму 7971,01 грн., у т.ч. 1328,50 грн. ПДВ (а.с.19, 20).

ТОВ «Стандарт» було виписано податкову накладну № 39 від 20.09.2011р. на загальну суму 7971,01 грн., у т.ч. 1328,50 грн. ПДВ (а.с.21).

Оплата товару позивачем підтверджується платіжним дорученням № 682 від 20.09.2011р. на суму 7971,01 грн. (а.с.163).

Товар був поставлений ТОВ «Стандарт» на центральний склад Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства.

Отримана позивачем податкова накладна № 39 від 20.09.2011р. була відображена ним в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с.75-78).

Сума ПДВ у розмірі 1328,50 грн. була включена позивачем до податкового кредиту у вересні 2011 року, що відображено Красногвардійським міжрайонним управлінням водного господарства в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатку № 5 до неї (а.с.70-71, 72).

У жовтні - листопаді 2011 року вивіски фасадні, таблички були відписані з центрального складу матеріально - відповідальною особою Рогозиною Г.В. на виробничі ділянки: Красногвардійська експлуатаційна ділянка - 6 шт., Полтавська ділянка - 3 шт., ГНС-1 - 9 шт., ГНС-2 - 6 шт., ГНС-3 - 11 шт., ГНС-4 - 8 шт., ділянка з ремонту електромеханічного устаткування - 2шт. для встановлення на об'єктах підрозділів Красногвардійського міжрайонного управлінням водного господарств, що підтверджується картками складського обліку, накладними внутрішнього переміщення матеріальних цінностей, зворотно-сальдовими відомостями, відомостями складського обліку 221 рахунку матеріально-відповідальних осіб центрального складу (а.с.81-119).

В квітні-травні 2012 року матеріально - відповідальними особами начальниками підрозділів Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства вивіски фасадні були встановлені на насосних станціях, виробничих ділянках, що підтверджується актами на списання матеріальних цінностей.

З вищенаведеного наявна реальність та товарність укладеного між позивачем та ТОВ «Стандарт» Договору поставки № 153 від 16.09.2011р.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність підтвердження позивачем своїх господарських відносин з контрагентом вищезазначеними документами первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІVзі змінами та доповненнями (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 996 Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, дійшов вірного висновку про їх відповідність вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону № 996.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Перевіряючи податкову накладну № 39 від 20.09.2011р., виписану ТОВ «Стандарт», судом першої інстанції встановлено, що вона відповідає вимогам зазначених норм.

Безпідставні висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Стандарт» Договору № 153 від 16.09.11р. на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Стандарт» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актом, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказаний же в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України (порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним) у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Відповідачем не надано доказів вказаних обставин.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити п.3 резолютивної частини постанови стосовно стягнення судових витрат.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати, стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунків Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АРК. Проте, приписами ч.1 ст.94 КАС України визначено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є об'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 у справі № 801/6868/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства (ЄДРПОУ 01034047, 97000, Автономна Республіка Крим, смт.Красногвардійське, вул. 50 р. Жовтня, 16) 114,00 грн. (сто чотирнадцять грн., 00 коп.) судових витрат».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.09.13 у справі № 801/6868/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна