Постанова

від 17.01.2007 по справі 15/300-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/300-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 січня 2007 р.                                                                                   № 15/300-06  

                      Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Насінневе”, смт. Чапаєве

на рішення від 20.09.2006

у справігосподарського суду № 15/300-06Харківської області

за  позовом

Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Юнітек”, м. Харків

до

Відкритого акціонерного товариства “Насінневе”, смт. Чапаєве

про

стягнення 22 591,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –             Іващенко С.В.

від відповідача –        Приходько І.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2006 р. задоволено позов Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Юнітек” до Відкритого акціонерного товариства “Насінневе” про стягнення 22 591,46 грн. заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 22 591,46 грн., державного мита у сумі 225,91 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В задоволенні клопотання позивача, щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, зазначає суд визнає заборгованість, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.2006 р.

Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при винесенні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що видаткова накладна № 01/04 –1 від 01.04.2005 р., на яку позивач посилається як на доказ наявності заборгованості відповідача містить підпис особи посадове становище, прізвище, ім'я якої не вказано, а також не містить ніякої інформації щодо представництва.

Зазначена видаткова накладна не може бути належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі товару.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення господарського суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Господарським судом Харківської області, при розгляді позовної заяви, встановлено існування між сторонами у справі господарських відносин без оформлення їх відповідною угодою в письмовій формі, а саме в квітні 2005 року Приватна фірма “Юнітек” та Відкрите акціонерне товариство “Насінневе” досягли домовленості щодо продажу естерону в кількості 900 літрів на загальну суму 31 492,80 грн.

Позивач зазначив, що за рахунок взаємозаліку частково відповідачем погашено заборгованість на суму 8 901,34 грн. Залишок заборгованості складає 22 591,46 грн.

В березні та червні 2006 року позивач звертався до відповідача з листами –вимогами щодо погашення заборгованості відповідно до акту звірки від 23.12.2005 р. визначивши строки погашення зобов'язання.

Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмові формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо   інше не встановлено законом.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Тобто, факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий  господарський суд послався на визнання відповідачем заборгованості, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.2006 року.  Однак, акт звірки не є первинним бухгалтерським документом на підставі якого можна  безперечно встановити наявність чи відсутність цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторони.   

Акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.2006 р. не містить посилань на документи первинної звітності, зокрема видаткову накладну            № 01/04 –1  від 01.04.2005 р.

Крім того, судом не з'ясовано,  посадове становище та прізвище осіб, які підписали з боку відповідача зазначений вище акт звірки та не витребувано у відповідача доказів, які б підтверджували наявність повноважень у зазначених осіб на підписання акту.

Судом залишено поза увагою та не надано юридичної оцінки видатковій накладній № 01/04 –1 від 01.04.2005 р. на яку позивач посилається, як на доказ наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

До того ж, судом не враховано, що сировина, матеріали, паливо, товари, основні засоби та інші товарно - матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Проте, ця вимога залишилася поза увагою суду, оскільки в накладній, яка міститься в матеріалах справи, ці дані відсутні.

Вище наведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи, що є порушенням процесуального законодавства, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

Керуючись статтями 1115, 1119, 11110  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2006 у справі  № 15/300-06  скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий:                                                                           Л. Невдашенко

Судді:                                                                                      М.Михайлюк

     Н. Дунаєвська