Постанова

від 27.12.2013 по справі 813/8223/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 року № 813/8223/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Гулкевич І.З.

секретар - Капустинської Н.М.

з участю:

представників позивачів Глод І.В.,Тялєєвої Т.А.

представник відповідача Кельбас Р.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства НВП «Електронні Системи» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002232211 від 21.10.2013 року ,-

Встановив:

Приватне підприємство НВП «Електронні Системи» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002232211 від 21.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведених фахівцями Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів в Львівській області позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства НВП «Електронні Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.10.2011 р по 30.04.2012 р був складений акт перевірки від 30.09.2013 року № 758/22-11/31805380 на підставі якого прийнятоі податкове повідомлення - рішення №0002232211 від 21.10.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 762,50 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки, оскільки вважає їх не обґрунтованими, безпідставними, та такими, що суперечать наданим до перевірки документам та чинному законодавству України, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Підприємством були надані всі необхідні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які стосуються зазначених у перевірці правовідносин:договори, податкові накладні, банківські виписки.Проте, замість аналізу наданих первинних документів, на думку позивача, відповідач використав акт перевірки, складеного відносно його контрагента. Позивач вважає, що орган податкової служби протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедури, визнав правочини, укладені позивачем, фіктивними (нереальними). Товарність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому виконаних робіт та договорами.

Приватне підприємство НВП «Електронні Системи» були виконані усі передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне підприємство НВП «Електронні Системи» в якості юридичної особи зареєстроване 05.03.2002 року виконавчим комітетом Львівської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Судом встановлено, що згідно пп.78.1.1. ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу №237 від 23.09.2013 року та повідомлення №29/22-11 від 23.09.2013 року, фахівцями ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області була проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства НВП «Електронні Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період 01.10.2011 р по 30.04.2012 р.

З акту перевірки вбачається, що Приватним підприємством НВП «Електронні Системи», в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 7 762,50 грн.

До такого висновку перевіряючи дойшли, використовуючи в тому числі висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013 р №1691/22.8/37635291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»,яким встановлено що, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов»язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Одночасно судом дослідженні копії первинної бухгалтерської документації, а саме : податкова накладна від 30.01.2012 року, платіжне доручення №3 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №4 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №5 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №7 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №8 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №9 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №15 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №22 від 20.01.2012 року, платіжне доручення №22 від 27.01.2012 року, платіжне доручення №15 від 23.01.2012 року, договір №037-08 від 03.01.2012 р, акт 30/-1-47 здачі-приймання робіт по договору №037-08 від 03.01.2012 року.

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.Згідно п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у випадках, передбачених Кодексом, та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Кодекс не передбачає.

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013 р №1691/22.8/37635291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на ту обставину, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства НВП «Електронні Системи» 172,06 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002232211 від 21 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства НВП «Електронні Системи» (м.Львів, вул.Стороженка,32, код згідно ЄДРПОУ 31805380) 172,06 (сто сімдесят дві гривні шість копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.