Рішення

від 10.12.2013 по справі 705/1934/13-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1934/13-ц

2/705/809/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі головуючого - судді Пархети А.В.

при секретарі - Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 307 051.11 грн. / 30 000 євро /,інфляційні витрати з урахуванням індексу інфляції в сумі 112 473.56грн., 3/три/ % річних від простроченої суми боргу - 34 589,90 грн., а всього 454 114.57 грн. та судових витрат по справі.

Свої доводи обгрунтовує слідуючим: 18.12.2007 року між ним та відповідачем по справі був укладений письмовий договір позики грошових коштів у сумі 30 000 євро, що по курсу національного банку України станом на 18.12.2007 року / 100 євро =726,8466 грн./ складало 218 053.80 грн. ОСОБА_2 просив здійснити позику саме у євро. Цього-ж дня він передав ОСОБА_2 30 000 євро, а останній написав розписку про отримання коштів з поверненням їх до 01.04.2008 року. У зазначений час він звернувся до відповідача по питанню повернення коштів, однак ОСОБА_2 попросив відтермінувати час повернення боргу до березня 2010 року. 01.03.2010 року він знову звернувся до ОСОБА_2 по питанню повернення боргу. Коштів не було і була досягнута домовленість про повернення коштів у жовтні 2012 року, про що боржник власноручно зробив підпис у раніше даній розписці. При цьому ОСОБА_2В, виступав як фізична особа, а не як голова правління. 25.10.2012 року він знову звернувся до відповідача по питанню повернення коштів, борг повернено не було, однак ОСОБА_2 знову написав розписку, що дійсно він сам позичив у нього зазначену суму коштів та що буде повертати борг частинами, починаючи з лютого 2013 року. У зазначений термін борг не був повернений, а тому він вимушений звернутись з позовом до суду про повернення суми боргу, інфляційних витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу і судового збору - 3441 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав повністю, у виступі посилається на зміст позовної заяви. Крім того пояснив, що кошти по договору позики давав лише ОСОБА_2, а не на ЗАТ ''Еталон'', кошти отримав боржник і лише він мав розраховуватись за вказаним договором. В послідуючому він звертався і до ПАТ ''Еталон'' по питанню повернення боргу, однак отримав відмову, про те, що згідно відповіді підприємства за період з 18.12.2007 по 12.07.2012 роки ПАТ ''Еталон'' з фізичною особою ОСОБА_1 будь-які розрахунки не проводило. Сам ОСОБА_2 вказані кошти через бухгалтерію ЗАТ ''Еталон '' також не проводив. З моменту передачі боргу і по даний час будь-яких коштів ОСОБА_2 йому не повертав.

Відповідач ОСОБА_2 позов заперечує повністю. При цьому пояснив, що дійсно як голова правління ЗАТ ''Еталон '' для потреб виробництва, а саме для придбання лінії по виготовленню алюмінієвих дисків, встановлення та виготовлення дисків у місті Умані заключив угоду про позику у позивача 30 000 євро, яка в послідуючому пролонговувалась. Вказані кошти витрачені на вищезазначені цілі / копії розрахункових квитанцій, видаткових ордерів, платіжних доручень додаються /. Вважає, що так як кошти у ОСОБА_1 брав для підприємства як голова правління, то з позовом він повинен звернутись до підприємства, а не особисто до нього.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, судом встановлено :

18 грудня 2007 року відповідач по справі ОСОБА_2 бере в борг у позивача ОСОБА_1 30 000 євро з кінцевим строком повернення 01.04.2008 року. Однак у даній розписці відповідач власноручно пише, що він як голова правління ЗАТ '' Еталон '' вказані грошові кошти бере на придбання нової лінії по виробництву алюмінієвих дисків. Борг у встановлений строк не повертає, а тому 03.03.2010 року на вказаній розписці дописують, що борг продовжується до повного розрахунку, підписуючи її та вказуючи лише своє прізвище. 25.10.2012 року ОСОБА_2В надає ОСОБА_1 розписку в якій вказує, що дійсно 18.12.2007 році він брав у борг у позивача 30 000 євро для потреб ЗАТ '' Еталон '', однак враховуючи те, що ЗАТ '' Еталон '' перереєстровано в ПАТ ''Еталон'' і він не впевнений, що правонаступник поверне кошти ОСОБА_1, то він вказану позику зобов'язується повертати частинами. Тобто, розпискою відповідач по справі визнав свій борг перед позивачем.

01.08.2012 року на адресу ОСОБА_1 надходить відповідь на його запит про те, що ПАТ ''Еталон '' станом на 12.07.2012 року кредитора - ОСОБА_1 не існувало, будь-які розрахунки між підприємством та ОСОБА_1 за період з 18.12.2007 по12.07.2012 роки не проводилось. Більше того бухгалтерією ПАТ ''Еталон'' на запит позивача 22.05.2013 року направлено відповідь про те, що за період з 18.12.2007 по 18.12.2008 роки грошових надходжень до каси та розрахункового рахунку підприємства від ОСОБА_2 не надходило і не було. Тобто вказані кошти ОСОБА_2 через бухгалтерію підприємства не проводив і в касу не вносив, що свідчить про те, що грошові кошти він від ОСОБА_1 отримував з власної ініціативи і на власні потреби. Надання відповідачем копій розрахункових квитанцій, видаткових ордерів, платіжних доручень, квитанції до прибуткового касового ордеру № 68 про прийняття від ОСОБА_2 20.12.2007 року безвідсоткової поворотно - фінансової допомоги в сумі 120 000грн. суд не може визнати належними доказами, так як вони не містять інформації про те, що саме кошти, отримані від ОСОБА_1, використовувались ОСОБА_2 при відповідних розрахунках. Не витримує ніякої критики також пояснення ОСОБА_2 у виступі у дебатах сторін про те, що він повернув позивачу 23400 євро - 3 % щомісячно від суми боргу, так як ніякими документами дані твердження підтверджені не були, а позивач категорично заперечує проти цього.

Офіційний курс НБУ валюти євро по відношенню до гривні станом на 02.04.2013 року становить 1023,5037 гривень за 100.00 євро.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.10 ч.3, ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог …

Позивачем ОСОБА_1 не надано до суду довідки управління статистики про індекси інфляції по Україні за 2007-2013 роки, а тому суд позбавлений можливості провести відповідні розрахунки за весь час прострочення грошового зобов'язання. Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги позивача у даній частині задоволенню не підлягають.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення. В зв'язку з цим підлягають частковому стягненню з відповідача і судові витрати.

На підставі ст. 524, 530, 533, 536, 553-555, 1046 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 307 051,11грн., 34 589,9 грн. - 3 % від простроченої суми боргу, судовий збір -3328.5 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення складено власноручно.

Суддя: А.В. Пархета