Ухвала

від 28.01.2014 по справі 805/14592/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року справа №805/14592/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.В.,

за участі представника позивача Тимчука В.О., представника відповідача Карташева О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №805/14592/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство «ЮВЕЛІРСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.09.2013 року:

- № 0000042202/4305 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963850,50 грн., з яких сума основного платежу 642567 грн. та штрафні (фінансові) санкції 321283,50 грн.;

- №0000052202/4306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 843368 грн., з яких сума основного платежу 674695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 168673,75 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013 року № 0000042202/4305 та № 0000052202/4306 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв'язку з тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки. Висновки акту перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення є неправомірними, так як зроблені без належного дослідження первинних фінансово - господарських документів позивача, сформовані на аналітичній податковій інформації із інформаційних баз даних та з перевищенням повноважень щодо визнання правочинів нікчемними. Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору, ним було здійснено придбання у ПП «АВК - Антей» товару, що підтверджується договором поставки, видатковими накладними на товар, актами здачі - прийняття товарно - матеріальних цінностей, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками - фактури на товар, актами приймання дорогоцінних металів, виданих продавцем, паспортами на товар, які посвідчують якість товару. Усі фінансово - бухгалтерські документи, які оформлені за наслідками здійснення позивачем придбання у ПП «АВК - Антей» товару відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимогам Інструкції № 84 та є первинними документами, і мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. За таких обставин, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.09.2013 року №0000042202/4305 та №0000052202/4306.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрован в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краматорської міської ради 23.12.2004 р. (т. № 1 а.с. 25) та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, вересень 2012 року та витрат по деклараціях з податку на прибуток за І півріччя 2012 року та три квартали 2012 року по господарських відносинах з платником податків ПП «АВК - Антей», за результатами якої складено акт № 288/05-15-22-02-19379551 від 27.08.2013 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 зі змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 642567 грн., у т. ч за квітень 2012 року на суму 56899 грн., за травень 2012 року на суму 75500 грн., за червень 2012 року на суму 192334 грн., за липень 2012 року на суму 232000 грн., за вересень 2012 року на суму 85834 грн.;

- пп. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 зі змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження податку на прибуток всього за три квартали 2012 року на суму 674695 грн., в т. ч. за півріччя 2012 р. на суму 340970 грн. ( а.с. 30-49).

12.09.2013 року на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000042202/4305 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963850,50 грн., з яких сума основного платежу 642567 грн. та штрафні (фінансові) санкції 321283,50 грн. та № 0000052202/4306 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 843368 грн., з яких сума основного платежу 674695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 168673,75 грн.( а.с. 27-28).

Під час перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ПП «АВК - Антей» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) покупцю - ТОВ ВПТ «ЮВЕЛІРСЕРВІС» в розумінні статті 134 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями та ст. 198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «АВК - Антей» (продавець) було укладено договір поставки № 2 від 03.01.2012 року. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується в порядку та строки, визначені цим договором, передати у власність покупця товар, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах визначених цим договором. Поставка товару здійснюється на підставі рахунку-фактури постачальника та на умовах СРТ на склад покупця. Постачальник зобов'язаний надати належним чином складені супровідні документи на постачаємий товар у відповідності з вимогами діючого законодавства України, а саме: накладну, податкову накладну та документи які підтверджують якість товару. Прийомка товару по кількості та якості здійснюється згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 06.04.1998 року за № 84 «Про затвердження інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння». Ціна на постачаємий товар є договірною на кожну партію товару. Оплата здійснюється на умовах оплати по факту поставки. Строк дії договору до 31.12.2012 року (Том 1 а.с. 76-79).

24.01.2012 р. між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «АВК-Антей» (продавець) укладено додаткову угоду № 1, якою визначено, що поставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок власними силами на склад покупця. Право власності на товар переходить покупцю в момент передачі товару по місцезнаходженню покупця ( Том 2 а.с. 5).

Постачальником були виписані рахунки - фактур № СФ-0000512 від 09.04.2012 року на суму 57696 грн., у тому числі ПДВ 9616 грн., № СФ-0000536 від 18.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000537 від 19.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000538 від 20.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000513 від 00.04.2012 року на суму 47700 грн., у тому числі ПДВ 7950 грн., № СФ-0000539 від 23.04.2012 року на суму 58999,50 грн., у тому числі ПДВ 9833,25 грн., № СФ-0000620 від 21.05.2012 року на суму 453000 грн., у тому числі ПДВ 75500 грн., № СФ-0000644 від 18.06.2012 року на суму 470004 грн., у тому числі ПДВ 78334 грн., № СФ-0000659 від 25.06.2012 року на суму 684000 грн., у тому числі ПДВ 114000 грн., № СФ-0000673 від 10.07.2012 року на суму 462000 грн., у тому числі ПДВ 77000 грн., № СФ-0000684 від 18.07.2012 року на суму 459996 грн., у тому числі ПДВ 76666 грн., № СФ-0000713 від 31.07.2012 року на суму 470004 грн., у тому числі ПДВ 78334 грн., № СФ-0000754 від 20.08.2012 року на суму 470004 грн., у тому числі ПДВ 78334 грн., № СФ-0000807 від 20.09.2012 року на суму 515004 грн., у тому числі ПДВ 9616 грн. ( а.с. 85-98).

На підтвердження надання послуг постачальником надано паспорти на товар, в яких зазначено найменування товару, його марка, маса товару, супровідні документи ( а.с. 127-140).

Крім того, сторонами по договору поставки № 2 від 03.01.2012 р. були виписані накладні, податкові накладні, складені акти приймання товару на кожну поставку а також доповідні записки комірника про прибуття товару без товарно - транспортних накладних ( а.с. 99-126, 141-154).

Позивачем було сплачено постачальнику кошти, що підтверджується платіжними дорученнями які маються в матеріалах справи.

На підставі вищезазначених первинних документів, позивачем було сформовано витрати при визначенні податку на прибуток за півріччя 2012 року в розмірі 340970 грн. та три квартали 2012 року в сумі 674695 грн. та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за квітень 2012 року в розмірі 56899 грн., за травень 2012 року в розмірі 75500 грн., за червень 2012 року в розмірі 192334 грн., за липень 2012 року в розмірі 232000 грн., за вересень 2012 року в розмірі 85834 грн.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. 14.1.27 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138. 1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 139.1 ст. 139 ПК України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховується при визначенні оподаткованого прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання товарів та виконаних робіт, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі фінансово - господарські документи, які оформлені за наслідками здійснення позивачем господарської діяльності, а саме придбання у ПП «АВК - Антей» товару відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерську облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, та є первинними документами, що мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що позивач, як виробник та реалізатор власної продукції, правомірно відносив до складу витрат вартість отриманого від ПП «АВК-Антей» товару у перевіряємий період.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1. та 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначеного договору поставки позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, видаткові накладні, паспорти якості на товар, платіжні доручення банку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у перевіряємий період по взаємовідносинам з ПП «АВК-Антей».

Доводи апелянта, щодо відсутності доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування, колегія суддів є безпідставними з огляду на наступне.

Договором поставки визначено, що поставко товару здійснюється на умовах СРТ, на склад покупця. Судом першої інстанції встановлено, що товар доставлявся позивачу особисто директором ПП «АВК-Антей» на власному автотранспорті. Зазначене підтверджується нотаріально посвідченими поясненнями директора ПП «АВК-Антей» Кацубінським О.В., які долучені до матеріалів справи. У зв'язку з цим товарно-транспортні накладні не складалися (а.с. 35). Жодних доказів на спростування вказаних доводів відповідачем судам обох інстанцій не надано.

Факт отримання товару підтверджується актами здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей та доповідних записок складених матеріально відповідальною особою позивача, які маються в матеріалах справи.

Посилання відповідача на необхідність складання ТТН є безпідставними, оскільки товар автотранспортом не поставлявся.

Стосовно посилання відповідача на акт за № 93/1520/35741499 від 20.06.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АВК-Антей» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Конус плюс» за період травень - липень 2012 року, ТОВ «Акопт» у квітні 2012 року, ТОВ «Медіа - ресурс» у березні 2012 року, ТОВ «Васгард» у вересні 2012 року, колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаного акту жодних даних про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АВК-Антей» не вбачається. Вказані господарські операції в зазначеному акті не аналізувались і відповідні висновки по ним не робились.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки акту за № 93/1520/35741499 від 20.06.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АВК-Антей» на які є посилання в акті перевірки позивача не спростовують факту отримання позивачем робіт/послуг за договором постачання від ПП «АВК-Антей» за спірний період.

Крім того, виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Таким чином, що матеріалами справи не підтверджується висновки акту перевірки та відповідачем не доведено суду порушення позивачем норм Податкового кодексу на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Повний текст складений 29 січня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №805/14592/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова