Ухвала

від 29.01.2014 по справі 591/9285/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/9285/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В. Номер провадження 22-ц/788/295/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ільченко О. Ю., Рибалки В. Г.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Комунальної установи «Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №21», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, Сумська міська рада, Комунальне підприємство «Сумське МБТІ»,

про визнання права власності та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано КУ "Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21" утриматися від вчинення будь-яких дій щодо знесення (демонтажу) будівлі сараю літера «Б», розташованого у АДРЕСА_1 .

Стягнуто з КУ "Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21" на користь ОСОБА_4 679,40 грн. в рахунок відшкодування понесених у справі судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність позивачкою обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в частині задоволення позову.

По суті доводить, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з 2004 року не проводилась технічна інветаризація нерухомого майна, а достовірність схематичного плану та його відповідність дійсному стану речей спростовуються доказами у справі. Вказує, що на час подачі позову спірний сарай був зруйнований на 50 процентів, проте суд вважав встановленим факт його наявності. Також доводить, що відсутність факту передачі допоміжних приміщень (сараю) свідчить про відсутність на них права спільної власності, а факт знаходження спірного сараю на балансі відповідача доказує, що допоміжні приміщення не передавались. Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжними приміщеннями можуть бути лише ті приміщення, які розташовані в будинку або на прибудинковій території, ділянці яка визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою, в той час спірний сарай «Б» розташований за межами будинку, а земельна ділянка на якій він розташований не передана у власність чи користування власникам квартир.

Рішення в частині відмови в позові не оскаржується.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги, а позивачка ОСОБА_4, її представник ОСОБА_10 та третя особа ОСОБА_7 заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Директор КУ "Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21" ОСОБА_11, як представник відповідача не заперечував проти рішення суду по суті спору.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції в оскаржуваній частині встановлено, що згідно схематичного плану домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 виготовленого 16 червня 2004 року вбачається, що на земельній ділянці площею 2371 кв.м. розташований житловий будинок А-1, погріб «п/г», сараї «Б», «Г», навіси, «Д», «З», вбиральні «Ж», «У», «В», битовка «Е». У вказаному будинку А-1 розташовані три квартири. Відомості про те, що які-небудь із зазначених будівель є самовільними в матеріалах інвентарної справи відсутні.

ОСОБА_4 та треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками квартири № 1, а ОСОБА_3 разом з ОСОБА_12 є співвласниками квартири № 3 в цьому ж будинку.

За клопотанням усіх співвласників будинку рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12 травня 2009 року № 248 було надано дозвіл на переведення житлового будинку АДРЕСА_1 з житлового будинку у будинок садибного типу. На виконання зазначеного рішення розпорядженням № 91 Зарічної районної в м. Суми адміністрації від 21 травня 2009 року було віднесено житловий будинок АДРЕСА_1 до кварталу № 19, і цим розпорядженням ОСОБА_3, як голові вищезазначеного квартального комітету було доручено внести до журналу обліку мешканців даного будинку. Крім того, для виконання робіт у повному обсязі повинна бути здійснена поточна інвентаризація будинку, проведене обстеження усіх кваргир у житловому будинку, але у зв'язку із заявою ОСОБА_3 про тимчасове призупинення виконання робіт, виконання поточної інвентаризації працівниками КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» стало неможливим.

Вищевказані обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України встановлені рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Сумська міська рада, КП «Сумське МБТІ», про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні господарчими будівлями та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи: Сумська міська рада, КП «Сумське МБТІ», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_12, про усунення перешкод у здійсненні права власності, зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач та треті особи (ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3) набули право власності на квартири згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та розташовані на земельній ділянці господарські споруди (в тому числі сарай літера «Б»), які є допоміжними, а тому дані споруди є спільною частковою власністю власників приватизованих квартир. Сарай «Б» використовувався та використовується мешканцями будинку для задоволення потреб пов'язаних з проживанням у будинку.

Відповідач, якій є балансоутримувачем домоволодіння АДРЕСА_1 (в тому числі й житлового будинку літера А-1, а також сараю літера «Б») заперечуючи право співвласників будинку № 30, в тому числі позивачки ОСОБА_4 на володіння та користування допоміжним приміщенням (сараєм літера «Б») має намір вчинити дії спрямовані на знесення вказаного сараю, тому права позивачки підлягають захисту.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_4, тоді як відповідач на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень. ОСОБА_3 також не надала належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено, що сарай «Б», розташований по АДРЕСА_1 належить власникам квартир у будинку за вказаною адресою, в тому числі позивачці ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, що спростовує доводи апеляційної скарги (а.с. 17-20).

Крім того, статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема, передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи вищенаведені положення законів, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з приводу того, що допоміжними приміщеннями можуть бути лише ті приміщення, які розташовані в будинку або на прибудинковій території, ділянці яка визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою, не підлягають задоволенню, оскільки законодавець розмежовує поняття «допоміжні приміщення» і «господарські споруди». Сарай «Б» в даному випадку є господарською спорудою належною до вищевказаного будинку, що передався власникам квартир у спільну власность, в порядку приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що ОСОБА_3, як третьою особою не зазначено в апеляційній скарзі, які саме її права чи інтереси порушені оскаржуваним рішенням. Докази з цього приводу в справі відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2013 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -