Постанова

від 19.12.2013 по справі 805/16592/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. Справа №805/16592/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Залмаєвій О.М.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача 1 - Кравця О.С. - на підставі довіреності,

представника відповідача 2 - Лубкіної О.В. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

19 листопада 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Відповідач 1 або ГУМВС України в області) та Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Відповідач 2 або Горлівське МУ ГУМВС України в області), в якому просив:

- визнати неправомірними дії ГУМВС України в області щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби до закінчення трьохмісячного строку попередження;

- скасувати наказ начальника ГУМВС України в області № 457 о/с від 18 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за пп. «ж» п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області;

- стягнути з Горлівського МУ ГУМВС України в області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2013 року по дату ухвалення постанови Донецьким окружним адміністративним судом по цій справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 04 січня 1999 року на підставі наказу начальника ГУМВС України в області від 05 січня 1999 року № 1о/с він прийнятий на службу в органах внутрішніх справ.

05 серпня 2013 року на підставі наказу начальника ГУМВС України в області від 05 серпня 2013 року № 274о/с його призначено дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області.

За твердженням позивача, з початку серпня 2013 року в нього склалися неприязні стосунки з начальником сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюком Є.О., який постійно ображав і принижував позивача, вимагав від нього виходити на роботу у вихідні дні та після добового чергування у райвідділі; постійно відзначав, що позивач не справляється зі своїми службовими обов'язками, та що в нього є знайомий співробітник, якого він хоче прийняти на посаду позивача.

Зазначив, що 10 жовтня 2013 року начальник сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюк Є.О. під психологічним тиском примусив його написати рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ без зазначення дати його написання, а також повідомив позивача, що якщо останній не підвищить показники службової діяльності протягом місяця, то Шпартюк Є.В. самостійно зазначить дату написання цього рапорту та спрямує його до УКЗ ГУМВС України в області.

17 жовтня 2013 року начальник сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюк Є.О. повідомив позивача про те, що він поставив дату у рапорті, написаному позивачем, та направив вказаний рапорт на кадрову комісію ГУМВС України в області. В цей же день ОСОБА_1 склав рапорт про відкликання рапорту про його звільнення та поштою надіслав його до ГУМВС України в області.

30 жовтня 2013 року позивач був викликаний до відділу кадрів Горлівського МУ ГУМВС України в області, де його повідомили, що наказом начальника ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за пп. «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Цього ж дня позивач під особистий підпис отримав трудову книжку, а 04 листопада 2013 року позивачем отримана копія вказаного наказу.

Позивач стверджував, що його звільнено з порушенням вимог п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки звільнення відбулося до закінчення тримісячного строку від дня подання рапорту; зазначив, що він скористався своїм правом на відкликання рапорту до закінчення вказаного строку; посилався на те, що в порушення вимог п.64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ керівництвом ГУМВС України в області не були з'ясовані підстави написання рапорту про звільнення, не проведена бесіда щодо причин звільнення, не з'ясоване питання щодо поважності цих причин тощо.

З урахуванням наведеного позивач вважав своє звільнення незаконним та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.3-5).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник ГУМВС України в області позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.25-27) та пояснив наступне.

18 жовтня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с за пп. «ж» п. 64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням), відповідно до складеного і підписаного ним рапорту від 16 вересня 2013 року з проханням звільнити з органів внутрішніх справ за власним бажанням. У своєму рапорті позивач вказав причини звільнення, а саме те, що його не влаштовує режим роботи та заробітна плата.

Представник ГУМВС в області відзначив, що ОСОБА_1 у своєму рапорті наполягав на звільненні з органів внутрішніх справ до закінчення тримісячного строку, передбаченого п.68 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, та просив розглянути питання про його звільнення на кадровій комісії без його присутності, з цієї причини 15 жовтня 2013 року кадровою комісією ГУМВС України в області за результатами розгляду матеріалів про звільнення позивача прийнято рішення про задоволення прохання останнього та його звільнення.

В день звільнення 18 жовтня 2013 року працівники кадрового сектору Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області видали позивачу трудову книжку, про що останній зробив особистий підпис у послужному списку.

Зазначив, що рапорт ОСОБА_1 про визнання недійсним рапорту про звільнення датований 17 жовтня 2013 року, однак ГУМВС України в області отримало цей рапорт лише 24 жовтня 2013 року, тобто вже після видання спірного наказу.

Стверджував, що доводи позивача про здійснення на нього тиску з боку начальника сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюка Є.О. щодо написання рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ нічим не підтверджені та не відповідають дійсності. Зокрема, згідно з довідкою, наданою УРСДЗ ГУМВС в області, за період з 01 серпня по 20 листопада 2013 року будь-які скарги або звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій відносно нього з боку керівництва Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області не надходило.

Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що з ним не була проведена бесіда стосовно його звільнення, оскільки зі змісту рапорту ОСОБА_1 від 16 вересня 2013 року слідує, що йому роз'яснені наслідки відмови від проходження військово-лікарської комісії при звільненні з органів внутрішніх справ.

Крім того, представник ГУМВС України в області відзначив, що наказ ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с винесений не лише відносно ОСОБА_1, але і відносно інших працівників органів внутрішніх справ, рішення щодо яких жодним чином не стосується предмету спору по справі, а відтак вимоги щодо скасування вказаного наказу задоволенню не підлягають.

Посилаючись на те, що наказ ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с виданий відповідачем 1 з дотриманням вимог ст.18 Закону України «Про міліцію», пп. «ж» п.64, п.68 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, п.п.3.1., 3.1.1.4. Інструкції з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, представник ГУМВС України в області просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Горлівського МУ ГУМВС України в області позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.49-50) та пояснила, що 16 вересня 2013 року ОСОБА_1 подав рапорт з проханням звільнити його за власним бажанням. Вказаний рапорт був розглянутий керівництвом Горлівського МУ ГУМВС України в області та без заперечень направлений до УКЗ ГУМВС України в області. Відповідачем 1 також було задоволено прохання позивача про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, що мало наслідком видання наказу від 18 жовтня 2013 року № 457о/с. 18 жовтня 2013 року позивачем отримана трудова книжка. Грошове забезпечення, належне ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням отримано останнім у повному обсязі.

Стосовно аргументів позивача щодо неприязних стосунків ОСОБА_1 з безпосереднім керівником, представник Горлівського МУ ГУМВС України в області відзначила, що саме за пропозицією безпосереднього керівника позивачу щомісячно встановлювалася премія в розмірі від 96% до 102% протягом поточного року, що свідчить про високу оцінку показників службової діяльності позивача з боку його керівництва.

З урахуванням наведеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване у якості юридичної особи 10 липня 1997 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за № 1 266 120 0000 022578, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 837080 (а.с.33).

ГУМВС України в області діє на підставі Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2004 року № 94 (а.с.29-32).

Горлівське міське управління Головного управління МВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08671432) зареєстроване у якості юридичної особи 10 липня 1994 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 256 176 0000 003613, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 878960 (а.с.51) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 566358 (а.с.52).

Горлівське МУ ГУМВС України в області діє на підставі Положення про Горлівське міське управління ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС в області від 16 жовтня 2007 року № 1156 (а.с.53-58).

ОСОБА_1 прийнятий на службу в органах внутрішніх справ з 04 січня 1999 року на підставі наказу Горлівського МУ ГУМВС України в області від 05 січня 1999 року № 1о/с, про що до трудової книжки серії НОМЕР_1 внесений запис за номером 7 (а.с.8-9).

Позивач має спеціальне звання капітана міліції, присвоєне йому наказом ГУМВС України в області від 31 липня 2013 року № 253о/с, про що свідчить відповідний запис в послужному списку (а.с.59).

Наказом ГУМВС України в області від 05 серпня 2013 року № 274о/с «По особовому складу» у зв'язку з організаційно-штатними заходами на підставі наказу ГУМВС України в області від 05 червня 2013 року № 1332 капітана міліції ОСОБА_1 призначено дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області (за рахунок коштів місцевого бюджету), увільнивши його від посади дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Гольмівського селищного відділення міліції Микитівського райвідділу цього міськуправління (за рахунок коштів місцевого бюджету) (а.с.11), що також підтверджено відповідними записами в послужному списку (а.с.59-64).

На ім'я начальника ГУМВС України в області генерал-майора міліції Романова Р.М. позивачем поданий рапорт наступного змісту: «Прошу звільнити мене з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з тим, що мене не влаштовує режим роботи та заробітна плата. Від проходження військово-лікарської комісії відмовляюся, так як вважаю себе здоровим. Наслідки відмови від проходження військово-лікарської комісії роз'яснені. Питання щодо звільнення з органів внутрішніх справ прошу розглянути на кадровій комісії ГУМВС в області без моєї присутності. Наполягаю на своєму звільненні з органів внутрішніх справ до спливу тримісячного терміну». Рапорт датований 16 вересня 2013 року (а.с.36).

Позивач не оспорював той факт, що вказаний рапорт написаний та підписаний ним власноруч, про що зазначив як в позовній заяві, так і під час надання пояснень в судовому засіданні. Водночас позивач стверджував, що вказаний рапорт був написаний 10 жовтня 2013 року без зазначення дати його написання, а дата «16 вересня 2013 року» була вказана в подальшому начальником сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюком Є.О.

На рапорті наявні резолюції начальника Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області підполковника міліції Варнакова В.В. «клопочу по суті рапорту» та начальника Горлівського МУ ГУМВС України в області полковника міліції Панасюка П.П. «не заперечую», а також резолюції начальника МГБ Микитівського РВ та заступника начальника МГБ Горлівського МУ ГУМВС України в області Зикова М.І. «клопочу по суті рапорту». Дати проставляння вказаних резолюцій в рапорті відсутні (а.с.36, зворотній бік а.с.67).

Як вбачається зі змісту подання про звільнення з органів внутрішніх справ, «у вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Керівництво Микитівського РВ та Горлівського МУ ГУМВС України в області клопоче перед керівництвом ГУМВС України в області про звільнення з органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області капітана міліції ОСОБА_1».

В рядку подання про звільнення з органів внутрішніх справ «ступінь придатності до військової служби» зазначено «відмовився від ВЛК, так як вважає себе здоровим». В рядку «ким і коли проведена бесіда про звільнення, відношення особи начальницького складу до звільнення» зазначено «начальником Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області підполковником міліції Варнаковим В.В., згоден» (а.с.69).

В поданні про звільнення з органів внутрішніх справ містяться підписи начальника Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області підполковника міліції Варнакова В.В., заступника начальника міського управління - начальника міліції громадської безпеки Горлівського МУ ГУМВС України в області полковника міліції Зикова М.І., начальника Горлівського МУ ГУМВС України в області полковника міліції Панасюка П.П., начальника УГБ ГУМВС України в області підполковника міліції Юханова Є.Г., заступника начальника УКЗ ГУМВС України в області майора міліції Шевченка О.Ю. та т.в.о. начальника УКЗ ГУМВС України в області підполковника міліції Нечитайла В.О. (а.с.69).

При цьому підписи Варнакова В.В. та Зикова М.І. датовані 16 вересня 2013 року, решта підписів не містить дати їх проставляння (а.с.69).

Питання про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням розглянуто на засіданні кадрової комісії ГУМВС України в області 15 жовтня 2013 року, за результатами розгляду цього питання прийнято рішення звільнити позивача зі служби в органах внутрішніх справ, про що свідчить витяг з протоколу засідання кадрової комісії ГУМВС України в області від 15 жовтня 2013 року № 36 (а.с.35).

15 жовтня 2013 року за результатами розгляду подання про звільнення позивача з органів внутрішніх справ начальником ГУМВС України в області генерал-майором міліції Романовим Р.М. прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за власним бажанням (зворотній бік а.с.69).

17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 склав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в області, в якому просив вважати недійсним рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням від жовтня 2013 року (а.с.40).

Того ж дня вказаний рапорт надісланий на адресу ГУМВС України в області цінним листом з повідомленням про вручення та описом вкладення, про що свідчать фіскальний чек про надіслання поштового відправлення № 8463501607095 та опис вкладення з відміткою підприємства зв'язку про дату його відправлення (а.с.13).

Наказом ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с «По особовому складу» відповідно до пп. «ж» п.64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області (за рахунок коштів місцевого бюджету), звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) з 18 жовтня 2013 року.

У якості підстави для видання вказаного наказу ГУМВС України в області посилалося на рапорт ОСОБА_1 від 16 вересня 2013 року та рішення кадрової комісії ГУМВС України в області від 15 жовтня 2013 року (а.с.34).

Про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ до трудової книжки серії НОМЕР_1 внесений запис за номером 7 (а.с.8-9), а також відповідний запис до його послужного списку (а.с.59-64).

Рапорт ОСОБА_1 від 17 жовтня 2013 року про визнання недійсним рапорту про звільнення за власним бажанням від жовтня 2013 року надійшов до ГУМВС України в області 24 жовтня 2013 року та зареєстрований за вхідним номером № 85-Рп, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.40).

25 жовтня 2013 року позивач звернувся до ГУМВС України в області з заявою про отримання витягів з наказів про його призначення на посаду та про звільнення з органів внутрішніх справ, вказане звернення отримане відповідачем 1 30 жовтня 2013 року та зареєстроване за вхідним номером № 112Б-т.

У відповідь на вказане звернення позивача разом із супровідним листом від 01 листопада 2013 року № 112Б-п ГУМВС України в області надало йому витяги з наказів про призначення та про звільнення з органів внутрішніх справ (а.с.10).

Листом від 27 листопада 2013 року № 10/3710 ГУМВС України в області повідомило ОСОБА_1 про те, що рапорт про звільнення за власним бажанням до закінчення тримісячного строку поданий ним 16 вересня 2013 року. Матеріали щодо звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ надійшли до УКЗ ГУМВС України в області 11 жовтня 2013 року. На підставі рішення кадрової комісії від 15 жовтня 2013 року наказом ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с за власним бажанням ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас за пп. «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. В день звільненням Горлівським МУ ГУМВС України в області видана трудова книжка та здійснений повний розрахунок (а.с.65).

Як свідчить зміст листа Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в області від 02 грудня 2013 року № 19/968, в період з 01 серпня по 22 листопада 2013 року будь-які звернення або скарги від колишнього дільничного інспектора міліції СДІМ Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області капітана міліції ОСОБА_1 не надходили (а.с.66).

На підтвердження доводів щодо високої оцінки виконання позивачем службових обов'язків з боку його безпосереднього керівництва представником Горлівського МУ ГУМВС України в області надана довідка від 27 листопада 2013 року № 15/11044, згідно з якою місячна премія ОСОБА_1 за 2013 рік становила: у січні - 99,02%, в лютому - 99,02%, в березні - 99,02%, в квітні - 99,02%, в травні - 102,79%, в червні - 99,02%, в липні - 99,02%, в серпні - 97,96%, в вересні - 97,96%, в жовтні - 97,96% (а.с.72). Розмір премії встановлювався щомісячно за пропозицією безпосереднього керівника, погоджувався керівником Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області та затверджувався керівником Горлівського МУ ГУМВС України в області, про що свідчить форма пропозиції про встановлення премії (а.с.71).

За клопотанням позивача в судовому засіданні допитаний у якості свідка ОСОБА_14, який пояснив, що проходив службу в Микитівському РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області. 10 жовтня 2013 року в його присутності в приміщенні Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області мав місце конфлікт між позивачем та начальником сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюком Є.О., останній висловлював своє незадоволення показниками роботи ОСОБА_1 та зазначав, що у разі, якщо ці показники не будуть покращені, позивача буде звільнено зі служби в органах внутрішніх справ. При цьому ОСОБА_1 писав рапорт за зразком, наданим Шпартюком Є.О. За припущенням свідка, це був рапорт про звільнення за власним бажанням, однак ні тексту зразка рапорту, ні тексту того рапорту, який писав позивач, свідок особисто не бачив.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На спори з приводу звільнення громадян з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів, що передбачено п.2 ч.2 ст.17 КАС України,

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, що передбачено ч.1 ст.55 Конституції України.

Правові засади служби в міліції визначає Розділ IV Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством, що визначено п.1 Положення № 114.

Як встановлено в ході судового розгляду, в липні 2013 року позивачу присвоєно спеціальне звання капітана міліції, отже відповідно до п.2 Положення № 114 позивач належить до осіб середнього начальницького складу.

Абз.11 п.8 Положення № 114 передбачено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до пп. «а.» п.62 Положення № 114 звільнення осіб начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Згідно з пп. «ж» п.64 Положення № 114 особи середнього начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

За приписами п.68 Положення № 114 особи начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Усуваючи розбіжності у застосуванні пп. «ж» п.64 та п.68 Положення № 114, Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом п.68 Положення № 114 звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби на підставі пп. «ж» п.64 Положення № 114 до спливу тримісячного строку від дня попередження ними про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним. Відповідні правові висновки наведені в постановах Верхового Суду України від 29 травня 2012 року по справі № 21-122а12 та від 11 червня 2013 року по справі № 21-169а13.

Як встановлено судом і не оспорювалося сторонами, в рапорті, датованому 16 вересня 2013 року, позивач особисто зазначив, що наполягає на своєму звільненні до спливу тримісячного строку. ОСОБА_1 підтвердив, що зазначений рапорт він написав та підписав власноруч.

Зважаючи на це, а також враховуючи, що позивача було звільнено наказом ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с, суд розцінює дії сторін спірних правовідносин як досягнення згоди про звільнення у більш короткий строк, ніж передбачений п.68 Положення № 114.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що рапорт про звільнення за власним бажанням написаний ним під психологічним тиском його безпосереднього керівника 10 жовтня 2013 року, на якому останній проставив дату «16 вересня 2013 року» та направив до УКЗ ГУМВС України в області, з огляду на наступне.

Так, в рапорті про звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ дійсно зазначена дата «16 вересня 2013 року».

Водночас в поданні про звільнення з органів внутрішніх справ зазначено, що у вересні 2013 року позивач звернувся із рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням.

При цьому вказане подання підписано начальником Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області Варнаковим В.В. та заступником начальника міського управління - начальником міліції громадської безпеки Горлівського МУ ГУМВС України в області Зиковим М.І. 16 вересня 2013 року (відповідна дата вказана у графі під назвою посади кожного з них) (а.с.68-69).

11 жовтня 2013 року матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби надійшли до УКЗ ГУМВС України в області, про що зазначено в листі ГУМВС України в області від 27 листопада 2013 року № 10/3710 (а.с.65).

Вказані письмові докази спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що зазначений рапорт написаний ним 10 жовтня 2013 року.

Пояснення свідка ОСОБА_14 також не можуть бути прийняті у якості доказу на підтвердження факту написання позивачем рапорту про звільнення 10 жовтня 2013 року, оскільки як повідомив свідок, , 10 жовтня 2013 року ОСОБА_1 писав рапорт за зразком, наданим йому Шпартюком О.В., однак змісту рапорту, написаного позивачем, рівно як і змісту зразка, свідок не бачив. А твердження ОСОБА_14 про те, що цей рапорт був саме рапортом про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ, за його ж словами є лише його власним припущенням.

Щодо доводів позивача про те, що ГУМВС України в області не з'ясовані причини звільнення позивача, суд відзначає, що в рапорті, датованому 16 вересня 2013 року, зазначено, що ОСОБА_1 просить звільнити його за власним бажанням з тих причин, що його не влаштовує графік роботи та розмір заробітної плати. Отже причини, з яких позивач виявив бажання звільнитися, відповідачам були відомі та згідно з поясненнями представників відповідачів були визнані поважними.

В поданні про звільнення з органів внутрішніх справ вказано, що бесіда з позивачем щодо його звільнення проведена начальником Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області Варнаковим В.В. (а.с.68-69). Крім того, в рапорті про звільнення позивача зазначено, що йому роз'яснені наслідки відмови від проходження військово-лікарської комісії, чим спростовані твердження ОСОБА_1 про те, що з ним не проводилась відповідна бесіда.

В ході судового розгляду не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що з початку серпня 2013 року в нього склалися неприязні стосунки з начальником сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області Шпартюком Є.О., який постійно ображав і принижував позивача, вимагав від нього виходити на роботу у вихідні дні та після добового чергування у райвідділі; постійно відзначав, що позивач не справляється зі своїми службовими обов'язками, та що в нього є знайомий співробітник, якого він хоче прийняти на посаду позивача.

Так, із скаргами та зверненнями щодо вказаних дій згаданої посадової особи ОСОБА_1 ні до Горлівського МУ ГУМВС України в області, ні до ГУМВС України в області не звертався, що підтверджено його особистими поясненнями і листом Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в області від 02 грудня 2013 року № 19/968 (а.с.66).

Крім того, протягом 2013 року за пропозицією безпосереднього керівника за результатами роботи за місяць позивачу виплачувалася премія в розмірі від 97,96% до 102,79% (а.с.72).

З приводу подання ОСОБА_1 рапорту від 17 жовтня 2013 року про визнання недійсним рапорту про його звільнення за власним бажанням суд відзначає, що вказаний рапорт отриманий ГУМВС України в області 24 жовтня 2013 року, що підтверджено штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції, тобто вже після звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, позивач не навів обставин, які об'єктивно унеможливлювали подання такого рапорту одразу після написання ним, як він стверджував, під психологічним тиском, рапорту про звільнення за власним бажанням.

Абз.2 п.70 Положення № 114 встановлено, що звільнення осіб середнього начальницького складу в запас і відставку провадиться - до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Згідно з п.3.1. Інструкції з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2005 року № 1276, (далі - Інструкція) накази по особовому складу видаються посадовими особами, яким надано право присвоювати спеціальні та військові звання, а також призначати на посади та звільняти працівників з органів внутрішніх справ.

Відповідно до пп.3.1.1.4 пп.3.1.1. п.3.1. Інструкції у наказах по особовому складу відображаються зміни в службовій діяльності, зокрема щодо звільнення з органів внутрішніх справ.

Оригінали наказів по особовому складу зберігаються в органах і підрозділах внутрішніх справ, які видали ці накази. Другі примірники наказів або витяги з них надсилаються до підрозділів роботи з персоналом, що ведуть персональний облік зазначених у на казах осіб рядового й начальницького складу, а також до органів і підрозділів внутрішніх справ за місцем служби цих осіб, передбачено пп.3.1.5. п.3.1. Інструкції.

Наведене вище зумовлює висновок, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідач 1 діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством. ГУМВС України в області доведена правомірність оспорюваних дій та рішення та їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання неправомірними дій ГУМВС України в області щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби до закінчення трьохмісячного строку попередження та про скасування наказу начальника ГУМВС України в області № 457 о/с від 18 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за пп. «ж» п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в області та про стягнення з Горлівського МУ ГУМВС України в області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

За своєю сутністю вказані вимоги спрямовані на відновлення прав позивач, порушених внаслідок незаконного звільнення. Оскільки судом не встановлені порушення вимог законодавства при звільненні ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ, позовні вимоги про поновлення його на службі та про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню та стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 19 грудня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 24 грудня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.