Рішення

від 05.12.2013 по справі 910/18256/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18256/13 05.12.13

За позовомКиївської прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 3078 ВВ МВС України До Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост - 01» Простягнення 264 903,20 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Пантюхов А.В. - посв.

Від позивача Солдатов М.В. - по дов.

від відповідача Богуславська М.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулась до суду в інтересах держави в особі Військової частини 3078 ВВ МВС України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост - 01» 264 903,20 грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору № 1 СРХБЗ/2012 від 27.06.2012р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 14.11.2013, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі визначених ним осіб суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Приписами ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 3078 ВВ МВС України згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі визначених ним осіб до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пост-01».

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною 3078 ВВ МВС України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСТ -01» було укладено договір № 1 СРХБЗ/2012 про закупівлю за державні кошти від 27.06.2012.

Відповідно до п.1.1. договору, учасник зобов'язується протягом 2012 поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару: 25.24.2 Інші пластмасові вироби н.в.і.у. (спеціальні) (протигази спеціальні). Кількість товарів 800 комплектів.

Згідно п. 5.1 якого Відповідач зобов'язується поставити до військової частин товари у строк не більше трьох місяців з дати проведення попередньої оплати. Попередня оплата на суму 580 080 грн. 00 коп. була отримана Відповідачем 25 липня 2012 року (платіжне доручення від 24 липня 2012 року № 24), а отже і терміном поставки товарів за договором є 25 жовтня 2012 року включно.

З огляду на зазначене, 19 жовтня 2012 року Позивачем на адресу Відповідача направлено лист (вих. № 1125), щодо належного виконання зобов'язань за договором із нагадуванням про те, що останній день поставки товарів згідно п. 5.1 договору є 25 жовтня 2012 року.

Згідно п. 8.2 договору Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором у наслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать, що у порушення п. п. 5.1 та 8.2 договору станом на 25 жовтня 2012 року (останній день поставки товарів) до військової частини 3078 товарів Відповідачем поставлено так і не було, натомість 30 жовтня 2012 року (вх. № 1103) військову частину повідомлено про неможливість вчасної поставки товарів за договором через виникнення обставин непереборної сили, а саме необхідність отримання експортної ліцензії державного органу експортного контролю Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) (BAFA) на вивіз товару.

Згідно п. 8.3 договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентними органами.

26 жовтня 2012 року військовою частиною 3078 на адресу Відповідача направлено претензію щодо неналежного виконання зобов'язань за договором та повідомлено, що відповідно до п. 7.2.2 договору, за порушення строків виконання зобов'язання Учасник (відповідач) сплачує Замовнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.4 договору сплата штрафу, пені і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договором в натурі, крім випадків, передбачених законодавством.

20 листопада 2012 року Відповідач повідомив військову частину 3078 про те, що 14 листопада 2012 року на засіданні державного органу експортного контролю ФРН (BAFA) питання отримання експортної ліцензії не розглядалось, а наступне засідання відбудеться 5 грудня 2012 року та зроблено посилання на обставини непереборної сили.

У відповідь 21 листопада 2012 року військовою частиною 3078 повідомлено Відповідача про те, що необґрунтована затримка державного органу експортного контролю ФРН (BAFA) у видачі експортної ліцензії не являється обставинами непереборної сили та відноситься до законодавства третьої сторони, яка участі у договорі не приймає та інтереси якої не враховуються, а також наголошено на тому, що згідно п. 7.2.2 договору за прострочення поставки товарів понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів з яких допущено прострочення виконання зобов'язання.

Суду доведено, що станом на 25 листопада 2012 року товарів до військової частини 3078 Відповідачем поставлено не було, тобто прострочено виконання останнім взятого на себе зобов'язання за договором більше ніж на тридцять днів. У зв'язку з цим 26 листопада 2012 року (вих. № 1318) Позивачем на адресу Відповідача направлено лист із повідомленням такого прострочення та додаткового нарахування штрафу у розмірі семи відсотків вартості товарів з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу складає 135 352 грн. 00 коп.

21 грудня 2012 року Відповідачем листом повідомлено військову частину 3078 про відмову державного органу експортного контролю ФРН (BAFA) у видачі експортної ліцензії у зв'язку з чим поставка товарів за договором здійснюватись не буде та зроблено аналогічне посилання на обставини непереборної сили і запропоновано військовій частині надати реквізити для повернення Відповідачем попередньої оплати на суму 580 080 грн. 00 коп., яка знаходилась у розпорядженні останнього з 25 липня 2012 року по 25 грудня 2012 року.

До кінця строку дії договору (до 31 грудня 2012 року) Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань виконано не було, а відповідних товарів до військової частини 3078 так і не поставлено.

В квітні місяці 2013 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини 3078 в ході якої також виявлено порушення Відповідачем строків виконання зобов'язання за даним договором.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов укладеного договору і в установлений у ньому строк.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст.193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. З ст. 631 ЦКУ закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що вищезазначені порушення Відповідачем чинного законодавства України та умов договору завдають шкоди економічним інтересам держави в особі Позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Згідно п.7.2. договору у разі не виконання або несвоєчасного виконання зобов'язання при закупівлі товарів за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику:

- п.7.2.2. договору за порушення строків виконання зобов'язання учасник сплавяує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожних день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, яка здійснювалась з простроченням, то позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 129 551,20 грн. та штраф у розмірі 135 352,01 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на суму 1 933 600,00 грн., то правомірним є стягнення з відповідача штрафу та пені.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ-01» штрафу у розмірі 135 352,01 грн. та пені у розмірі 129 551,20 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

В своїх пояснення відповідач заперечує проти позову, зазначає, що Відповідачем був заключний договір на торгівельне представництво № 001/2012/ISA від 19.07.2012 на продаж товарів з компанією MSA AUER GMBH (Німеччина) та обґрунтовує свої заперечення наступним:

- згідно додатку І Розпорядження № 428/2009 Європейського співтовариства про подвійне призначення від 05.05.2009р., D2056700 ультра елітна маска на все обличчя, має експортний контрольний номер 1А004а, та вважається сировиною подвійного призначення, тому експорт цього товариству в будь-які країни за межами ЄС вимагає дозволу (експортна ліцензія).

- заявка на отримання експортної ліцензії від виробника продукції надійшла до Державного органу експортного контролю Федеративної Республіки Німеччина 20.07.2012р.

- 05.12.2012р. відбулося засідання Експортного Комітету Федерального міністерства економіки та технології на якому була розглянута заява від 20.07.2012р. про видачу експортної ліцензії на поставку в Україну 800 шт. масок на все обличчя та прийнято рішення про відмову.

- основною причиною відмови у видачі експортної ліцензії BAFA являється саме політичне підґрунтя, яке полягає у висновках європейських експертів щодо недотримання законності під час проведення парламентських виборів 2012 року, що прямо вплинуло на прийняття негативного рішення органу експортного контролю ФРН.

Таким чином, відповідач стверджує, що дані обставини свідчать про причинно-наслідковий зв'язок, зумовлений висновком експертів ЄС, та інших міжнародних організацій щодо проведення парламентських виборів 2012 року, який вплинув на позицію органу експортного контролю при прийнятті рішення щодо видачі експортної ліцензії. В подальшому відмова експортного органу ФРН у видачі ліцензії унеможливила виконання зобов'язань відповідача згідно укладеного договору.

Дані твердження відповідача не приймаються судом, оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання за договором від 27.06.2012 № 1 СРХБЗ/2012, які не виконані належним чином, в посилання останнього на законодавство третьої сторони та експертні висновки ЄС мають загальний характер та не можуть бути враховані при вирішенні суперечностей за договорами укладеними на території України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення з відповідача 135352,01 грн. штрафу 7% та 129551,20 грн. пені.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки від сплати судових витрат звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТ-01» та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ-01» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, нежиле приміщення, 93, код ЄДРПОУ 32960947) на користь Військової частини 3078 ВВ МВС України (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, код ЄДРПОУ 25574423) 129 551 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. пені, 135 352 (сто тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 01 коп. штрафу 7%.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ-01» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, нежиле приміщення, 93, код ЄДРПОУ 32960947) в дохід державного бюджету України 5 298 (п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн.06 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.12.2013р.