Постанова

від 24.12.2013 по справі 805/14592/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 р. Справа №805/14592/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства «ЮВЕЛІРСЕРВІС» м. Краматорськ

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000042202/4305, № 0000052202/4306

за участю

представників сторін:

від позивача: Тимчук В.О. - за довір.

від відповідача: Ресьян М.С. - за довір.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство «ЮВЕЛІРСЕРВІС» м. Краматорськ, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000042202/4305, № 0000052202/4306.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013 року № 0000042202/4305 та № 0000052202/4306 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв'язку з тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки. Висновки акту перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення є неправомірними, так як зроблені без належного дослідження первинних фінансово - господарських документів позивача, сформовані на аналітичній податковій інформації із інформаційних баз даних та з перевищенням повноважень щодо визнання правочинів нікчемними. Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору, ним було здійснено придбання у ПП «АВК - Антей» товару, що підтверджується договором поставки, видатковими накладними на товар, актами здачі - прийняття товарно - матеріальних цінностей, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками - фактури на товар, актами приймання дорогоцінних металів, виданих продавцем, паспортами на товар, які посвідчують якість товару. Усі фінансово - бухгалтерські документи, які оформлені за наслідками здійснення позивачем придбання у ПП «АВК - Антей» товару відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимогам Інструкції № 84 та є первинними документами, і мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши заперечення, які долучені до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки позивача не встановлено факту передачі ТМЦ за договором від продавця покупцю, в зв'язку з відсутністю актів приймання - передачі товару, документів, що в повному обсязі засвідчують транспортування, реальність зберігання продукції, довіреностей на отримання ТМЦ та сертифікатів якості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства «ЮВЕЛІРСЕРВІС», зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краматорської міської ради 23.12.2004 р., код ЄДРПОУ 19379551, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області.

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства «ЮВЕЛІРСЕРВІС» м. Краматорськ з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, вересень 2012 р. та витрат по деклараціях з податку на прибуток за І півріччя 2012 р. та три квартали 2012 р. по господарських відносинах з платником податків ПП «АВК - Антей», за результатами якої складено акт № 288/05-15-22-02-19379551 від 27.08.2013 р.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ ВТП «ЮВЕЛІРСЕРВІС»:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 зі змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 642567 грн., у т. ч за квітень 2012 р. на суму 56899 грн., за травень 2012 р. на суму 75500 грн., за червень 2012 р. на суму 192334 грн., за липень 2012 р. на суму 232000 грн., за вересень 2012 р. на суму 85834 грн.

- пп. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 зі змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження податку на прибуток всього за три квартали 2012 р. на суму 674695 грн., в т. ч. за півріччя 2012 р. на суму 340970 грн.

12.09.2013 р. на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000042202/4305 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963850,50 грн., з яких сума основного платежу 642567 грн. та штрафні (фінансові) санкції 321283,50 грн. та № 0000052202/4306 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 843368 грн., з яких сума основного платежу 674695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 168673,75 грн.

Під час перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ПП «АВК - Антей» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) покупцю - ТОВ ВПТ «ЮВЕЛІРСЕРВІС» в розумінні статті 134 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями та ст. 198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельне підприємство «ЮВЕЛІРСЕРВІС» (покупець) та Приватним підприємством «АВК - Антей» (продавець) було укладено договір поставки № 2 від 03.01.2012 року. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується в порядку та строки, визначені цим договором, передати у власність покупця товар, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах визначених цим договором. Поставка товару здійснюється на підставі рахунку - фактури постачальника та на умовах СРТ на склад покупця. Постачальник зобов'язаний надати належним чином складені супровідні документи на постачаємий товар у відповідності з вимогами діючого законодавства України, а саме: накладну, податкову накладну та документи які підтверджують якість товару. Прийомка товару по кількості та якості здійснюється згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 06.04.1998 року за № 84 «Про затвердження інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння». Ціна на постачає мий товар є договірною на кожну партію товару. Оплата здійснюється на умовах оплати по факту поставки. Строк дії договору до 31.12.2012 р.

24.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства «ЮВЕЛІРСЕРВІС» (покупець) та Приватним підприємством «АВК - Антей» (продавець) укладено додаткову угоду № 1 якою визначено, що поставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок власними силами на склад покупця. Право власності на товар переходить покупцю в момент передачі товару по місцезнаходженню покупця.

Постачальником були виписані рахунки - фактур № СФ-0000512 від 09.04.2012 року на суму 57696 грн., у тому числі ПДВ 9616 грн., № СФ-0000536 від 18.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000537 від 19.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000538 від 20.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000513 від 00.04.2012 року на суму 47700 грн., у тому числі ПДВ 7950 грн., № СФ-0000539 від 23.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000620 від 21.05.2012 року на суму 453000 грн., у тому числі ПДВ 75500 грн., № СФ-0000644 від 18.06.2012 року на суму 470004 грн., у тому числі ПДВ 78334 грн., № СФ-0000659 від 25.06.2012 року на суму 684000 грн., у тому числі ПДВ 114000 грн., № СФ-0000673 від 10.07.2012 року на суму 462000 грн., у тому числі ПДВ 77000 грн., № СФ-0000684 від 18.07.2012 року на суму 459996 грн., у тому числі ПДВ 76666 грн., № СФ-0000713 від 31.07.2012 року на суму 470004 грн., у тому числі ПДВ 78334 грн., № СФ-0000754 від 20.08.2012 року на суму 470004 грн., у тому числі ПДВ 78334 грн., № СФ-0000807 від 20.09.2012 року на суму 515004 грн., у тому числі ПДВ 9616 грн.,

На підтвердження надання послуг постачальником надано паспорти на товар, в яких зазначено найменування товару, його марка, маса товару, супровідні документи.

Крім того сторонами по договору поставки № 2 від 03.01.2012 р. були виписані накладні, податкові накладні, складені акти приймання товару на кожну поставку а також доповідні записки комірника про прибуття товару без товарно - транспортних накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем було сплачено постачальнику кошти, що підтверджується платіжними дорученнями які маються в матеріалах справи.

На підставі вищезазначених первинних документів, позивачем було сформовано витрати при визначенні податку на прибуток за півріччя 2012 р. в розмірі 340970 грн. та три квартали 2012 р. в сумі 674695 грн. та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за квітень 2012 р. в розмірі 56899 грн., за травень 2012 р. в розмірі 75500 грн., за червень 2012 р. в розмірі 192334 грн., за липень 2012 р. в розмірі 232000 грн., за вересень 2012 р. в розмірі 85834 грн.

Згідно пп. 14.1.27 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138. 1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 139.1 ст. 139 ПК України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховується при визначенні оподаткованого прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання товарів та виконаних робіт, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що усі фінансово - господарські документи, які оформлені за наслідками здійснення позивачем господарської діяльності, а саме придбання у ПП «АВК - Антей» товару відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерську облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, та є первинними документами, що мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач, як виробник та реалізатор власної продукції, правомірно відносив до складу витрат вартість отриманого від ПП «АВК - Антей» товару у перевіряємий період.

Щодо формування податкового кредиту за спірний період суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1. та 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначеного договору поставки позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, видаткові накладні, паспорти якості на товар, платіжні доручення банку, суд приходить до висновку позивачем правомірно сформовано податкового кредиту у перевіряє мий період по взаємовідносинам з ПП «АВК-Антей».

Щодо посилання відповідача на відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування, суд зазначає наступне.

Договором поставки визначено, що поставко товару здійснюється на умовах СРТ, на склад покупця. Під час розгляду справи встановлено, що товар доставлявся позивачу особисто директором ПП «АВК - Антей» на власному автотранспорті. Зазначене підтверджується нотаріально посвідченими поясненнями директора ПП «АВК - Антей» Кацубінським О.В., які долучені до матеріалів справи. В зв'язку з чим товарно - транспортні накладні не складалися.

Суд зазначає, що товарно - транспортна накладна не є документом обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток. Отже її відсутність не впливає на правомірність формування витрат та податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

Факт отримання товару підтверджується актами здачі - приймання товарно - матеріальних цінностей та доповідних записок складених матеріально відповідальною особою позивача, які маються в матеріалах справи.

Стосовно посилання відповідача на акт за № 93/1520/35741499 від 20.06.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АВК-Антей» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Конус плюс» за період травень - липень 2012 року, ТОВ «Акопт» у квітні 2012 року, ТОВ «Медіа - ресурс» у березні 2012 року, ТОВ «Васгард» у вересні 2012 року, суд зазначає наступне.

Зазначеним актом встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків щодо придбання ПП «АВК-Антей» товарів/робіт, послуг у контрагентів постачальників ТОВ «Конус плюс» за період травень - липень 2012 року, ТОВ «Акопт» у квітні 2012 року, ТОВ «Медіа-ресурс» у березні 2012 року, ТОВ «Васгард» у вересні 2012 року. Так, в акті зазначено, що господарські операції з зазначеними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Проте, в вищевказаному акті відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ПП «АВК-Антей».

Так, встановлення ознак нікчемності правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення нікчемності правочинів це інформація посадових осіб щодо фактичного здійснення господарських операцій, визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, зберігання товарів по ланцюгу постачання до його фактичного споживача, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідно до ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що висновки акта за №93/1520/35741499 від 20.06.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АВК-Антей» на які є посилання в акті перевірки позивача не спростовують факту отримання позивачем робіт/послуг за договором постачання від ПП «АВК-Антей» за спірний період.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується висновки акту перевірки та відповідачем не доведено суду порушення позивачем норм Податкового кодексу на підставі яках прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року № 0000042202/4305, № 0000052202/4306 прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства "ЮВЕЛІРСЕРВІС" м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000042202/4305, № 0000052202/4306 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішень форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000042202/4305 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963850,50 грн., з яких сума основного платежу 642567 грн. та штрафні (фінансові) санкції 321283,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішень форми "Р" від 12.09.2013 року № 0000052202/4306 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 843368 грн., з яких сума основного платежу 674695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 168673,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельного підприємства "ЮВЕЛІРСЕРВІС" м. Краматорськ судовий збір в розмірі 2294 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 24 грудня 2013 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 27 жовтня 2013 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.