Ухвала

від 23.09.2014 по справі 805/14592/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/8112/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

у справі № 805/14592/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство «ЮВЕЛІРСЕРВІС»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство «ЮВЕЛІРСЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «ЮВЕЛІРСЕРВІС») до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Краматорську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.09.2013 року №0000042202/4305 та №0000052202/4306.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ЮВЕЛІРСЕРВІС», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Краматорську проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, вересень 2012 року та витрат по деклараціях з податку на прибуток за І півріччя 2012 року та три квартали 2012 року по господарських відносинах з платником податків ПП «АВК - Антей», за результатами якої складено акт № 288/05-15-22-02-19379551 від 27.08.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 642567 грн.; пп. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 674695 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.09.2013 року № 0000042202/4305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 963850,50 грн., з яких сума основного платежу - 642567 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 321283,50 грн., та від 12.09.2013 року № 0000052202/4306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 843368 грн., з яких сума основного платежу - 674695 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 168673,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «АВК - Антей» (продавець) було укладено договір поставки № 2 від 03.01.2012 року. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується в порядку та строки, визначені цим договором, передати у власність покупця товар, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах визначених цим договором. Поставка товару здійснюється на підставі рахунку-фактури постачальника та на умовах СРТ на склад покупця.

24.01.2012 р. між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «АВК-Антей» (продавець) укладено додаткову угоду № 1, якою визначено, що поставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок власними силами на склад покупця. Право власності на товар переходить покупцю в момент передачі товару по місцезнаходженню покупця.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами приймання товару, рахунками - фактури, платіжними дорученнями.

Також судами встановлено, що товар доставлявся позивачу особисто директором ПП «АВК-Антей» на власному автотранспорті.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП «АВК-Антей», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов