Рішення

від 26.12.2013 по справі 916/2209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р.Справа № 916/2209/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Майданика Я.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тарновецький П.Я. за довіреністю від 12.10.2012р.

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод": Чернійчук С.М. за довіреністю від 08.08.2013р.

- товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд": не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар - М" до товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод", товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд" про стягнення 270 289,77 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" до товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар - М", товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд" про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Котнар - М" (далі по тексту - ТОВ „Контнар - М") звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" (далі по тексту - ТОВ „Котовський винзавод") в особі Вінницької філії „Альфа Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд" (далі по тексту - ТОВ „Альфатрейд") про стягнення заборгованості в сумі 270 289,77 грн. Позовні вимоги обгрунтовані фактом неналежного виконання ТОВ „Котовський винзавод" як новим боржником зобов'язань ТОВ „Альфатрейд" щодо оплати вартості придбаної за договором дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р. продукції. При цьому, на підтвердження факту переходу до відповідача обов'язків боржника за вищезазначеною угодою дистрибуції позивач посилається на факт укладення між ним (Кредитор), ТОВ „Альфатрейд" (Первісний боржник) та Вінницькою філією „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" (Новий боржник) договору про переведення боргу від 29.12.2012р.

Ухвалою від 09.08.2013р. господарським судом Вінницької області на підставі ст.ст. 15,17 ГПК України було передано вказану справу за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області, оскільки Вінницька філія „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" не є уповноваженою особою товариства з питань представництва інтересів останнього у суді.

Ухвалою від 22.08.2013р. вказану справу було прийнято до провадження суддею господарського суду Одеської області Желєзною С.П. та присвоєно справі № 916/2209/13.

На підставі ухвали від 06.11.2013р. господарським судом було змінено процесуальний статус ТОВ „Альфатрейд" та відповідно до ст. 24 ГПК України залучено останнього до участі у справі в якості іншого відповідача.

Не погоджуючись із позовними вимогами, 04.12.2013р. ТОВ „Котовський винзавод" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ „Котнар - М", ТОВ „Альфатрейд" про визнання недійсним договору про переведення боргу від 29.12.2012р. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані фактом невідповідності договору про переведення боргу від 29.12.2012р., тобто угоди, на підставі якої до ТОВ „Котовський винзавод" перейшли права та обов'язки боржника - ТОВ „Альфатрейд" за договором дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р., положенням чинного законодавства. Ухвалою від 06.12.2013. вказану зустрічну позовну заяву було прийнято до розгляду із об'єднання вимог ТОВ „Котовський винзавод" за зустрічним позовом зі справою № 916/2209/13 в одне провадження.

Під час розгляду даної справи позивачем було заявлене клопотання про призначення по даній справі комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, на вирішення якої запропоновано поставити наступні питання: чи одна і та сама особа виконала підпис, який наявний на тильній стороні останнього аркушу Положення про Вінницьку філію „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод", затвердженого протоколом № 7 зборів учасників від 08.10.2012р. ТОВ „Котовський винзавод", та який наявний на довіреності від 08.10.2012р., виданої ТОВ „Котовський винзавод" Червоняку Богдану Валерійовичу як директору Вінницької філії „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод"; чи є ідентичними барвники печатки ТОВ „Котовський винзавод", нанесені на Положення про Вінницьку філію „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод", затвердженого протоколом № 7 зборів учасників від 08.10.2012р. ТОВ „Котовський винзавод", та на довіреності від 08.10.2012р., виданої ТОВ „Котовський винзавод" Червоняку Богдану Валерійовичу як директору Вінницької філії „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод". У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з огляду на обставини, які будуть наведені нижче по тексту рішення.

Позивач повністю підтримує заявлений позов та заперечує проти задоволення зустрічного позову наголошуючи на тому, що директор Вінницької філії „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" мав всі необхідні повноваження для вчинення договору про переведення боргу від 29.12.2012р.

В свою чергу, ТОВ „Котовський винзавод" підтримує зустрічний позов та просить суд вказаний договір про переведення боргу визнати недійсним.

Відповідач ТОВ „Альфатрейд" належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте жодного разу його повноважний представник в судові засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки даним учасником судового процесу не було подано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

14.10.2011р. між ТОВ „Котнар - М" (Постачальник) та ТОВ „Альфатрейд" (Дистриб'ютор) було укладено договір дистрибуції № 21-Д/11, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався поставляти Дистриб'ютору товар, визначений цим договором, а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його вартість, а також здійснювати дистрибуцію товару та виконувати умови дистрибуції. Під товаром у цьому договорі розуміється винна продукція торгових марок „COTNAR", „VINIA", „Закарпатська колекція", „Вахтанг Кікабідзе". Конкретний товар, який постачається за цим договором, зазначається у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 4.8, 4.9 договору дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) датою прийняття товару вважається дата фактичного прийняття товару на склад Дистриб'ютора, яка зазначається Дистриб'ютором у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. У випадку незазначення у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній дати фактичного прийняття товару на склад Дистриб'ютора, то датою прийняття товару є дата видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної. З моменту прийняття товару до Дистриб'ютора переходить право власності на товар та всі ризики, пов'язані з втратою, пошкодженням або знищенням товару.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р. позивачем було передано у власність ТОВ „Альфатрейд" товар на загальну суму 296 296,80 грн. що підтверджується видатковими накладними № ТТ-0002171 від 17.09.2012р., № ТТ-0002222 від 24.09.2012р., № КТ-0002907 від 24.09.2012р., № ТТ-0002318 від 08.10.2012р., № КТ-0003060 від 08.10.2012р., № КТ-0003059 від 08.10.2012р., № КТ-0003108 від 12.10.2012р., № ТТ-0002347 від 12.10.2012р., № ТТ-0002394 від 22.10.2012р., № КТ-0003189 від 22.10.2012р., товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв серії 01 ААБС № 523079 від 17.09.2012р., № 523114 від 24.09.2012р., № 523115 від 24.09.2012р., № 523206 від 08.10.2012р., № 523207 від 08.10.2012р., № 057123 від 12.10.2012р., № 051268 від 22.10.2012р., № 051269 від 22.10.2012р., які від імені ТОВ „Альфатрейд" підписані уповноваженими особами та скріплені відповідними штампами, зразки підписів та відбитків яких наведено у додатку до договору дистрибуції.

Згідно з п.п. 5.2, 5.4 договору дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р. конкретна ціна товару зазначається у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. Товар повинен бути оплачений протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його прийняття.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, вартість товару, поставленого протягом спірного періоду, була оплачена з боку ТОВ „Альфатрейд" лише частково, в результаті чого, на момент розгляду даної справи за останнім утворилась прострочена сума заборгованості за договором дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р. перед ТОВ „Котнар - М" в сумі 270 289,77 грн., факт наявності якої з боку ТОВ „Альфатрейд" не заперечувався.

В свою чергу, 29.12.2012р. між ТОВ „Альфатрейд" (Первісний боржник), Вінницькою філією „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" (Новий боржник) та ТОВ „Котнар - М" (Кредитор) було укладено договір про переведення боргу, у відповідності до п.п. 1 - 3 якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором (далі по тексту даного договору іменується - основний договір). Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання), а саме: заборгованість з оплати отриманого товару в розмірі 270 289,77 грн., сплату пені, штрафів та процентів за користування чужими грошовими коштами, що виникли на підставі основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Позивач наголошує, що в результаті укладення вказаного договору про переведення боргу ТОВ „Котовський винзавод" прийняло на себе грошові зобов'язання ТОВ „Альфатрейд", які виникли із договору дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р., щодо оплати вартості придбаного у позивача товару в сумі 270 289,77 грн., строк виконання яких є таким, що настав. Проте, у зв'язку із ухиленням ТОВ „Котовський винзавод" від виконання набутого ним в результаті укладення договору про переведення боргу від 29.12.2012р. грошового зобов'язання, позивач був змушений звернутись до суду із даними позовними вимогами.

В свою чергу, ТОВ „Котовський винзавод", пред'являючи в межах справи зустрічний позов, наголошує на недійсності договору про переведення боргу від 29.12.2012р., який, за твердженнями ТОВ „Котовський винзавод", від його імені було вчинено представником (директором Вінницької філії „Альфа Плюс") із перевищенням наданих йому повноважень та не було схвалено вказаним відповідачем як довірителем.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ „Котнар - М" обґрунтовані посиланням на факт невиконання ТОВ „Котовський винзавод" грошових зобов'язань, набутих на підставі договору про переведення боргу від 29.12.2012р., а також враховуючи твердження та доводи ТОВ „Котовський винзавод" щодо недійсності цього правочину, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку договору про переведення боргу від 29.12.2012р. на предмет відповідності його умов положенням чинного законодавства.

Виходячи з положень ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з положеннями ст.ст. 510, 520 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 520 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, а саме: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З огляну на вищенаведені положення закону господарський суд доходить висновку, що юридичним наслідком оспорюваного договору є набуття ТОВ „Котовський винзавод" прав та обов'язків боржника (Дистриб'ютора) у зобов'язаннях, які виникли із договору дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р.

Згідно з п. 2.1 нової редакції статуту ТОВ „Котовський винзавод", затвердженого та зареєстрованого у встановленому законом порядку у 2007 року, товариство створюється з метою одержання прибутку та реалізації на його основі матеріальних і соціальних інтересів засновників товариства.

В силу положень ст. 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Статтями 3, 42 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та статуту ТОВ „Котовський винзавод", господарський суд дійшов висновку, що вказана юридична особа є підприємницьким товариством, єдиною метою створення та діяльності якого є одержання прибутку.

Як вбачається із змісту оспорюваного договору, від імені ТОВ „Котовський винзавод" його було вчинено директором Вінницької філії „Альфа Плюс" Червоняком Б.В., який діяв на підставі Положення про філію та довіреності від 08.10.2012р.

Згідно зі ст.ст. 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

В силу положень ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами , довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до преамбули Положення про Вінницьку філію „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод", затвердженого рішенням зборів учасників товариства (протокол № 7 від 08.10.2012р.), Філія створена відповідно до рішення учасників (протокол № 7 ТОВ „Котовський винзавод" від 08.10.2012р.) з метою розширення сфери діяльності, збільшення об'єму послуг, що надаються в регіонах України і здійснення діяльності за напрямками, що відповідають статутним цілям і завданням товариства та цьому положенню.

Розділами 2, 4, 6 Положення про Вінницьку філію „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" передбачено, що філія може придати акції й інші цінні папери закордонних підприємств, а також укладати інші угоди і чинити дії, не заборонені законодавством , із їх оплатою в національній і іноземній валюті. За згодою товариства, в інтересах здійснення завдань та відповідно до переліку діяльності, визначеному в розділі 2 цього Положення, Філія має право від імені товариства укладати прямі та багатосторонні договори з підприємствами всіх форм власності, окремими громадянами. Поточне управління та керівництво Філією здійснюється директором Філії на засадах єдиноначальності на підставі довіреності, яка видається йому директором товариства. Директор Філії зокрема вчиняє правочини, укладає цивільно-правові та господарські договори та угоди від імені товариства в межах своєї компетенції та повноважень.

При цьому, відповідно до довіреності від 08.10.2012р., виданої директору Віницької філії „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" Червоняку Б.В., повірена особа наділена повноваженнями на укладання цивільно-правових, господарських договорів, зовнішньоекономічних контрактів, пов'язаних із діяльністю Філії, що не суперечать статутним завданням ТОВ „Котовський винзавод".

Проаналізувавши наведені положення закону щодо правових основ діяльності філії як відокремленого підрозділу юридичної особи, а також враховуючи зміст Положення про Вінницьку філію „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод", затвердженого рішенням зборів учасників товариства (протокол № 7 від 08.10.2012р.), та виданої Товариством на ім'я директора філії довіреності від 08.10.2012р., господарський суд дійшов висновку, що директор Вінницької філії „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод" мав право самостійно, без погодження із довірителем, вчиняти ті угоди, які не суперечать статутним завданням ТОВ „Котовський винзавод". Будь-які інші угоди від імені ТОВ „Котовський винзавод" директор Вінницької філії „Альфа Плюс" мав право вчиняти виключно за погодженням із довірителем.

Оскільки юридичним наслідком оспорюваної угоди є прийняття ТОВ „Котовський винзавод" грошових зобов'язань у значному розмірі без отримання будь-якої матеріальної компенсації, господарський суд дійшов висновку, що вказана угода в цілому суперечить статутним завданням ТОВ „Котовський винзавод", у зв'язку з чим, така угода не могла бути самостійно вчинена директором Вінницької філії „Альфа Плюс" Червоняком Б.В. без отримання на це згоди ТОВ „Котовський винзавод".

При цьому, з огляду на існування двох редакції копій довіреності від 08.10.2012р., виданої Червоняку Б.В. відповідачем ТОВ „Котовський винзавод", а також з огляду на заявлене позивачем клопотання про призначення по даній справі судової експертизи, про яке було зазначено в описовій частині даного рішення, господарським судом було викликано в судове засідання колишнього директора ТОВ „Котовський винзавод" Березіна Р.О. для відібрання його пояснень. Відповідно до наданих пояснень, Березіним Р.О. як директором ТОВ „Котовський винзавод" видавалась довіреність на ім'я директора Вінницької філії „Альфа Плюс" Червоняка Б.В. в редакції, наданій суду вказаним відповідачем, крім того, вказана особа підтвердила суду підписання ним документів, щодо яких позивач просив призначити судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів. Крім того, позивачем не доведено суду існування оригіналу тої довіреності, яка була надана ним до суду у копії, отриманої від одного із контрагентів Вінницької філії „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод". З викладених обставин, судом було відмовлено позивачу у призначенні по даній справі судової експертизи відповідно до заявленого ТОВ „Котнар - М" клопотання.

Також суд зауважує, що обидві наявні у матеріалах справи копії довіреності від 08.10.2012р., виданої ТОВ „Котовський винзавод" директору Вінницької філії „Альфа Плюс" Червоняку Б.В., містять ідентичні положення щодо надання директору філії права на укладення догорів, які не суперечать статутним завданням товариства.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку, що договір про переведення боргу від 29.12.2012р. від імені ТОВ „Котовський винзавод" був вчинений особою без достатнього обсягу повноважень.

Суд зазначає, що правові наслідки правочину, вчиненого представником із перевищенням наданих йому повноважень, визначаються ст. 241 ЦК України. Так, згідно із названою законодавчою нормою правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази схвалення з боку ТОВ „Котовський винзавод" оспорюваного правочину, більш того, вказана особа повністю заперечує можливість настання для неї юридичних наслідків, обумовлених даною угодою. З огляду на відсутність подальшого схвалення з боку ТОВ „Котовський винзавод" договору про переведення боргу від 29.12.2012р., вчиненого від імені даного товариства особою без достатнього обсягу повноважень, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Оскільки в преамбулі оспорюваного договору було зазначено, що вказаний договір від імені ТОВ „Котовський винзавод" було вчинено директором Вінницької філії „Альфа Плюс" Червоняком Б.В., який діяв на підставі затвердженого Положення про філію та довіреності від 08.10.2012р., тобто документів, які містили обмеження повноважень директора філії на представництво повноважень ТОВ „Котовський винзавод", відповідно до положень ч. 3 ст. 92 ЦК України господарський суд дійшов висновку, що ТОВ „Котнар - М" не могло не знати про існування вказаних обмежень, у зв'язку з чим, такі обмеження є чинними для позивача.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд доходить висновку, що договір про переведення боргу від 29.12.2012р. від імені ТОВ „Котовський винзавод" був вчинений особою без достатнього обсягу повноважень і таке обмеження мало юридичну силу у відносинах із позивачем, а також не був схвалений довірителем - ТОВ „Котовський винзавод", що унеможливлює настання для даного відповідача правових наслідків, передбачених цією угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приймаючи до уваги, що договір про переведення боргу від 29.12.2012р. від імені ТОВ „Котовський винзавод" був вчинений особою без достатнього обсягу повноважень і таке обмеження мало юридичну силу у відносинах із позивачем, а також не був схвалений довірителем - ТОВ „Котовський винзавод", на підставі ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання даного договору недійсним, у зв'язку з чим, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Правова позиція, застосована судом під час розгляду даної справи, підтверджується судовою практикою, що знайшло своє відображення зокрема у постанові Вищого господарського суду від 22.04.2013р. по справі № 10/8/5022-354/2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки договір про переведення боргу від 29.12.2012р., тобто правочин, на підставі якого у ТОВ „Котовський винзавод" виникло спірне грошове зобов'язання перед ТОВ „Котнар - М", був визнаний судом недійсним, відповідно до ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 236 ЦК України даний правочин не створює обумовлених ним правових наслідків та свідчить про не набуття ТОВ „Котовський винзавод" обов'язків Дистриб'ютора за договором дистрибуції № 21-Д/11 від 14.10.2011р. Викладене унеможливлює задоволення позовних вимог ТОВ „Котнар - М" до ТОВ „Котовський винзавод" за первісним позовом.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, відповідно до ст.ст. 11, 84, 92, 95, 97, 202, 203, 207, 215, 216, 236, 241, 509, 510, 513, 520, 525, 526, 530, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 3, 42, 193 Господарського кодексу України суду вбачаються правові підстави для задоволення зустрічного позову ТОВ „Котовський винзавод" та визнання недійсним договору про переведення боргу від 29.12.2012р., укладеного між ТОВ „Котнар - М", ТОВ „Альфатрейд" та Вінницькою філією „Альфа Плюс" ТОВ „Котовський винзавод". Викладене має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ „Котнар - М" за первісним позовом.

При цьому, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог за первісним позовом покладаються на позивача, а за розгляд позовних вимог за зустрічним позовом - в рівних частинах на ТОВ „Котнар - М" та ТОВ „Альфатрейд".

Керуючись ст.ст. 11, 84, 92, 95, 97, 202, 203, 207, 215, 216, 236, 241, 509, 510, 513, 520, 525, 526, 530, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 3, 42, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір про переведення боргу від 29.12.2012р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Котнар - М", товариством з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд" та Вінницькою філією „Альфа Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод".

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар - М" /90260, Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 274/А, код ЄДРПОУ 36210111/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" /65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, код ЄДРПОУ 30827073/ судовий збір в сумі 573 грн. 50 коп. /п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп./. Наказ видати

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд" /03164, м. Київ, вул. Академіка Бухаловського, 5-Б, код ЄДРПОУ 36685582/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" /65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, код ЄДРПОУ 30827073/ судовий збір в сумі 573 грн. 50 коп. /п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп./. Наказ видати

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 31.12.2013р.

Суддя С.П. Желєзна