Ухвала

від 23.12.2013 по справі 762/3168/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

23.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/3111/2013р. Головуючий у першій

інстанції Дибець О.М.

Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Клочка В.П., Єфімової В.О.,

секретар - Сидорук М.А.,

за участю:

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Комунального закладу „Міська лікарня № 1 ім. М.І.Пірогова" до ОСОБА_3, про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, відшкодування моральної шкоди, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування" про відшкодування майнової і моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 01 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулись з зазначеними позовами до Балаклавського районного суду м. Севастополя у кримінальній справі за обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 20 серпня 2013 року вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2013 року в частині вирішення позовів скасований, справу у цій частині передано на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Уточнивши позовні вимоги, Комунальний заклад „Міська лікарня № 1 ім. М.І.Пірогова" просив стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, 1233,26 грн.; ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 1346,15 грн. та у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.; ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 31731,11 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами заподіяння шкоди здоров'ю та майну потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 1 травня 2012 року при порушенні ОСОБА_3 ПДР України, які встановлені вироком Балаклавського районного суду міста Севастополя від 11 березня 2013 року.

ОСОБА_4 обґрунтовує відшкодування їй шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у ступені середньої тяжкості та моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю і стражданнях; ОСОБА_5 просив про відшкодування майнової шкоди, яка полягає у витратах у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу марки „Фольксваген", власником якого він є, та моральної шкоди, якої він зазнав через душевні страждання у зв'язку з пошкодженням його майна та протиправною поведінкою відповідача щодо його дружини ОСОБА_4

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 01 листопада 2013 року позов КЗ „Міська лікарня № 1 ім.М.І Пирогова" задоволено; у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, відмовлено; позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто на її користь 2000 грн.; у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди відмовлено; позов ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 1200 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду за її позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду за його позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином (а.с. 136), що, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржується в частині позовів ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч.2 ст.1167, ч.ч. 2,5 ст.1187, ст. 1166 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; при цьому особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого (у тому числі і моральну шкоду).

Відповідно до п.1-3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 20 серпня 2013 року у частині засудження ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, встановлено, що 01.05.2012 р. о 11-45 год., ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки „Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом поблизу ставку, розташованому у с. Рідне м. Севастополя, з боку місця відпочинку № 12 у напрямку місця відпочинку № 8, порушивши вимоги п.п.1,5,10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, після чого сталося зіткнення з розташованим позаду транспортним засобом - автомобілем марки „Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5 (а.с. 56-60).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала ОСОБА_4 у зв'язку з ушкодженням її здоров'я внаслідок заподіяння діями відповідача середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також в зв'язку з душевними стражданнями, яких зазнав позивач ОСОБА_5 у зв'язку з пошкодженням його майна та протиправною поведінкою ОСОБА_3 відносно дружини позивача та заподіяння їй ушкоджень здоров'я.

Суд, враховуючи положення Закону України „Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. (в редакції на час укладення договору страхування цивільної відповідальності) прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для покладення відповідальності за завдану позивачам моральну шкоду на безпосереднього її заподіювача - ОСОБА_3

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, керуючись ч.ч.3,5 ст.23 ЦК України, роз'ясненнями, викладеними у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", врахувавши вимоги розумності та справедливості, відзначив глибину фізичних і душевних страждань ОСОБА_4, яка через неправомірні дії відповідачки перебувала на стаціонарному лікуванні, а також тривалий час проходила амбулаторне лікування, що негативно вплинуло на її соціальне буття, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд також врахував, що ОСОБА_3 сплатила на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 4450 грн. (встановлено ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 20 серпня 2013 року (а.с. 62 зворот)), обґрунтовано визначив суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 розмірі 2000 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд необґрунтовано занизив розмір суми, яка підлягає стягненню на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди обґрунтовано не прийняти до уваги обставини, що ОСОБА_4 в результаті завдання їй моральної шкоди позбавлена можливості займатися підприємницькою діяльністю, оскільки ці обставини є недоведеними. Посилання ОСОБА_4 на те, що після протиправних дій відповідача вона позбавлена можливості спілкуватись з онукою, не мають значення для визначення розміру грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і про частково задоволення позову ОСОБА_5 до відповідача про відшкодування моральної шкоди. Суд, керуючись ч.ч.3,5 ст.23 ЦК України, роз'ясненнями, викладеними у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", врахувавши вимоги розумності та справедливості, відзначив глибину фізичних і душевних страждань ОСОБА_5, який внаслідок пошкодження належного йому майна був обмежений у фактичній можливості його використання за призначенням, був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого побуту та побуту своєї родини, обґрунтовано визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 1200 грн.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ОСОБА_5 про те, що його моральні переживання посилюються ставленням ОСОБА_3 до заподіяного нею злочину, оскільки ці доводи не мають значення для визначення розміру грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 01 листопада 2013 року в частині позовів ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: - Л.В. Володіна

Судді: - В.П. Клочко

- В.О. Єфімова