Ухвала

від 26.12.2013 по справі 520/1994/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/8745/13

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів:Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.

При секретарі: Горновій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Арсенал» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства «Арсенал» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані щорічні відпуски, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Арсенал» (далі - ДП «Арсенал») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані щорічні відпуски, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Зазначав, що з 01.06.2011р. по 01.10.2012р. працював на посаді директора ДП «Арсенал» та був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

На час звільнення, відповідач не виплатив йому заробітну плату, саме: за травень та червень 2012р. по 2777,77 грн. за кожний місяць; за липень та серпень 2012р. по 2012,35 грн. за кожний місяць, за вересень 2012р. - 2766,88 грн. (682,85 грн. виплачені фондом соц. страхування, лікарняні), за жовтень 2011р. - 3109,45 грн. (компенсація за невикористані відпуски), а усього на суму 16 353,45 грн., чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України.

У зв'язку з тим, що відповідачем не була сплачена заробітна плата, позивач, з підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України, просив стягнути з ДП «Арсенал» середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 02.10.2012р. по день фактичного розрахунку по 129 грн. в день, а також моральну шкоду на суму 5 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про задоволення його вимог.

Рішенням суду від 20.06.2013р. позов задоволено частково: стягнуто з ДП «Арсенал» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 353,45 грн та середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 33 804, 72 грн. В частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено негайне виконання.

У апеляційній скарзі ДП «Арсенал» просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідач, будучи належним чином сповіщеним про час та місце розгляду справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, причини своєї неявки не повідомив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільнені є наявність вини підприємства.

Стаття 127 КЗпП України встановлює, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації, (ст.136).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01.06.2011р. працювала у відповідача на посаді директора ДП «Арсенал» та 01.10.2012р. був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

У порушення вимог ст. 116 КЗпП України з позивачем не був проведений розрахунок сум, що належать йому від підприємства, а саме: позивачу не була виплачена заробітна плата за травень та червень 2012р. по 2777,77 грн. за кожний місяць, за липень та серпень 2012р. по 2012,35 грн. за кожний місяць, за вересень 2012р. - 2766,88 грн. (682,85 грн. виплачені фондом соц. страхування, лікарняні), за жовтень 2011р. - 3109,45 грн. (компенсація за невикористані відпуски), а усього на суму 16 353,45 грн.

У зв'язку з невиплатою позивачу всіх належних сум, суд визнав, що відповідач у відповідності до положень ст. 117 КЗпП України зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення на суму 33 804, 72 грн. (260 роб. днів х 129,52 грн. - середньоденна заробітна плата) за період з 02.10.2012р. по 20.06.2013р.

Суму невиплаченого заробітну та розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені судом визначено з урахуванням позовних вимог позивачки та даних, наданих самим відповідачем, а тому доводи останнього про те, що судом неправильно проведений розрахунок розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені колегія суддів не приймає до уваги, а крім того, відповідач не зазначає у чому саме є неправильним цей розрахунок.

Відповідач не надав суду відповідних доказів про те, що при звільнені позивача з роботи ним були додержані вимоги ст. с. 127, 136 КЗпП України щодо порядку покриття шкоди, заподіяної працівником та забезпечення його гарантій і компенсацій.

Аналіз наведених обставин справи дозволяє апеляційному суду дійти висновку про те, що при звільненні позивача з роботи йому не були виплачені всі належні суми з вини відповідача і тому за правилами ст. 117 КЗпП України ДП «Арсенал» має нести відповідальність.

Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів не приймає до уваги.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційних скаргах, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

Підстав для скасування рішення суду, як про це йдеться мова у апеляційних скаргах, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Арсенал» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан

М.М.Драгомерецький

Р.Д.Громік