Рішення

від 02.01.2014 по справі 591/9285/13-ц

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/9285/13-ц

Провадження № 2/591/3058/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Бурда Б.В.

при секретарі - Кирилової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до КУ В«Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21В» , 3-я особа -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сумська міська рада, КП В«Сумське МБТІВ» про визнання права власності та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, остаточно визначившись з позовними вимогами, свої вимоги мотивує тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. У вказаному будинку приватизовані усі квартири. Всіма співвласниками будинку № 30 по вул. Карбишева в м. Суми було прийняте рішення про переведення житлового будинку у будинок садибного типу та Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.05.2009 року № 248 було надано дозвіл на переведення житлового будинку № 30 по вул. Карбишева в м. Суми з житлового будинку у будинок садибного типу. Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці Сумської міської ради площею 2371 кв.м., на якій, окрім будинку, знаходяться допоміжні приміщення, які використовуються мешканцями будинку. Зокрема, на вказаній земельній ділянці знаходиться сарай «Б», якій використовується нею та членами її сім'ї. Зазначила, що в жовтні 2013 року відповідач направив їй листа з вимогою звільнити сарай «Б» у зв'язку з його списанням та прийняттям рішення про його демонтаж. Вважає, що вказаний сарай є спільною власністю усіх співвласників будинку № 30 по вул. Карбишева в м. Суми, а дії відповідача порушують її права як співвласника майна, а тому просить визнати, що сарай «Б» на праві спільної сумісної власності належить їй та зобов'язати відповідача не вчиняти дій по демонтажу сараю «Б», .

В судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали.

Представник відповідача позов заперечив позов заперечив та пояснив, що сарай літера «Б» знаходиться на балансі школи. Комісією створеної навчальним закладом встановлено, що сарай має невелику вартість, знаходиться на значний відстані від школи та не використовується у навчальному процесі. У зв'язку з чим, було у встановленому законом порядку прийняте рішення про списання сараю «Б» та його ліквідацію. Також пояснив, що житловий будинок розташований у м. Суми по вул. Карбишева,3 також перебуває на балансі школи. Тому просить відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

3-я особа ОСОБА_4, яка є також представником 3-ї особи ОСОБА_5, позов підтримала.

3-я особа ОСОБА_6 та її представник позов заперечили та пояснили суду, що сарай «Б» збудований в 1962 році та використовувався мешканцями будинку. Зокрема, нею та позивачем. На даний час сарай знаходиться у занедбаному стані, її частина сараю зруйнувалася, а іншою частиною користується позивач до цього часу.

Представники Сумської міської ради позов заперечили та зазначили, що спірний сарай не є допоміжним приміщенням.

Інші 3-ї особи повідомлені про час та місце розгляду справи, але до суду не з'явилися.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, 3-х осіб що з'явилися в судове засідання, дослідивши фактичні обставини справи в межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами поданими сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі схематичного плану домоволодіння розташованого за адресою м. Суми вул. Карбишева, 30 виготовленого 16.06.2004 року вбачається, що на земельній ділянці площею 2371 кв.м. розташований житловий будинок А-1, погріб «п/г», сараї «Б», «Г», навіси , «Д», «З», вбиральні «Ж», «У», «В», битовка «Е». У вказаному будинку А-1 розташовані три квартири. Відомості про те, що які-небудь із зазначених будівель є самовільними в матеріалах інвентарної справи відсутні.

ОСОБА_1 та 3-ї особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с. 12), ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири № 1 (а.с. 11), а ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 (а.с. 13) .

За клопотанням усіх співвласників будинку рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.05.2009 року № 248 було надано дозвіл на переведення житлового будинку № 30 по вул.Карбишева в м.Суми з житлового будинку у будинок садибного типу. На виконання зазначеного рішення Зарічною районною в м. Суми адміністрацією було винесено розпорядження № 91 від 21.05.2009 року про віднесення житлового будинку № 30 по вул. Карбишева в м. Суми до кварталу № 19 і цим розпорядженням ОСОБА_6 , як голові вищезазначеного квартального комітету було доручено внести до журналу обліку мешканців даного будинку. Окрім того, для виконання робіт у повному обсязі повинна бути здійснена поточна інвентаризація будинку, проведене обстеження усіх квартир у житловому будинку, але у зв'язку із заявою ОСОБА_6 про тимчасове призупинення виконання робіт , виконання поточної інвентаризації працівниками КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» стало неможливим.

Зазначені вище обставини встановлені з судового рішення від 18.04.2011 року, яке набрало законної сили (а.с. 17-26)

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 вказаного Закону стають об'єктами справа спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього .

Судом встановлено, що позивач та 3-ї особи (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6М.) набули право власності на квартири згідно з Законом України В«Про приватизацію державного житлового фондуВ» і розташовані на земельній ділянці господарські споруди (в тому числі сарай літера «Б») є допоміжними , а тому дані споруди є спільною частковою власністю власників приватизованих квартир, оскільки відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх співвласників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Той факт, що сарай «Б» є допоміжним приміщенням встановлений з зазначеного вище судового рішення та пояснень сторін та 3-їх осіб у судовому засіданні. З пояснень вказаних осіб вбачається, що сарай «Б» використовувався та використовується мешканцями будинку для задоволення потреб пов'язаних з проживанням у будинку.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, якій є балансоутримувачем домоволодіння № 30 по вул. Карбишева в м. Суми (в тому числі й житлового будинку літера А-1, а також сараю літера «Б») заперечуючи право співвласників будинку № 30 на володіння на користування допоміжним приміщенням (сараєм літера «Б») вчиняє дії спрямовані на руйнування вказаного сараю. Зазначена обставина підтверджується поясненнями відповідача у судовому засіданні, а також діями відповідача (зверненням до Сумської міської ради з клопотанням про надання дозволу на списання спірного сараю (а.с. 14-15), а вимогою позивачу про звільнення сараю з метою його демонтажу (а.с. 16)).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону «Про приватизацію …» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 вказаного Закону про приватизацію допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій, в тому числі й зверненням до суду з позовом про визнання на вказані допоміжні приміщення окремого права власності..

Згідно п. 2 рішення Конституційного суду України № 4 від 02 березня 2004 року:

« 2. У листі до Конституційного Суду України Президент України наголосив на тому, що право власності на квартиру породжує й право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, технічне обладнання тощо, які призначені для обслуговування житлового комплексу і забезпечують його використання. В процесі приватизації державного житлового фонду одночасно відчужуються на користь громадян не тільки квартири, але й допоміжні приміщення. Тому момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення......».

У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач порушує право позивача на володіння та користування допоміжним приміщенням будинку № 30 по вул. Карбишева в м. Суми - сараєм літера «Б», а тому відповідача слід зобов'язати утриматися від вчинення дії щодо демонтажу спірного сараю, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним у даному випадку. В задоволенні позову в іншій частині (в частині визнання сараю спільною власністю позивача) суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту свого права та, відповідно, з необґрунтованістю вимог.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 679,40 грн., пропорційно задоволені частині позовних вимог та фактичній зайнятості особи, що надавала правову допомогу, у розгляді справи (229,40 грн. суд збору з вимог немайнового характеру та 450 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу)

Керуючись ст.ст.1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати КУ В«Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21В» утриматися від вчинення будь-яких дій щодо знесення (демонтажу) будівлі сараю літера «Б», розташованого у м. Суми по вул. Карбишева, 30 .

Стягнути з КУ В«Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21В» на користь ОСОБА_1 679,40 грн. в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя