Ухвала

від 11.12.2013 по справі 2а-10847/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/32004/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а-10847/11/1270

за позовом Приватного акціонерного товариства «Котлоочистка»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Котлоочистка» (надалі - позивач, ПАТ «Котлоочистка») звернулося до Луганського окружного адміністративного із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 0001142301, № 0001132301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, адміністративний позов ПАТ «Котлоочистка» задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08.11.2011 № 0001142301 та № 0001132301.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивача письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Котлоочистка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» за період з 01.04.2009 по 30.06.2009, за результатами якої 24.10.2011 складено акт № 1930/23-21804044 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Котлоочистка» приписів: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23 448,65 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 23 448,65 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 18 758,92 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 10 827,00 грн., за червень 2009 року в сумі 7 931,92 грн.

На підставі акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.11.2011: № 0001132301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 29 310,81 грн., у тому числі за основним платежем - 23 448,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 862,16 грн.; № 0001142301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 448,65 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем підтверджено фактичне здійснення господарських операцій належними первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Інвестиційні торгові системи» та ПАТ «Котлоочистка» укладено договори від 05.05.2009 № 0505-1 та від 08.06.2009 № 0706-01 на виконання робіт, за умовами яких виконавець (ТОВ «Інвестиційні торгові системи») взяв на себе зобов'язання з проведення робіт з технічної допомоги в проведенні еколого-теплотехнічних випробувань котлів БКЗ-75, наладки оптимального режиму роботи водопроводу, технічної допомоги при розробці технології очищення води, а замовник (ПАТ «Котлоочистка») зобов'язався оплатити виконавцю вартість робіт в порядку та на умовах, передбачених у зазначених договорах.

Виконання вказаних договорів підтверджено кошторисами робіт, які є додатками до договорів, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату робіт, а також звітами виконаних робіт. Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Операції з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» включені ПАТ «Котлоочистка» до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за травень та червень 2009 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт використання позивачем робіт, отриманих від ТОВ «Інвестиційні торгові системи» в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Тобто, формування валових витрат позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Інвестиційні торгові системи» підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, що свідчить про відсутність з його сторони порушень при формуванні валових витрат.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, на підставі встановлених обставин справи, обґрунтовано підтвердили законність формування податкового кредиту позивачем за спірними господарськими операціями.

Також судами попередніх інстанцій правильно, та з дотриманням вимог ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не взято до уваги доводи відповідача, обґрунтовані посиланнями на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.05.2011 у справі № 1-274/2011, оскільки обставини, викладені у даному вироку, жодним чином не спростовують висновків, викладених у рішеннях Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012.

А відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-10847/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна