Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2512/2398/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2512/2398/2012 провадження № 11/795/210/2013 Головуючий у І інстанції Чепурко В.О. Категорія - ч.1 ст. 122 КК України Доповідач Баглай І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіБаглая І. П. суддів Лазоренка М.І., Мельниченка Ю.В.,

з участю прокурора Гапєєвої Н.П.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_5 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернігів, проживаючого АДРЕСА_1, з середньою освітою, військовозобов'язаного, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця м. Чернігів, проживаючого АДРЕСА_2, з середньою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 2 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в КЗОЗ «Менська районна центральна лікарня» на користь місцевого бюджету Менського району, відповідно 4285 грн. 92 коп. та 5890 грн. 62 коп., а всього 10176 грн. 54 коп..

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за лікування потерпілого ОСОБА_3 в комунальному закладі Чернігівської міської ради «Чернігівська міська лікарня № 2» на користь місцевого бюджету м. Чернігова 4432 грн. 78 коп..

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 1129 грн. 35 коп., моральну шкоду в сумі 12000 грн., а всього 13129 грн. 35 коп..

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 4045 грн. 51 коп., моральну шкоду в сумі 12000 грн., а всього 16045 грн. 51 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - відмовлено.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Місцевим судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за умисне заподіяння середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_3, скоєне на ґрунті неприязних відносин 19 вересня 2011 року в 4 години 30 хвилин біля магазинів «АТЛ» та «Пасаж» в м. Мена по вул. Леніна.

Не погодившись з даним вироком суду, захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_6, подала апеляцію в якій просить його скасувати в частині визнання винуватим ОСОБА_6 і закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину. Також просить відмовити у задоволенні цивільного позову прокурора, щодо стягнення коштів на лікування потерпілих та позовів потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд у оскаржуваному вироку, як на доказ вини ОСОБА_6, послався на те, що свідок ОСОБА_8 через вікно бачив бійку між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Але вказаний свідок під час досудового слідства та у судовому засіданні суду першої інстанції повідомив, що бачив, як ОСОБА_6 відтягував ОСОБА_5 від лежачого на проїжджій частині дороги чоловіка, що не бачив, щоб ОСОБА_6 бив когось. Задовольняючи цивільні позови прокурора, заявлені в інтересах закладів охорони здоров'я, суд стягнув витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 на користь «Менської центральної районної лікарні» за період з 19.09.2011 року по 05.10.2011 року та на користь «Чернігівської міської лікарні № 2» за період з 04.10.2011 року по 26.10.2011 року, тобто за 04.10.2011 року та 05.01.2011 року суд стягнув витрати на стаціонарне лікування одного і того самого потерпілого на користь двох міських бюджетів. Зазначає, що суд, задовольняючи цивільні позови прокурора, стягнув на користь місцевого бюджету Менського району шкоду завдану комунальному підприємству «Менська центральна районна лікарня» не на підставі довідки-розрахунку бухгалтерії цього закладу, із зазначенням вартості одного ліжко-дня та загальної суми фактичних витрат на лікування, а на підставі листів головного лікаря. Звертає увагу, що у фіскальних чеках наданих потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як предмет купівлі зазначено «медикаменти без ПДВ», але неможливо встановили які конкретно ліки придбавались на їх підставі, оскільки за вказаними чеками потерпілі могли купувати медикаменти для лікування захворювань не пов'язаних із нанесенням їм тілесних ушкоджень. Вважає, що потерпілими не було надано доказів на підтвердження факту заподіяння їм моральної шкоди, бо вони не зазначили з яких міркувань виходили визначаючи саме такий розмір шкоди. В порушення норм Кримінально-процесуального закону судове слідство було проведено не об'єктивно, не повно та однобічно.

Засуджений ОСОБА_5 також подав апеляцію в якій просить скасувати названий вирок в частині задоволення цивільних позовів і відмовити прокурору Менського району в задоволенні вказаних цивільних позовів в повному обсязі. Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 3140,30грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково і стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 673,64 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Мотивація апеляції ОСОБА_5 аналогічна з мотивацією апеляції захисника ОСОБА_2 в частині цивільних позовів.

Прокурор відкликав свою апеляцію до початку розгляду справи.

Заслухавши доповідача, прохання адвоката та обох засуджених задовольнити їхні апеляції з викладених в них підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_5 та невизнання вини ОСОБА_6, їх вина в інкримінованих злочинах підтверджується сукупністю доказів, досліджених місцевим судом.

Так, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на протязі всього провадження у справі давали одинакові свідчення, що кожного з них били як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_8 пояснив у місцевому суді, що 19 вересня 2011 року близько 4 години бачив бійку між ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_4 та ОСОБА_3, після закінчення якої двоє останніх залишилися на місці пригоди і були дуже побиті. Він хоч і не бачив із-за темряви хто кому наносив удари, але участь у бійці приймали всі четверо.

Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим, встановлена у передбаченому законом порядку і ніким не оспорюється.

Таким чином вирок місцевого суду в частині доведеності вини обох засуджених у заподіянні середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень обом потерпілим ґрунтується на достатніх і достовірних доказах, а узгодженість їхніх дій свідчить про спільний умисел.

Разом з тим, вирішуючи питання цивільних позовів, місцевий суд не в повній мірі дослідив матеріали, якими вони обґрунтовуються.

Так, задовольняючи цивільні позови прокурора, заявлені в інтересах закладів охорони здоров'я, суд стягнув витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 на користь «Менської центральної районної лікарні» за період з 19.09.2011 року по 05.10.2011 року та на користь «Чернігівської міської лікарні № 2» за період з 04.10.2011 року по 26.10.2011 року. Тобто за 2 дні лікування на стаціонарі стягнуто витрати за лікування одного і того ж потерпілого на користь двох бюджетів.

Заслуговує на увагу і посилання в апеляції адвоката, що суд стягнув на користь місцевого бюджету Менського району шкоду завдану комунальному підприємству «Менська центральна районна лікарня» не на підставі довідки-розрахунку бухгалтерії цього закладу, із зазначенням вартості одного ліжко-дня та загальної суми фактичних витрат на лікування, а на підставі листів головного лікаря.

Не звернув увагу місцевий суд та не з'ясував чи потребував потерпілий ОСОБА_3 придбання 85 пар печаток не стерильних, як це зазначено у довідці Менської центральної районної лікарні. (т. 3 а.с. 83)

Згідно цієї ж довідки реополіглюкін ОСОБА_3 не призначався, а чек на його придбання потерпілим наданий суду. (т. 3 а.с. 23)

Аналогічна ситуація невідповідності ліків, що виписувалися для лікування ОСОБА_4 та ліків про придбання яких він надав чеки. Зокрема йому не виписувалися розчини дексаметазону, брілліантової зелені. ( т. 3 а.с. 16, 83)

Також не можна вважати обґрунтуванням позову одні лише чеки, в яких зазначено «медикаменти без ПДВ».

Окрім того, згідно з п.п. 6,7,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 25.01.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, зокрема, повинен з'ясувати, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судова колегія вважає, що вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди заподіяної потерпілим, місцевий суд не в повній мірі врахував вимоги закону щодо задоволення вказаних позовних вимог.

За таких обставин вирок районного суду в частині цивільних позовів прокурора Менського району та потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а справа, в цій частині, - направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Порушень чинного законодавства, які давали б підстави для зміни чи скасування в решті вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., розділом 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_6, задовольнити частково.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині цивільних позовів прокурора Менського району та потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

СУДДІ:

І.П. Баглай М.І. Лазоренко Ю.В. Мельниченко