Вирок

від 20.05.2013 по справі 2512/2057/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2512/2057/2012 провадження № 11/795/100/2013 Головуючий у І інстанції Волошина Н.В. Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач Баглай І. П.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіБаглая І. П. суддів Лазоренка М. І., Трейтяк О. П.,

при секретарях Кадун Ж. А., Халімон Т.Ю., Олійник О.М.,

з участю прокурорів Надточій О.О., Гапєєвої Н. П., Шимка Є.М.,

Шваб Л.В.,

адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора Коропського району, потерпілого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_5, на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, освіта повна загально середня, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи і періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_5:

- на користь держави в особі Фінансового управління Коропської районної державної адміністрації - 43 грн. 76 коп. в рахунок відшкодування втрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6;

- на користь потерпілого ОСОБА_4 - 3449 грн. матеріальної та 50000 моральної шкоди, в іншій частині цивільний позов залишено без розгляду.

- на користь держави - судові витрати в розмірі 1394 грн. 40 коп. за проведення експертиз .

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Місцевим судом ОСОБА_5 було визнано винуватим та засуджено за порушення п.п. 2.1 (а), 2.3 (б), 11.2, 12.1, 14.3, 31,1 Правил дорожнього руху які виразилися у керуванні ним 23 вересня 2004 року, близько 03 годин 00 хвилин, технічно несправним мотоциклом «Дніпро 11», реєстраційний номер НОМЕР_1, без посвідчення водія відповідної категорії і під час руху на 45 кілометрі автодороги „Сосниця - Короп - Пролетарське" у напрямку смт. Короп не як найближче до правого краю проїжджої частини він перешкодив здійсненню маневру обгону керованого ним мотоциклу вантажною автомашиною, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не зреагував на її зміну, в результаті чого не впорався з керуванням, втратив рівновагу і мотоцикл перекинувся, а його пасажир ОСОБА_6 потрапив під колесо напівпричепу вантажної автомашини та отримав тілесні ушкодження які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких та спричинили смерть потерпілого.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, подали апеляції та просять:

- прокурор, не заперечуючи доведеності вини і кваліфікації дій засудженого, постановити новий вирок та посилити покарання, бо призначене районним судом не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого із-за м'якості;

- потерпілий ОСОБА_4 - вирок скасувати, як такий, що постановлений з порушенням норм КПК та постановити свій вирок. Він був позбавлений права на дослідження доказів у справі та допит свідків із-за неналежного повідомлення про дату одного із засідань. Вважає призначене покарання не відповідним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Так, місцевий суд у вироку вказує, що не виявлено обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, проте у матеріалах справи наявна постанова про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а остання обставина є обтяжуючою. Під час досудового слідства засуджений неодноразово змінював свої покази, ніде не працює тому без позбавлення волі виправитись не зможе. Зазначає, що залишились недослідженими обставини з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи. Так, не встановлено хто переніс потерпілого ОСОБА_6 з проїжджої частини дороги та залишив у безпорадному стані і чому дану особу не притягнуто до кримінальної відповідальності. Також вказує, що є несправедливим задоволення лише частини його позовних вимог оскільки матеріальна шкода була заявлена ним на момент скоєння злочину, та не проіндексована на момент постановлення вироку як того вимагає ст.1208 Цивільного кодексу. Задовольняючи позов у частині моральної шкоди суд не в повній мірі врахував ті душевні страждання, що завдані протиправною поведінкою щодо нього.

- адвокат ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_5, - вирок місцевого суду скасувати та виправдати засудженого із-за однобічності дізнання, досудового та судового слідства по справі, бо працівники міліції, які займалися оформленням матеріалів ДТП, не вжили заходів до розшуку ватажної автомашини, якнайшвидшого опитування ОСОБА_5, у протоколах огляду місця події та мотоцикла підроблені підписи понятих, мотоцикл зник з міліції тому встановити відповідність його механічних ушкоджень зазначеним у протоколі огляду не можливо, одяг потерпілого вилучався з порушенням КПК.

В апеляційному суді прокурор, адвокат та засуджений просили задовольнити їхні апеляції з викладених у них підстав, а потерпілий, не змінюючи доводи апеляції, просив скасувати вирок районного суду та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи під час часткового судового слідства, дослідивши дані про особу засудженого, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а решта - є необґрунтованими.

Як встановила колегія суддів, ОСОБА_5 дійсно в порушення п.п. 2.1 (а), 2.3 (б), 11.2, 12.1, 14.3, 31,1 Правил дорожнього руху керував 23 вересня 2004 року, близько 03 годин 00 хвилин, технічно несправним мотоциклом «Дніпро 11», реєстраційний номер НОМЕР_1, без посвідчення водія відповідної категорії і на 45 кілометрі автодороги „Сосниця - Короп - Пролетарське" рухався у напрямку смт. Короп не як найближче до правого краю проїжджої частини, перешкодив здійсненню маневру обгону керованого ним мотоциклу вантажною автомашиною, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не зреагував на її зміну, в результаті чого не впорався з керуванням, втратив рівновагу і мотоцикл перекинувся, а його пасажир ОСОБА_6 потрапив під колесо напівпричепу вантажної автомашини та отримав тілесні ушкодження які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких та спричинили смерть потерпілого.

Із доданої до протоколу огляду місця ДТП схеми видно, що сліди юзу від колеса мотоцикла на дорозі починаються на відставні 2,6 м від лівого краю (обочини) зустрічної по направленню руху ОСОБА_5 смуги. (т. 1 а.с. 7)

Отже при ширині проїжджої частини дороги в 7,5 м слідує, що ОСОБА_5 рухався на мотоциклі явно по зустрічній смузі і на відстані близько 5 метрів від правого відносно його напрямку руху узбіччя.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у місцевому суді підтвердили, що дійсно були на місці пригоди як поняті, своїх підписів на схемі ДТП не заперечували як не заперечували і зафіксовані на ній обставини. ( т. 6 а.с. 9 зворот, 10)

Правильність схеми ДТП по суті не заперечував в апеляційному суді і сам ОСОБА_5. Разом з тим він стверджував, що було темно, він рухався на відстані не більше 1 метра від правого узбіччя з вимкнутими фарами і дзеркал заднього виду на мотоциклі не було. Ці його пояснення в частині розташування мотоцикла під час руху на дорозі не узгоджуються з обставинами справи і колегія суддів їх розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Дійсно смерть потерпілого настала в результаті переїзду через нього вантажного транспорту. (т. 1 а.с. 205-214) Але враховуючи відсутність на мотоциклі явних слідів зіткнення з автомашиною, враховуючи обставини справи і зібрані по ній докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що падіння на проїжджу частину дороги мотоцикла під керуванням ОСОБА_5, падіння його самого та потерпілого ОСОБА_6 сталося в результаті інкримінованих засудженому дій які перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

За таких обставин апеляція адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_5, необґрунтована.

Також не обґрунтована апеляція і потерпілого ОСОБА_4. Колегія суддів не встановила порушень КПК місцевим судом, які тягнули б за собою скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Інкримінувати підсудному обставини, що обтяжують покарання, якщо вони не інкриміновані органом досудового розслідування, суд не має законних підстав.

Що стосується задоволення позовних вимог потерпілого, то місцевий суд обґрунтовано стягнув на відшкодування матеріальної шкоди суму, що підтверджена документально та належним чином мотивував суму, стягнуту на відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим колегія суддів вважає, що призначене покарання є явно не справедливим із-за м'якості.

Як пояснив сам ОСОБА_5, у темну пору доби він рухався на мотоциклі з вимкнутими фарами, після падіння не вжив заходів до надання якнайшвидшої допомоги травмованому ОСОБА_6, а натомість прибрав з місця пригоди мотоцикл. Такі його дії призвели до значного ускладнення розкриття та розслідування даної справи.

Тому, призначаючи по суті мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованої статті, місцевий суд не в повній мірі врахував тяжкість злочину та його наслідки, що підсудний як під час досудового розслідування так і в суді не визнав свою вину, а це свідчить про намагання уникнути відповідальності та призвело до невиправданої тяганини по справі.

Колегія суддів, вирішуючи питання про вид і розмір покарання, враховує ступінь суспільної небезпеки і тяжкість злочину, дані про особу підсудного, його намагання уникнути відповідальності, відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання і вважає, що ОСОБА_5 слід направити відбувати покарання реально на строк призначений місцевим судом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 378, 379 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., розділом 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

п р и с у д и л а:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 і апеляцію адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Апеляцію прокурора Коропського району задовольнити частково.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5, в частині призначеного йому покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_5 по ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

В решті вирок Менського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили, залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, через апеляційний суд Чернігівської області, протягом одного місяця після проголошення.

СУДДІ:

І. П. Баглай М. І. Лазоренко О. П. Трейтяк