Постанова

від 18.12.2013 по справі 14/188-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 14/188-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Біньковська А.В.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник за довіреністю Городинський Ю.О.;

від третьої особи: представник за довіреністю Хапко Ю.Б.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

фізичної особи - підприємця Канівця Дмитра Анатолійовича

на рішення господарського суду Київської області від 23.05.2013 року

у справі №14/188-11 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави

в особі Вишгородської міської ради

до фізичної особи - підприємця Канівця Дмитра Анатолійовича

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та стягнення 37 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.05.2013 року у справі №14/188-11 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ФОП Канівця Д.А. на користь Вишгородської міської ради 37 000,00 грн. основної заборгованості. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 15.12.2005 року. Зобов'язати ФОП Канівця Д.А. звільнити нежитлове приміщення площею 9,0 кв.м., що знаходиться у комплексі зупинки на площі Шевченка у м. Вишгороді Київської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.05.2013 року у справі №14/188-11 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року апеляційну скаргу ФОП Канівця Д.А. прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 27.11.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник третьої особи та прокурор у судовому засіданні 18.12.2013 року надали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення; представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Вишгородської міської ради у судове засідання 18.12.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Вишгородської міської ради.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2005 року між Вишгородською міською радою (далі - орендодавець) та ФОП Канівцем Д.А. (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення розміром 9,0 кв.м. у комплексі зупинки на площі Шевченка у м. Вишгороді Київської області (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається сторонами договору і складає 1 000,00 грн. на місяць.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, за який справляється плата.

Пунктом 6.1. договору сторонами передбачено, що термін дії договору встановлюється з 15.12.2005 року по 15.12.2015 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання чи припинення дії даного договору.

Як вбачається із письмових доказів наявних в матеріалах справи, відповідач в період з 01.09.2008 року по 01.10.2011 року (37 місяців) не виконував покладений на нього обов'язок по сплаті орендних платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 37 000,00 грн., що підтверджується довідкою №2-28 від 08.11.2011 року Вишгородської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Канівця Д.А. на користь Вишгородської міської ради 37 000,00 грн. основної заборгованості.

Відповідно до п. 7.2. договору договір може бути розірвано за погодженням сторін, за рішенням суду, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що одностороння відмова орендаря від виконання договору не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін в рази невиконання іншою стороною своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством.

Згідно з п. 7.9. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України

Частиною 3 ст. 291 цього ж кодексу передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 15.12.2005 року, оскільки, як вже встановлено судом, відповідачем не виконано зобов'язання за даним договором щодо сплати орендних платежів, що є істотною умовою договору.

Крім того, відповідно п. 7.5. договору передбачено, що орендодавець в односторонньому порядку має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення приміщення, якщо орендар не вніс плату за користування приміщенням протягом трьох місяців підряд, що також кореспондується ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.8. договору передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві приміщення у стані, не гіршому від того, в якому воно приймалося орендарем.

Отже, оскільки судом розірвано договір оренди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про звільнення відповідачем нежитлового приміщення площею 9,0 кв.м., що знаходиться у комплексі зупинки на площі Шевченка у м. Вишгороді Київської області.

Доводи скаржника про часткову сплату боргу, що підтверджується квитанціями та поштовими переказами, колегією суддів відхиляються, оскільки з наданих доказів неможливо встановити, що сплачені суми сплачувались саме в рахунок виконання вимог договору від 15.12.2005 року по сплаті орендних платежів.

Разом з тим, як вбачається із довідок Державного ощадного банку України та довідки ТОВ «Валентин», на рахунки третьої особи, якій, як стверджує апелянт, сплачувалися орендні платежі по зазначеним вище квитанціям та поштовим переказам, ніякі кошти не надходили.

Тобто, наведені квитанції та поштові перекази не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б часткову сплату боргу.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 23.05.2013 року у справі №14/188-11 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Канівця Дмитра Анатолійовича на рішення господарського суду Київської області від 23.05.2013 року у справі №14/188-11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 23.05.2013 року у справі №14/188-11 залишити без змін.

3. Справу №14/188-11 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич