Постанова

від 02.06.2014 по справі 924/1063/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Справа № 924/1063/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 р. у справі № 924/1063/13 господарського суду Хмельницької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" простягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 9 357,74 грн. заборгованості за поставлений товар та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" 1 000,00 грн. заборгованості за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 провизнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р. за участю представників:

ФОП ОСОБА_4: не з'явився

ТОВ "Оіл-Тех-Центр": не з'явився

ТОВ "Техпром-Ойл": не з'явився

ФОП ОСОБА_5: не з'явився

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4.") звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" (надалі - "ТОВ "Оіл-Тех-Центр") про стягнення 9 357,74 грн. основного боргу, 243,30 грн. інфляційних втрат, 701,45 грн. 3% річних та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" (надалі - "ТОВ "Техпром-Ойл" ) про стягнення заборгованості в сумі 1 000,00 грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Оіл-Тех-Центр" зобов'язань з оплати поставленого товару, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 526, 610, 625, 655, 692 ЦК України. Позовні вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на укладеному з ним договорі поруки та необхідністю застосування норм ст. ст. 553, 554 ЦК України.

В свою чергу, ТОВ "Оіл-Тех-Центр" звернулось з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (надалі - "ФОП ОСОБА_5"). Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що оскаржуваний договір не відповідає умовам укладеного між відповідачами договору поставки (п. 12.3) та нормам чинного законодавства, оскільки його укладено за відсутності згоди боржника - ТОВ "Оіл-Тех-Центр".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.10.2013 р., на підставі ст. 24 ГПК України, залучено до участі у справі іншого відповідача - ФОП ОСОБА_5

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.10.2013 р. (суддя Субботіна Л.О.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 Також суд, на підставі п. 1 ст. 83 ГПК України, визнав недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 06.02.2012 р. між ТОВ "Техпром-Ойл" та ФОП ОСОБА_5

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що договори про відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. та від 24.05.2012 р. були укладені за відсутності письмової згоди ТОВ "Оіл-Тех-Центр", як це передбачено п. 12.3 договору поставки № 15 від 18.01.2011 р., отже суперечать чинному законодавству - ч. 1 ст. 203, ст. 516 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд зазначив, що вони є необґрунтованими з огляду на задоволення зустрічного позову про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 р. (судді Маціщук А.В., Бучинська Г.Б., Гулова А.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Оіл-Тех-Центр" на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість в сумі 9 357,44 грн. та 935,77 грн. витрат на оплату послуг адвоката, в позові до ТОВ "Техпром-Ойл" відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована тим, що п. 12.3 договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. сторони визначили, що жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання по даному договору третім особам без письмової згоди іншої сторони, тоді як при укладенні оскаржуваних договорів відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. та від 24.05.2012 р. відбулась фактична передача права вимоги, а не зобов'язання. Задовольняючи первісний позов частково, апеляційний суд зазначив про порушення ТОВ "Оіл-Тех-Центр" своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, що суперечить умовам укладеного договору поставки № 15 від 18.01.2011 р. та нормам ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України. Що стосується позовної вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення 243,30 грн. інфляційних втрат та 701,45 грн. 3% річних, викладеної в заяві про збільшення позовних вимог, то господарський суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у місцевого господарського суду підстав для прийняття даної заяви із новою вимогою для розгляду з первісною з огляду на її подання після початку розгляду справи по суті. Відмовляючи в позові про стягнення з ТОВ "Техпром-Ойл" заборгованості в сумі 1 000,00 грн., апеляційний суд дійшов висновку про припинення поруки згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Оіл-Тех-Центр" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Хмельницької області від 29.10.2013 р. залишити в силі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією не скористались.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2011 р. між ТОВ "Техпром-Ойл" (дистриб'ютор) та ТОВ "Ойл-Тех-Центр" (дилер) укладено договір поставки № 15 (надалі - "Договір поставки"), за умовами якого дистриб'ютор зобов'язався передати у власність дилера товари, а дилер зобов'язався прийняти такі товари та оплатити їх на умовах даного договору.

Повне найменування товару, його опис та характеристика, вартість за одиницю та інші параметри містяться у накладних та/або специфікації. Товар за цим договором поставляється товарними партіями, розмір яких визначається в кожному конкретному випадку згідно із замовленням на поставку товару (п. 1.3 Договору поставки).

Ціна за одиницю товару, згідно з п. 5.2 Договору поставки, зазначається у накладних та/або специфікації.

Пунктом 6.1 Договору поставки передбачено, що оплата за товар проводиться на умовах попереднього перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок дистриб'ютора. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором поставки ТОВ "Техпром-Ойл" за видатковою накладною № 458 від 09.03.2011 р. передало ТОВ "Ойл-Тех-Центр" товар на загальну суму 9 357,74 грн. Факт приймання товару за даною накладною підтверджується також довіреністю № 6 від 04.03.2011 р.

Також судами встановлено неналежне виконання ТОВ "Ойл-Тех-Центр" своїх зобов'язань з оплати товару за Договором поставки, наявність заборгованості в сумі 9 357,74 грн.

При розгляді справи господарськими судами з'ясовано, що 06.02.2012 р. між ТОВ "Техпром-Ойл" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до ФОП ОСОБА_5 переходить право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості за договором поставки № 15 від 18.01.2011 р., а також інші права дистриб'ютора за договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також, що виникнуть у майбутньому, в тому числі неустойки (штрафу, пені), збитків, витрат на правову допомогу тощо.

В подальшому ФОП ОСОБА_5 відступила вищевказане право вимоги ФОП ОСОБА_4, уклавши з ним договір про відступлення права вимоги від 24.05.2012 р.

ФОП ОСОБА_4 листом № 42 від 18.06.2013 р. повідомив ТОВ "Ойл-Тех-Центр" про укладення даних договорів та вимагав сплатити заборгованість в розмірі 9 357,74 грн. протягом трьох робочих днів. Вказаний лист було отримано ТОВ "Ойл-Тех-Центр" 25.06.2013 р.

Місцевий господарський суд, з посиланням на ч. 1 ст. 203, ст. 516 ЦК України, дійшов висновку про недійсність вказаних договорів про відступлення права вимоги з огляду на відсутність письмової згоди ТОВ "Оіл-Тех-Центр" на їх укладення, передбаченої п. 12.3 Договору поставки.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, вказав на помилковість даного висновку. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Виходячи з наведених норм, об'єктом відступлення права вимоги є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК).

При розгляді справи судами встановлено, що відповідно до п. 12.3 Договору поставки, за яким відбулась передача прав вимоги за спірними договорами, жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання по даному договору третім особам без письмової згоди іншої сторони. Отже, положення Договору поставки містять обмеження щодо передачі сторонами саме своїх зобов'язань.

Натомість, при укладенні договорів про відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. та від 24.05.2012 р. відбулась фактична передача права вимоги, а не зобов'язання.

З огляду на відсутність передбачених ст. 215 ЦК України підстав для визнання договорів про відступлення права вимоги від 06.02.2012 р. та від 24.05.2012 р. недійсними, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи дане, а також встановлений судами факт неналежного виконання ТОВ "Ойл-Тех-Центр" своїх зобов'язань з оплати товару за Договором поставки, наявність у нього заборгованості в сумі 9 357,74 грн., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ "Ойл-Тех-Центр" 9 357,74 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність у місцевого господарського суду підстав для прийняття заяви ФОП ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог, оскільки в цій заяві заявлено нові вимоги про стягнення з ТОВ "Ойл-Тех-Центр" 243,30 грн. інфляційних втрат та 701,45 грн. 3% річних, які не були заявлені при поданні позовної заяви.

ФОП ОСОБА_4 також було заявлено вимогу про стягнення 1 000,00 грн. з ТОВ "Техпром-Ойл".

Так, судами встановлено, що 24.05.2012 р. між ТОВ "Техпром-Ойл" (поручитель) та ФОП ОСОБА_4 (кредитор) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором в межах 1 000,00 грн. за виконання обов'язку ТОВ "Ойл-Тех-Центр" щодо сплати заборгованості за отриманий за Договором поставки товар.

Відповідно до п. 3.1 договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за Договором поставки самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк до трьох днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як було встановлено судами, згідно з п. 6.1 Договору поставки розрахунки за цим договором відбуваються шляхом попередньої оплати.

Враховуючи відсутність доказів пред'явлення вимоги до ТОВ "Техпром-Ойл" з часу укладання договору поруки від 24.05.2012 р. до прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про припинення поруки згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ "Техпром-Ойл" заборгованості в сумі 1 000,00 грн.

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даних висновків апеляційного суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 р. у справі № 924/1063/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова