Постанова

від 25.12.2013 по справі 924/1063/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 грудня 2013 року Справа № 924/1063/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін за первісним позовом:

позивача за первісним позовом - не з'явився

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" - адв. ОСОБА_1 (пост. дов. в„–15 /11-12 від 15.11.2012 р.; посв НОМЕР_1 від 26.07.2013 р.)

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" - не з'явився

відповідача за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.13 р. у справі №924/1063/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр"

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл"

про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 9357,74 грн. заборгованості за поставлений товар та про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" 1000,00 грн. заборгованості

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр"

до 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.2013 р. у справі № 924/1063/13 (суддя Субботіна Л.О.) відмовлено у позові підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр», товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» 10302,49 грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних; також відмовлено у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» 1000,00 грн. заборгованості за договором поруки. Задоволено зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р., визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р., укладений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Також суд визнав недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 06.02.2012 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр».

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що підставою задоволення зустрічного позову стало відсутність згоди товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» на укладення договорів відступлення права вимоги, яка мала бути надана, на думку суду, відповідно до вимог ст.ст.516, 509 ЦК України та п.12.3. договору поставки № 15 від 18.01.2011 р.

Скаржник зазначає, що суд, пославшись на ст.509 ЦК України, вважає, що уступка права вимоги є передачею зобов'язань з оплати товарів за договором поставки, тому, враховуючи вимоги п.12.3.договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. щодо надання згоди на передачу своїх зобов'язань, така уступка не відповідає вимогам закону.

Скаржник стверджує, що такий висновок суду свідчить про невірне застосування норм матеріального права, зокрема помилкове тлумачення норм ст.509 ЦК України. Так, зазначена стаття містить визначення зобов'язання, яким є правовідношення, що складаються із суб'єктивних прав і суб'єктивних обов'язків його сторін. У той же час, суд, здійснюючи тлумачення цієї норми, фактично ототожнює терміном зобов'язання суб'єктивні права в межах конкретного правовідношення, із самим правовідношенням, яке якраз і є зобов'язанням в розумінні ст.509 ЦК України.

Окрім того, скаржник стверджує, що відповідно до п.12.3. договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання по даному договору третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Скаржник наголошує, що жодних 'своїх зобов'язань' за цим договором не передавалося, а вимоги щодо заборони передавати свої права договір не містить.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр», товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не подали відзиви на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 25.12.2013 р. представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. А тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не забезпечили явку представників у судове засідання 25.12.2013 р., хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.163-171/.

24.12.2013 р. на адресу апеляційного суду надійшло письмове клопотання позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю подання додаткових пояснень по апеляційній скарзі, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, забезпечення можливості позивачу взяти участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, а також у зв'язку із зайнятістю адвоката ОСОБА_4 у іншій судовій справі, яка буде розглядатися 25.12.2013 р. /а.с.172-175/.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи наступне. Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства, тобто - сторона/позивач не позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. При цьому колегія суддів звертає увагу, що клопотання є необгрунтованим, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що представник позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 зайнятий в іншому судовому засіданні.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд відповідно до ухвали від 10.12.2013 р. не визнав обов'язковою явку представників сторін та не витребовував додаткові докази чи пояснення від позивача. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, що дозволяло сторонам надати суду необхідні докази, додаткові пояснення чи клопотання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача, відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» та відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача ТОВ «Оіл-Тех-Центр» в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 18.01.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» (дистриб'ютор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл-Тех-Центр» (дилер) уклали договір поставки № 15, за умовами якого дистриб'ютор зобов'язується передати у власність дилера товари, а дилер зобов'язується прийняти такі товари та оплатити їх на умовах даного договору./а.с. 14-16/.

Відповідно до п.1.3. договору повне найменування товару, його опис та характеристика, вартість за одиницю та інші параметри містяться у накладних та/або специфікації. Товар за цим договором поставляється товарними партіями, розмір яких визначається в кожному конкретному випадку згідно із замовленням на поставку товару.

Згідно з п.2.8. договору датою поставки партії товару є дата підписання видаткової/товарної накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення, пошкодження або загибелі товару переходять до дилера в момент підписання представниками сторін видаткової/товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Прийнятий уповноваженою особою дилера товар, вважається поставленим на умовах цього договору незалежно від наявності замовлення (п. 2.13 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначається у накладних та/або специфікації.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за товар проводиться на умовах попереднього перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок дистриб'ютора. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Відповідно до п.11.1 договір набуває чинності з момент у підписання його сторонами на діє до "01" жовтня 2011 р.

За п.12.3 договору сторони передбачили, що жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання по даному договору третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» здійснило поставку, а товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» отримало товар на суму 9357,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № 458 від 09.03.2011р. та довіреністю № 6 від 04.03.2011 р./а.с.24,118/. Підставою передачі товару у накладній зазначено договір № 15 від 18.01.2011 р.

Накладна і довіреність мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (з подальшими змінами), зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704, тому є належними доказами того, що господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором поставки) фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Отже, на умовах договору № 15 від 18.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» - дистриб'ютором та товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та гл.30 Господарського кодексу України. За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Під час розгляду справи № 6/5025/784/12 за позовом підприємця ОСОБА_3 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 29092,18 грн. заборгованості та з товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" 1000 грн. боргу Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, і в цій частині постанова РАГСу від 05.02.2013 р. залишена без змін Вищим господарським судом України, - що на виконання умов договору поставки ТОВ "Техпром-Ойл" поставило ТОВ "Оіл-Тех-Центр" за видатковими накладними № 1225 від 03.06.11, № 1184 від 30.05.11, № 680 від 01.04.11, № 679 від 01.04.11, № 400 від 28.02.11, № 458 від 09.03.11, № 376 від 24.02.11, № 282 від 11.02.11 продукцію ТМ "Divinol"; частина спірної продукції була повернута дистриб'ютору за накладними про повернення товару; за одержані товари відповідач ТОВ "Оіл-Тех-Центр" розрахувався частково, і відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2013 р. позов про стягнення заборгованості з ТОВ "Оіл-Тех-Центр" частково задоволено - в сумі 3448,5 грн.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У справі № 6/5025/784/12 встановлено, що у позові відсутня вимога про стягнення 9357,74 грн. за видатковою накладною № 458 від 09.03.2011 р., отже заборгованність по розрахункам за цією накладною не була предметом розгляду у справі № 6/5025/784/12.

Оплати за товари, одержані за видатковою накладною № 458 від 09.03.2011 р. на суму 9357,74 грн., відповідачем не виконана, докази розрахунків в матеріалах справи відсутні.

06.02.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» та підприємець ОСОБА_2 уклали договір про відступлення права вимоги /а.с.20/, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала право вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл-Тех-Центр» заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл», а також інші права дистриб'ютора згідно з договором поставки № 15 від 18.01.2011 р. в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також, що виникнуть в майбутньому/а.с.20/.

Пунктом 2 договору передбачено, що до нового кредитора переходить право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості за договором поставки в„–15 від 18.01.2011р., а також інші права дистриб'ютора за договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також, що виникнуть у майбутньому, в тому числі неустойки (штрафу, пені), збитків, витрат на правову допомогу тощо.

Обгрунтовуючи свою позовну вимогу, підприємець ОСОБА_3 надав суду договір про відступлення права вимоги, укладений 24.05.2012 р., за умовами якого підприємець ОСОБА_2/первісний кредитор відступила підприємцю ОСОБА_3/новому кредитору право вимоги за договором про відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. /а.с.21/. Відповідно до п.2 договору до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника ТОВ «Ойл-Тех-Центр» заборгованності за договором поставки № 15 від 18.01.2011 р., а також інші права дистриб'ютора згідно з договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також, що виникнуть в майбутньому, в тому числі неустойки (штрафу, пені), збитків, витрат на правову допомогу тощо.

Господарський суд Хмельницької області відповідно до ухвали від 20.09.2013 р. прийняв до розгляду в даній справі зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» до підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р. Зустрічний позов поданий з порушенням норм ч.5 ст.22, ст.60 ГПК України, оскільки поданий після початку розгляду господарським судом справи по суті. Разом з тим, господарський суд Хмельницької області прийняв до розгляду зустрічний позов та задоволив його, визнавши недійсним договір про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р.

Крім того, господарський суд Хмельницької області надав оцінку договору про відступлення права вимоги, укладеному 06.02.2012 р. ТОВ «Техпром-Оіл» і підприємцем ОСОБА_2, як підставі позовних вимог підприємця ОСОБА_3 Керуючись п.1 ст.83 ГПК України, господарський суд Хмельницької області визнав недійсним цей договір як такий, що суперечить законодавству.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладення 06.02.2012 р. договору про відступлення права вимоги товариством "Техпром-Ойл" та підприємцем ОСОБА_2 та укладення 24.05.2012 р. договору про відступлення права вимоги підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди боржника ТОВ "Оіл-Тех-Центр" порушує вимоги статті 516 ЦК України і, відповідно, частини 1 статті 203 ЦК України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити положенням ЦК України, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Так, відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Об'єктом відступлення права вимоги (цесії) є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Обсяг прав, які переходять до нового кредитора, визначається сторонами самостійно у договорі про відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, однак якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Умовами п.12.3 договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. сторони визначили, що жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання по даному договору третім особам без письмової згоди іншої сторони, тоді як при укладенні договорів відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. та від 24.05.2012 р., відбулася фактична передача права вимоги, а не зобов'язання. Отже, судом першої інстанції надана неправильна оцінка умовам договорів про відступлення права вимоги, тому господарський суд Хмельницької області дійшов неправильного висновку про визнання недійсними, такими що суперечать законодавству, цих договорів, пов'язаних з предметом спору.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при цьому помилково не взяв до уваги, що договори про відступлення права вимоги, укладені 06.02.2012 р. товариством "Техпром-Ойл" та підприємцем ОСОБА_2 і 24.05.2012 р. - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були предметом оцінки господарськими судами всіх інстанцій як підстава позовних вимог у справі № 6/5025/784/12, і позовна вимога про стягнення боргу, яка ґрунтувалась на цих договорах, була задоволена (частково). Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути постановлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені судами у справі № 6/5025/784/12 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що є неприпустимим висновок суду про визнання недійсними, такими що не відповідають законодавству, договорів про відступлення права вимоги у цій справі та встановлення фактів, які суперечать фактам, встановленим судами у справі № 6/5025/784/12.

Вищенаведені обставини в сукупності обумовлюють скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.

Позивачем надані суду лист-вимога вих. № 42 від 18.06.2013 р. на суму 9357,74 грн., підписаний адвокатом ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 18.06.2013р. Відповідно до листа-вимоги відповідачеві товариству з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» повідомляється про відступлення права вимоги за договором поставки № 15 від 18.01.2011 р. від товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за договором про відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. та про відступлення права вимоги за договором поставки № 15 від 18.01.2011 р. від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3/а.с.17-18/, а також - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з розпискою про одержання адресатом 25.06.2013 р. /а.с.19/.

Зазначений лист містить вимогу про сплату 9357,74грн. боргу протягом 3 робочих днів з моменту її отримання на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Як зазначено вище, колегією суддів встановлено, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» не виконав свої грошові зобов'язання по оплаті 9357,74 грн. вартості товару, отриманого на підставі договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. від ТОВ «Техпром-Ойл» здійснило поставку, тому позовна вимога про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості в сумі 9357,74 грн. є підставною і підлягає задоволенню.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що позивачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції була подана заява про збільшення розміру позовних вимог у справі № 924/1063/13 за вх. № 59 від 09.09.2013 р./а.с.44-45/. Відповідно до цієї заяви позивач просив суд стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» борг 9357,74 грн. з урахуванням індексу інфляції в сумі 243,30 грн. та три відсотки річних в сумі 701,45 грн., обраховані за період прострочення з 09.03.2011 р. по 05.09.2013 р. на підставі ст.625 ЦК України, а всього - 10302,49 грн., така заява прийнята господарським судом до розгляду по суті, про що зазначео в ухвалі 23.09.2013 р./а.с. 99-100/.

Апеляційний господарський суд відповідно до ст.101 ГПК України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. З первинної позовної заяви /а.с.2-4/ вбачається, що позовними вимогами є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 9357,74 грн. основного боргу та всі судові витрати, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката; а також - стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» як солідарного боржника на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п.п.3.10, 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Норми ГПК України не містять норм, які б передбачали доповнення позовних вимог шляхом їх збільшення з підстав, які не були заявлені у первісному позові.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог по справі № 924/1063/13 (вх. № 59 від 09.09.2013 р.) за своїм змістом не є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ч.4 ст.22 ГПК України та з урахуванням наведених роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, оскільки у цій заяві фактично йдеться про нову позовну вимогу, яка грунтується на нормах ст.625 ЦК України і не була заявлена при поданні первісної позовної заяви. Нова позовна вимога за своїм змістом не є однорідною з первісними позовними вимогами, а відтак не збільшує їх, а є зміною предмета позову - матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Така заява подана позивачем до господарського суду 10.09.2013 р. - після початку розгляду справи по суті, оскільки з ухвали господарського суду Хмельницької області від 05.09.2013 р. /а.с.43/ та з протоколу судового засідання від 05.09.2013 р. /а.с.42/ вбачається, що в судовому засіданні 05 вересня 2013 року суд приступив до розгляду справи № 924/1063/13 по суті - представник позивача в судовому засіданні надавав пояснення, підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Згідно з цією ухвалою розгляд справи був відкладений на 23.09.2013 р.

У пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Отже, заява про зміну предмету позову подана позивачем з порушенням ч.4 ст.22 ГПК України, тому у місцевого господарського суду не було підстав для прийняття заяви із новою позовною вимогою (зі зміною предмету позову) для розгляду із первісною позовною вимогою. Відповідно - відсутні підстави для розгляду по суті у даній справі заяви з вимогою про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 243,30 грн. та три відсотки річних в сумі 701,45 грн.

В частині стягнення 1000 грн. боргу з поручителя товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» колегія суддів важає позовну вимогу безпідставною, враховуючи такі обставини.

24.05.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» (поручитель) та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (кредитор) уклали договір поруки, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого поручитель поручається перед кредитором в межах 1000 грн. за виконання обов'язку товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Тех-Центр» щодо сплати заборгованості за отриманий товар за договором поставки в„–15 від 18.01.11р.

Відповідно до п.3.1 договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк до 3 днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Боржник за змістом ст.ст.553-554 ЦК України стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Умовами п.6.1 договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. сторони визначили, що розрахунки за договором відбуваються шляхом попередньої оплати.

Пунктом 3.1. договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1.1. цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк до трьох днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора.

Позивачем відповідно до норм ст.ст.33-34 ГПК України не надано суду доказів про пред'явлення вимоги до відповідача/поручителя щодо сплати заявленої в позовній заяві суми боргу.

За відсутності в матеріалах справи доказів пред'явлення вимоги до поручителя з часу укладання договору поруки 24.05.2012 р. до прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про припинення поруки згідно з ч.4 ст.559 ЦК України та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром-Ойл» на користь підприємця ОСОБА_3 заборгованості за договором поруки в сумі 1000,00 грн.

Отже, висновки суду першої інстанції, викладені в оспорюваному рішенні, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.2013 р. у справі № 924/1063/13 підлягає скасуванню згідно з п.3-4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України. За результатами розгляду справи колегія суддів вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката як складової судових витрат, керуючись нормами ст.ст.44,49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач підприємець ОСОБА_3 надав суду договір про надання правової допомоги від 18.06.2013р., укладений із адвокатом ОСОБА_4 , акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 09.09.2013 р., з якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 5000 грн., прибутковий касовий ордер № 3 від 18.06.2013 р. на 5000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 18.06.2013 р., розрахунок суми витрат на правову допомогу в господарській справі № 924/1063/13, адвокатські запити /а.с.49-55/.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з нормами статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Частиною 5 статі 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 18.06.2010 р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3/а.с.11/.

Із адресованих суду звернень, протоколів судових засідань, ухвал та рішення суду, а також прибуткового касового ордеру № 3 від 18.06.2013 р., квитанції №3 від 18.06.2013 р., акту здачі-приймання робіт від 09.09.2013 р., розрахунку суми гонорару та адвокатських запитів та апеляційної скарги вбачається, що правова допомога фактично надана адвокатом ОСОБА_4, яка відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.04.2012 р. діяла як адвокат і отримала винагороду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 /а.с.42-43, 44-45, 49-55, 56-57, 98-100, 111-113,102-122, 125-129/. Сума 5000 грн. є саме витратами, пов'язаними з оплатою послуг адвоката у цій справі (оскільки, як вже зазначалося, вона була сплачена позивачем за квитанцією від 18.06.13 р. на виконання договору від 18.06.2013 р.).

Колегія суддів визначає розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи конкретні обставини справи у розумній співрозмірності до заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу - складність справи, ціну первісного позову, розмір задоволених позовних вимог (обсяг задоволених позовних вимог в сукупності з вимогами про визнання недійсним договору за зустрічним позовом), тому колегія суддів дійшла до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 935,77 грн.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.2013 р. у справі № 924/1063/13 - задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.2013 р. у справі № 924/1063/13 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр", (Кіровоградська область м.Кіровоград, Кіровський р-н, вул.Автолюбителів,7) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 9357,74 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят сім гривень 74 коп.) та витрати на оплату послуг адвокат в сумі 935,77 грн. (дев'ятсот тридцять п'ять гривень 77 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр", (Кіровоградська область м.Кіровоград, Кіровський р-н, вул.Автолюбителів,7) в дохід державного бюджету 1562,73 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві гривні 73 коп.) судового збору за розгляд позовної заяви.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл", (м.Хмельницький, вул.Чорновола,41/2, р/р 26008259635700 в АТ „Укрсиббанк", МФО 351005 м.Харків) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) заборгованості в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00коп.).

Відмовити в задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр", (Кіровоградська область м.Кіровоград, Кіровський р-н, вул.Автолюбителів,7) в дохід державного бюджету 1285,73 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят п'ять гривень 73 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гулова А.Г.