Постанова

від 31.12.2013 по справі 826/12782/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 грудня 2013 року № 826/12782/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального

офісу з обслуговування великих платників

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Філіпс Україна» з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив, зокрема: визнати нечинними повідомлення-рішення відповідача № 0000534220 та № 0000524220 від 18 травня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 04 вересня 2013 року суд ухвалив замінити неналежного відповідача Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на належного - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офісу з обслуговування великих платників, у зв'язку з встановленням факту проведення реорганізації відповідача.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Філіпс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт перевірки № 464/42-20/33744042 від 25 квітня 2013 року.

В зазначеному акті, зокрема, було встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 статті 4, пп. 5.4.3 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 137.1 статті 137, п. 138.1, п. 138.2 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, абз. 2 пп. 140.1.4 п. 140.1, п. 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 3 513 683, 00 грн.; пп. 7.2.8, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 187.1, статті 187, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на 3 562 363, 00 грн.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000534220 від 18 травня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 914 321, 50 грн. (3 394 157, 00 грн. - основний платіж; 520 164, 50 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення - рішення № 0000524220 від 18 травня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 744 498, 00 грн. (3 017 538, 00 грн. - основний платіж; 726 960, 00 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Філіпс Україна» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року віднесено до складу інших витрат витрати в сумі 12 198 878, 00 грн. по гарантійному ремонту і гарантійному обслуговуванню.

ТОВ «Філіпс Україна» (Замовник) було укладено договори з організаціями Сервісного гарантійного обслуговування продукції марки Philips з наступними підприємствами (Виконавці) ТОВ «Комел» та ТОВ «Топаз-Сервіс».

Так, умовами договору № 01/06-SC від 01 червня 2009 року виконання гарантійного обслуговування з ТОВ «Комел» визначено, що сервісне обслуговування включає перепродажне, гарантійне і післягарантійне обслуговування, дослідження характеру поломок товару, які здійснює Виконавець відповідно до цього договору.

Гарантійне обслуговування означає після продажне обслуговування протягом гарантійного терміну товару. Гарантійний термін на кожен товар призначається окремо і вказується у гарантійному талоні Philips.

Для компенсації витрат на сервісне обслуговування виконавець зобов'язався готувати звіти про проведену роботу кожен тиждень. Звіти складаються у електронному вигляді погодженого сторонами формату. Вартість послуг виконавця визначається в Додатку 1 до цього договору. Вартість послуг включає вартість гарантійного обслуговування товару, запасних частин, які були використані під час цього гарантійного обслуговування.

Умовами договору № 03/11-SC від 03 листопада 2008 року з ТОВ «Топаз-Сервіс» про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) визначено аналогічна умови, що із зазначеним вище підприємством ТОВ «Комел». Також вазано, що виконавець передає замовнику для отримання плати за виконання гарантійного ремонту два примірника акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру та податкову накладну.

Відповідно до пп. 140.1.4 п. 140.1 статті 140 ПК України, платники податку на прибуток мають право відносити до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, будь які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни проданих товарів, вартість яких не компенсується за рахунок покупців, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування як витрати, пов'язані з реалізацією товарів, включаються до складу інших витрат (пп. «є» пп. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 ПК України) і визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 статті 138 ПК України).

Гарантійний ремонт та заміни здійснюються відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506, на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Платник податку повинен вести облік покупців, які отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування) відповідно до вимог Порядку обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 112.

Відповідно п. 3, 5, 6 вказаного Порядку, у разі здійснення гарантійних замін товарів або послуг з гарантійного ремонту (обслуговування) платник податку зобов'язаний вести окремий облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у тому числі, якщо такі гарантійні заміни товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) здійснені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування).

Облік покупців ведеться платниками податку самостійно в паперовій або в електронній формі (з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу), в тому числі на основі звітів, отриманих від третіх осіб (центрів сервісного обслуговування), що здійснювали гарантійні ремонти (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платниками податку, у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Книга), яка повинна містити реквізити, зазначені у пункті 7 цього Порядку, та обліковуватись за формою, що додається.

Звіти, отримані від третіх осіб (центрів сервісного обслуговування), підлягають веденню в паперовій формі та повинні містити реквізити, зазначені у пункті 7 цього Порядку;.

У разі здійснення записів на паперовому носії Книга повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою і підписом керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженого представника. Платник податків за умови забезпечення належного зберігання первинних документів може вести Книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Щокварталу роздруковані аркуші Книги повинні бути прошнуровані, пронумеровані та скріплені печаткою і підписом керівника платника податку або його уповноваженого представника.

Книга є документом із строком зберігання три роки за умови завершення перевірки органами державної податкової служби з питань дотримання податкового законодавства.

У графі 2 Книги вказується особа - покупець. Зазначення реквізитів документа, що засвідчує особу покупця (законного представника), у графі 2 є обов'язковим при отриманні гарантійної заміни товарів.

Заповнення граф 5, 6 і 7 Книги є обов'язковим при отриманні гарантійної заміни товарів.

Для перевірки ТОВ «Філіпс Україна» було надано «Журнал обліку гарантійних ремонтів», між тим в графі «особа - покупець та реквізити документа, що засвідчує її особу (законного представника)» такого Журналу не вказуються реквізити документа, що засвідчує її особу, в графі «назва товару» вказується лише код товару, графи «кількість», «ціна», «номер касового чека (іншого розрахункового документа)», «вартість затрат на безоплатне усунення недоліків товару (заміна товару)» не заповнені, що є порушенням вимог вказаного вище Порядку обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 112.

Як вбачається з матеріалів справи, облік дефектних частин, які були у використані та були замінені при виконання гарантійного ремонту позивачем не ведеться, демонтовані запчастини не повертаються Замовнику та не передаються до переробки, записи в Книзі обліку покупців здійснюються не за всіма проведеними операціями послуг з гарантійного ремонту, що є порушенням п. 44.1 статті 44 ПК України, яким передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав правовідносини з такими підприємства як ПП «Ай Кью Комунікейшенс», ТОВ «Агелес», ТОВ « Трой Україна», ТОВ «Ван Сорс».

Зокрема, 21 червня 2010 року між позивачем (Принципал) та ПП «Ай Кью Комунікейшенс» (Агент) було укладено агентський договір № 21/06-10, відповідно до якого агент зобов'язувався з метою підвищення об'єму продаж позивача здійснювати дії щодо проведення рекламних заходів, здійснювати рекламні й інші послуги, а принципал зобов'язувався оплачувати такі послуги.

Також, 09 листопада 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Агелес» (Виконавець) було укладено договір № 132011 про надання консультаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги із консультаційного обслуговування щодо функціональності та конфігурації програмного забезпечення SAP ERP, а замовник зобов'язаний був прийняти надані послуги та сплатити їх в строк та на умовах, визначених договором.

01 серпня 2011 року позивачем (Покупець) було укладено договір поставки № 01/08 з ТОВ «Трой Україна» (Постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити набори склянок, а покупець - прийняти і оплатити поставлений товар.

Відповідно до умов договору № 1-10/2006, з урахуванням внесених в подальшому до нього змін, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ «ЮНУС», що було перейменоване в ТОВ «Ван Сорс» (Виконавець), виконавець на платній основі був зобов'язаний здійснювати прибирання приміщень замовника.

Сплачені за отриманий товар та надані послуги кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні за змістом положення були передбачені Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які діяли до01 січня 2011 року - дня набрання чинності зазначеними нормами ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім зазначених норм законодавства України, при вирішенні даної справи необхідно також врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, податкових накладних, актів прийому-передачі наданих послуг, розрахункових документів, довіреностей.

Між тим суд зазначає, що позивачем не було надано повного опису дій агенту для виконання доручень та загального кошторису з деталізацією суми компенсаційних витрат, як це було передбачено п. 1.8 агентського договору № 21/06-10, а тому витрати на виконання умов такого договору суд визнає непідтвердженими.

Крім того, судом враховується положення п. 44.6 статті 44 ПК України, яким визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи зазначене, та факт ненадання позивачем документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з своїми контрагентами, відповідач правомірно вважав такі документи відсутніми на час складення звітності ТОВ «Філіпс Україна». Зазначене також стосується наданих позивачем документів на підтвердження правомірності формування витрат, пов'язаних з гарантійним ремонтом техніки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача сформовані на підставі актів Державних податкових інспекцій Солом'янського, Шевченківського, Дніпровського районів м. Києва, про здійснення взаємовідносин ПП «Ай Кью Комунікейшенс» (код за ЄДРПОУ 37046082), ТОВ «Агелес» (код ЄДРПОУ 34426956), ТОВ «Трой Україна» (код за ЄДРПОУ 33783631) та ТОВ «ВАН СОРС» (код за ЄДРПОУ 32775441), згідно з якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по даним підприємствах, зроблено висновки щодо неможливості ведення господарської діяльності даними СГД у зв'язку з відсутністю основних фондів, трудових ресурсів, незнаходженням підприємств за реєстраційними та фактичними адресами тощо.

Таким чином, суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Філіпс Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не засновані на нормах права, оскільки не знайшли свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 464/42-20/33744042 від 25 травня 2013 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов